Дерев’яна церква в селі Залуччя є майже єдиними зразком і пам’яткою старовинної дерев’яної культової архітектури.
Восьме листопада – особливий день церковного календаря. Парафіяни урочисто вшановують пам’ять святого великомученика Димитрія, звертаючись за допомогою у різних випадках та просять молитовного заступництва і зцілення від усіляких хвороб. У храмах по всій Україні проходять піднесені Богослужіння. Того ж дня у церквах, які носять ім’я святого великомученика, урочисто відзначають і храмовий празник.
Минулого понеділка у день святого Димитрія мені випала чудова нагода на запрошення отця Івана Прока побувати у селі Залуччя на Хмельниччині, де він майже двадцять років служить парохом церкви святого великомученика Димитрія Солунського. Перша згадка про це село відноситься до 1530 року. Тоді воно мало назву Лучинківці. Згідно з народним переказом, до татарських набігів село розташовувалося на іншому місці на південний захід від нинішнього поселення на правому березі Смотрича. Після татарського спустошення люди переселилися на інший берег і село стали називати Залуччя.
У тридцятих роках вісімнадцятого століття на кошти парафіян була збудована дерев’яна церква на честь великомученика Димитрія Солунського. Тож потрапити у таку глибинку, овіяну легендами, побачити справжню перлину Поділля – старовинну дерев’яну святиню, якій понад триста років і яка внесена до списку стародавніх архітектурних пам’яток, не завжди і кожному вдається. Як розповів отець Іван, бажання стати священником з’явилось не одразу. Лише відслуживши строкову службу та після закордонних поневірянь у пошуках заробітків. Став для душевної розради відвідувати у рідному селі Городниця, що на Тернопільщині, церкву і відчув духовну потребу. Поступив в Тернопільську духовну семінарію. Згодом висвятився на священника, одружився. Доля закинула служити на Вінниччину. Коли постало питання переводу, обрав храм Димитрія Солунського у Залуччі. Коли вперше побачив святиню переступив її поріг, зрозумів, що його… З тих пір вірою і правдою служить тут, у Божому винограднику, і ні разу не пошкодував. Хоча доводиться долати близько сто сорок кілометрів. До речі, цей храм – майже єдиний в окрузі, який належить Православній Церкві України, тому часто до отця Івана на треби звертаються парафіяни інших навколишніх сіл.
Церква за всі роки свого існування чого тільки не пережила – і набіги татар, і насильство радянської влади, і природній фактор – негоди та стихії. Але вистояла. Люди підтримували її стан як могли. Хоча храм неодноразово ремонтували (зменшено кількість бань – з трьох на одну, зведено прибудову при вході), її старовинна самобутня архітектурна композиція досі збережена. Збоку збудована кам’яна дзвіниця.
Отож, понад три століття звучить слово Боже у старовинному храмі села Залуччя. Восьмого листопада престольне свято зібрало парафіян з різних куточків села, які з самого ранку поспішали, аби прикрасити свою церкву хризантемами білого й червоного кольорів, що символізують Божественне світло та пам’ять мучеників, які пролили кров за християнську віру. Від святкового оздоблення навколо все сяяло і вселяло в душу невимовне тепло і спокій. Вражав і розпис храму.
Розділити радість залуччянців прибули і священнослужителі сусідніх парафій, капелани Степан Малькут та Володимир Шершун. Разом з отцем Іваном вони відслужили святкову Божественну літургію. Їхні голоси зливалися з співом хористок й легко здіймалися під дерев’яне склепіння храму, славлячи Господа Бога.
Священнослужителі привітали вірян з храмовим празником, відправили молебень за здоров’я, звернулися до них з повчальною і змістовною проповіддю та з благословенням окропили свяченою водою. Після цього парафіяни мали змогу преклонитися перед стародавнім образом великомученика Димитрія Солунського, який з нагоди празнику привіз отець Володимир.
На завершення отець Іван, який того дня почувався справжнім іменинником, щиро дякував усім, хто взяв участь у Богослужінні, а також висловив велику вдячність жертводавцям, які так чи інакше допомагають фінансово та матеріально для оновлення і збагачення храму. (Переважно храм живе на незначні кошти прихожан (авт.) Особливо цінна і важлива всебічна підтримка, яку роками надають храму уродженець села, нині поважний бізнесмен Володимир Пулик та відомий фермер Віктор Пелехацький. Тому дзвінкоголосе “Многая літа” було дуже влучним.
Гарні і добрі слова почула від парафіян і на адресу їхнього пароха.
– З приходом отця Івана наша парафія ожила. Він багато робить для церкви і ми повністю з ним у всьому погоджуємось. За двадцять років у нас не було непорозумінь. Тож бажаємо йому здоров’я і довгого служіння у нашій церкві. Молитва з його уст як повітря, це принесення розуму і серця до Бога, вона дарує крила…
Марія МАЙДАНЮК,
с. Залуччя Хмельницької області.
