Поки чимало українців ледве зводять кінці з кінцями, країна воює, а влада тішиться обіцяними світом новими кредитами, у вітчизняних олігархів покращилось фінансове становище. Відповідно, у рейтингу мільярдерів «Forbes» побільшало українців. Їх там уже семеро. Політексперти невесело жартують: чим багатші олігархи, тим бідніші українці.
Як відомо, саме олігархи є власниками великих вітчизняних підприємств і монополістами. Щоправда, виробництва, які належать багатіям, не модернізовані та енергонеефективні. Зате, коли вчергове підвищують ціну на газ, світло, воду та інші послуги, не забувають наголосити: гроші необхідні для оновлення, модернізації тощо. Якби ж то насправді…
Наприклад, за останній рік статки донецького олігарха Ріната Ахметова зросли на мільярд доларів. Він і очолив рейтинг найбагатших українців. Активи Ахметова оцінили у $5,5 мільярдів. Торік мав $4,6 мільярдів.
Капітал власника залізорудної компанії «Ferrexpo», народного депутата Костянтина Жеваго зріс із $1,4 мільярдів до $1,6 мільярдів.
Статки друга усіх президентів і Петра Порошенка в тому числі, власника «Миронівського хлібопродукту» та торгової марки «Наша ряба» Юрія Косюка сягнули $1,5 мільярдів.
Активи зятя екс-президента Леоніда Кучми – Віктора Пінчука оцінюють у $1,4 мільярди.
Співвласник групи «Приват» Геннадій Боголюбов має $1,2 мільярди. Ігор Коломийський – $1 мільярд. Через націоналізацію «ПриватБанку» їхні гаманці трохи «схудли».
Нардеп-«опоблоківець» Вадим Новинський, який повернувся до лав мільярдерів, замикає сімку багатіїв із $1 мільярдом.
А депутат від «Блоку Петра Порошенка» Дмитро Голубов став першим гривневим криптовалютним мільярдером у Верховній Раді. Він вказав у декларації за 2017 рік понад 13 тисяч криптомонет вартістю у 2,1 мільярд гривень. У цього пана цікава біографія. Як повідомляє «Економічна правда», його підозрювали у розкраданні 11 мільйонів доларів платіжних систем «Visa» і «Mastercard». Він був засновником і керівником мережі cardplanet.com, на якій можна було отримати інформацію про власників карткових рахунків з різних країн світу. У 2005 році його заарештували й помістили в СІЗО. Впливові західні видання, зокрема «Тһе Wall Street Journal», звинувачували Голубова у масштабному криміналі. Але депутати від «Партії регіонів» взяли його на поруки. Справу закрили. І в 2014 році Голубов став депутатом від «БПП». Оце удача у «криптомонетного» мільярдера…
А от середній рівень доходів українців сьогодні нижчий, ніж у країнах Африки. Україна – найбідніша країна Європи, де мінімальна зарплата у декілька разів менша, ніж прожитковий рівень бідності ООН.
Причини такої невтішної ситуації – всередині країни. І одна з них – високий рівень корупції. А також надто висока інфляція, яка зараз складає 14,1 відсоток. Це катастрофічний рівень, в умовах якого економіка не може нормально функціонувати. У держбюджеті-2018 закладена інфляція у дев’ять відсотків.
Стосовно бюджету. За підрахунками економістів-аналітиків, український бюджет, втратив, зокрема, від офшорних схем – від 50 до 65 мільярдів гривень. Від порушення митних правил та контрабанди – 25-70 мільярдів. Від фіктивного підприємництва («конвертаційні центри») – 12-15 мільярдів гривень.
Щодо матеріального стану українців, то, як зазначив на телеканалі ZIK кандидат економічних наук Євген Невмержицький, 80 відсотків наших співвітчизників перебувають за межею бідності. Це означає, що середнього класу в країні, фактично, нема. Навіть у такій розвиненій країні, як США, де працюють величезні корпорації та підприємства, основну частину національного доходу все одно складає малий та середній бізнес.
Не дивно, що трудова міграція з України не припиняється. І в найближчі два-три роки продовжить збільшуватися, заявив директор департаменту монетарної політики і економічного аналізу Нацбанку України Сергій Ніколайчук у інтерв’ю польському інформагентству «Polska Agencja Prasowa Biznes». За його словами, це обумовлено різницею в оплаті праці в Україні та Польщі.
Тим часом, за оцінками Польського союзу підприємців та роботодавців, польська економіка потребуватиме додатково п’ять мільйонів працівників протягом наступних 20 років, аби зберегти сучасні темпи зростання. Для України це може стати неабияким викликом. Адже «апетити» європейців на українських заробітчан зростають. І не лише в Польщі…
