Масові субсидії – новітній механізм «перекачування» бюджетних коштів з гаманців українців до підприємств-монополістів чи турбота про громадян?
Кабмін запропонував Верховній Раді в доопрацьованому проекті держбюджету-2018 збільшити фінансування житлових субсидій майже на 16 мільярдів. Таким чином, сума сягнула 71 мільярда гривень замість передбачених 55 мільярдів. Ряд експертів критикують цей крок, мовляв, у бюджеті й без того грошей не вистачає. А, по-друге, кошти від субсидій осідають в кишенях монополістів, які надають послуги. Чи економічно доцільно збільшувати на таку значну суму витрати на субсидії?
На запитання «Нашого ДНЯ» відповідає Володимир Петрович ГОРИН, кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів ім. С.І.Юрія факультету фінансів Тернопільського національного економічного університету.– Вітчизняна система житлових субсидій за рівнем охоплення населення фактично не має аналогів у світовій практиці. За даними Міністерства соціальної політики України, наприкінці 2017 року одержувачами субсидій на оплату вартості комунальних послуг, придбання твердого палива та скрапленого газу в нашій країні були 6,5 мільйонів сімей, або більше 40 відсотків від сукупної чисельності домогосподарств. Для порівняння, в інших державах, де функціонують механізми субсидування витрат на утримання житла, рівень охоплення ними коливається в межах 1-5 відсотків від чисельності населення.
Причиною різкого зростання чисельності отримувачів житлових субсидій стало підвищення тарифів на послуги ЖКГ у рамках переходу до 100-відсоткового відшкодування населенням собівартості їх надання. Внаслідок цього, видатки бюджету на функціонування системи житлових субсидій зросли за останні роки в кілька разів і на 2018 рік закладені на рівні понад 71 мільярд гривень – на оплату компослуг і 2,7 мільярдів – на придбання твердого палива та скрапленого газу.
Звісно, можна критикувати таке збільшення видатків на програму житлових субсидій, апелюючи при цьому аргументами, що краще ці кошти спрямувати на енергомодернізацію житлового фонду чи інші потреби, і в цьому є певне раціональне зерно. За розрахунками експертів, ґрунтовна модернізація житла, впровадження інноваційних технологій у галузі ЖКГ дали б змогу радикально зменшити показники споживання населенням комунальних благ, а отже й витрати на оплату їх вартості.
– Так, і це викликає багато сумнівів в експертному середовищі. Як і завищені норми споживання комунальних благ; недостатньо ефективний контроль за правомірністю призначення житлової субсидії. Однак, в умовах, коли реформа енергоефективності просувається не такими темпами, як би того хотілося, немає ясності у питанні прозорого формування тарифів на компослуги, не вирішені інші важливі питання, держава не може відмовитись від узятих на себе зобов’язань перед громадянами щодо забезпечення їх соціального захисту в умовах різкого підняття тарифів на послуги ЖКГ, а тому збільшення відповідних видатків бюджету є цілком зрозумілим. Зупинити щорічне зростання видатків держави на фінансування програми житлових субсидій може тільки проведення комплексу реформ галузі ЖКГ у багатьох напрямках.
– Якщо між зростанням вартості комунальних послуг та обсягами нарахованих субсидій є очевидний прямий зв’язок, то наявність зворотного впливу – питання дискусійне. В пресі та соціальних мережах нерідко можна зустріти думки про те, що система житлових субсидій – це новітній механізм «перекачування» бюджетних коштів з гаманців українців до підприємств-монополістів житлово-комунальної сфери. У зв’язку з цим, останні зацікавлені у постійному підвищенні вартості компослуг, бо це призведе до зростання обсягів нарахування субсидій, а отже їхніх доходів. Говорити про те, наскільки обґрунтованими є такі судження є справою невдячною, але підґрунтям для їхньої появи є недостатня прозорість процесу формування тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відсутність повноцінних ринкових відносин у галузі.
