Ранок був чудовий. Сонячний, з рясною росою на траві, листі старих яблунь і городині. Cильно, наче перед дощем, пахли вже перецвітаюча калина і щойно розквітлі півонії… Але вся ця краса померкла тільки-но я зайшла з подвір’я до хати. Буквально на кілька хвилин – аби послухати новини. Хоч не вчора народилася, тож знала, що нічого доброго не почую.
На жаль, так і сталося. Бо не встиг екран телевізора засвітитися, як на ньому з’явилося обличчя нового міністра соцполітики Андрія Реви. Який приголомшив мене (і не тільки мене одну, а мільйони пенсіонерів по всій Україні, бо цю новину до полудня повторювали щогодини) своїм одкровенням. Про те, що ситуація з виплатами пенсій близька до катастрофічної. Оскільки дефіцит Пенсійного фонду вже сягнув 145 мільярдів гривень. Проти торішніх 80 мільярдів.
Нічого собі день почався, подумала я, швиденько поклавши під язик капсулу «Корвалменту». Не допомогло – взяла ще одну… Тоді накрапала «Валокордину», подумки вже прощаючись з ним. Бо за що його купиш, коли ціна за пляшечку – 90 гривень, а пенсії не дадуть? Зрештою, навіть не пам’ятаю, аби за ті 8 років, відколи я на пенсії, її затримали хоча б на один день. Зате моя 80-літня мама пам’ятає. Було, каже, було… Не виплачували її, особливо сільським пенсіонерам. І по півроку. Та коли в 2001-му прем’єр-міністром став Ющенко, а віце-прем’єром Тимошенко, все кардинально змінилося. Юля і борги з пенсій погасила, і багатогодинні перебої зі світлом зникли… Відтоді, згадує мама, жоден уряд не дозволяв собі залазити в борги перед пенсіонерами. Навіть Янукович з Азаровим! Навіть Яценюк – хоч уже йшла війна… І ось маєш тобі, новий прем’єр Гройсман, не встигнувши освоїтися на посаді, «ощасливив» нас не тільки вдвічі дорожчим газом, а й своїм земляком-вінничанином Григорієм Ревою. Той, у свою чергу, теж почав із «ощасливлення» – грядущої катастрофи у Пенсійному фонді. Звинувативши у ній, як свого часу це робив Азаров, «папєрєдніков». Мовляв, це попередній уряд знизив ставку єдиного соціального внеску з 38 до 22 відсотків.
– Таким чином, – поскаржився Рева, – великому бізнесу віддали 60 мільярдів гривень. Сподіваючись, що він поверне їх через підвищення зарплат і сплату внесків до Пенсійного фонду. На жаль, цього не сталося…
А хіба могло в Україні статися інакше? Та ні… Хто-хто, а наші багатії звикли гребти лише до себе. Та ще й так нахабно, наче збираються за награбоване в народу купити собі в Бога ще кілька життів. Або хоча б кілька гектарів раю…
Та не буде цього, панове грабіжники! Господь хабарів, на відміну від вас, не бере! Тож усі ви, хоч і при величезних грошах, такі самі прості смертні, як і бідні українські пенсіонери.
Так що не лякайте нас катастрофою у Пенсійному фонді. Бо в Україні куди не поткнешся – скрізь катастрофа. І при всіх владах – що донецькій, що вінницькій.
Просто згадуйте іноді, ховаючи по офшорах свої мільярди і мільйони, чудові слова поета –пісняра Андрія Демиденка:
Пам’ятайте лишень: домовина не має кишень
І життя не повторить ніхто з нас «на біс».
А щодо міністра Реви, то його «страшилку» вже через лічені години спростували і голова Пенсійного фонду Зарудний, і віце-прем’єр Розенко, і прем’єр Гройсман. Тобто, не те щоб спростували – начебто дефіциту Пенсійного фонду нема. Просто заспокоїли, що пенсії виплачуватимуть вчасно. Як і раніше. Дефіцит традиційно покриють за рахунок держбюджету.
А я собі думаю так: насправді наш найгірший дефіцит – катастрофічна відсутність у владі чесних, мудрих, високопрофесійних фахівців. Справжніх патріотів України, а не просто людей в ексклюзивних вишиванках. Людей, готових працювати не покладаючи рук – для України і українців… На жаль, наш черговий «новий» уряд нічим не ліпший від тих, що були до нього. А в дечому – навіть гірший.
Ольга ФАРИНА, пенсіонерка із Залізців Зборівського району.
P.S. І все-таки міністр соцполітики Андрій Рева готує українців до пенсійного колапсу. Буквально учора він заявив, що у найближчі 1-1,5 року Україна може зіткнутися із сильним «соціальним вибухом» через кризу в Пенсійному фонді. «Потрібно підготувати програму стабілізації ситуації в Пенсійному фонді. Якщо зараз нічого не зробимо, через рік-півтора навіть цей розмір пенсії ми не зможемо платити. Це буде соціальний вибух, гірше ядерного. Тому ми розглядаємо всі можливі варіанти, зокрема надзвичайні..», – зазначив він. І додав: «Можна ж було зробити по-іншому: ухвалюючи рішення про зниження єдиного соціального внеску, у грудні, одночасно порушити питання про підвищення пенсійного віку. Компенсувати ці речі. Але зробили одну частину і не зробили іншу. І ми тепер перебуваємо в ситуації, коли повинні вирішувати питання – як бути?»