Перехід до об’єктивної методики визначення тарифів, демонополізація ринку житлово-комунальних послуг дасть можливість зняти більшість питань щодо справедливості процесу тарифоутворення. Тут слід згадати нещодавно прийнятий парламентом Закон №1581-д «Про житлово-комунальні послуги», який закладає основи для демонополізації ринку. Цим документом передбачено прозорий поділ тарифу із зазначенням розміру плати за власне комунальні послуги та плати за їхнє постачання (управління), а також можливість для ОСББ (об’єднань співвласників багатоквартирних будинків) самостійно укладати договори з постачальниками тих чи інших комунальних благ. Це формує конкурентне середовище серед постачальників, а як відомо, де є конкуренція – там зниження ціни.
– У більшості країн «старої» Європи субсидій власне на житлово-комунальні послуги немає, громадяни самі оплачують вартість утримання будинків та прибудинкових територій, вивезення сміття та інших послуг. Натомість, у деяких країнах, зокрема Франції, Німеччині, вартість компослуг враховується при встановленні розмірів інших соціальних виплат (допомоги з безробіття, малозабезпеченості тощо). Існують також окремі субсидії на оплату оренди житла. Оскільки плата за комунальні послуги, зазвичай, входить до розміру орендної плати, то такі субсидії частково покривають і вартість спожитих орендарем комунальних благ.
Однак, на відміну від України, скористатися допомогою від держави може дуже обмежене коло громадян, а субсидія призначається за адресним принципом. Допомога покриває лише частину орендної плати, а її розміри залежать від низки чинників: величини орендної плати, площі й типу житла, кількості та віку мешканців, рівня їх доходів тощо. Кожен випадок звернення за допомогою розглядається індивідуально, а вся заявлена реципієнтом інформація ретельно перевіряється уповноваженими соціальними інспекторами.
– Оригінальний механізм непрямого субсидування житлово-комунальних послуг використовують у країнах Балтії. Він полягає у призначенні соціальної допомоги особі, дохід якої після сплати комунальних платежів виявиться нижчим за встановлений стандарт. При цьому враховуються усі обставини формування витрат на компослуги: право власності на житлове приміщення, наявність у заявника іншої нерухомості і вартість власне комунальних благ, розрахована на підставі норм споживання. Для отримання допомоги від держави заявник передусім має отримати статус малозабезпеченої особи.
В окремих нових членах ЄС – країнах колишнього соцтабору існують механізми субсидування власне житлово-комунальних послуг. Для прикладу, в Польщі схема житлових субсидій має багато спільних рис з вітчизняною моделлю і передбачає надання допомоги у випадку, якщо дохід заявника нижчий за визначений мінімум, а також за умови проживання у помешканні з малою площею (для одинака площа житла не має перевищувати 35 метрів квадратних, для кожної наступної особи у складі домогосподарства житлова площа збільшується на 5 «квадратів»). Як і в країнах Західної Європи, через наявність обмежень допомогою від держави для оплати компослуг може скористатися дуже незначний відсоток жителів країни. При цьому кожен випадок звернення за так званою «житловою надбавкою» органи соціального захисту розглядають окремо, з повною перевіркою інформації.
– Те, що призначена субсидія перераховується на спеціальний банківський рахунок одержувача, і ці кошти можна використати виключно для оплати вартості компослуг. Натомість, в Україні житлова субсидія – це фактично сума, на яку зменшується розмір плати за комунальні послуги після проведення розрахунків держави з постачальниками. Головним недоліком такої схеми є те, що вона не стимулює громадян до ощадливого споживання ресурсів. Перехід до грошової форми розрахунків при функціонуванні системи житлових субсидій передбачений рішенням про їх монетизацію, нещодавно прийнятим Кабміном. Реалізація першого етапу монетизації, який передбачає перехід на грошові розрахунки бюджету з постачальниками комунальних послуг, розпочнеться з 1 січня 2018 року. На другому етапі передбачено перейти до грошових розрахунків на рівні споживачів послуг, тобто конкретних громадян. На наше переконання, впровадження такої схеми стане потужним стимулом для ефективного й економного споживання ресурсів з боку населення. Однак, такий крок має супроводжуватись активною роботою щодо верифікації одержувачів субсидій, усунення можливостей для приховування доходів, маніпуляцій з місцем реєстрації та інших заходів.
