Як тернополянка побувала на острові чаю, слонів і щастя (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Ви заходите в автобус. Точніше, застрибуєте за ту хвилину, поки він пригальмував на зупинці. А далі, неважливо, який настрій і звідки ви, усміхаєтеся і забуваєте про все на світі.
Салон завішаний гірляндами, які світяться, блимають і переливаються всіма кольорами сонячного спектра, з монітора неперервно ллються співи, з відчинених вікон і дверей обвіває теплим і трохи вологим вітром, перед водієм виблискують фігурки буддійських та індуїстських божеств, трохи нижче до капота скотчем приліплений засіб для миття скла, а сам водій – зосереджений, як Будда в момент медитації, – з нещадним бібіканням жене на вузеньких вуличках, вишукано обганяючи інші автобуси й маленькі тук-туки.
Ви – в Азії. А саме – на Шрі Ланці. Острові богів, слонів, чаю і щастя.

Бути Буддою

Незабутню подорож на Шрі-Ланку для журналістів із різних міст організував Український журналістський фонд і найбільший український туроператор Travel Professional Group (TPG) за підтримки місцевого туристичного агентства Tangerine Tours. 13 днів, сотні кілометрів доріг, яскраві глибокі барви, смачні і заманливі запахи, заспокійливі звуки океану, тепле повітря і тепло людей. Хочете відчути життя, як воно є? Їдьте на Шрі Ланку.

Боги на цьому острові мирно живуть з людьми і одне з одним.

З вікна мікроавтобуса, яким їдемо з аеропорту, намагаємося вловити у фотокамеру гігантські статуї Будди. Це одне з першого, що на острові кидається в очі. Навіть якщо ви байдужі до філософії чи релігії або є відданим християнином, від масштабів побаченого все одно перехопить подих.

Більшість населення острова – буддисти. І хоча Будда не був богом у традиційному значенні, його тут шанують, як божество. Над містечками раз у раз виринають статуї висотою десятки метрів. Скульптури передають стан глибокої зосередженості й спокою. Згідно з переказами, його досягнув Будда. І від цих статуй, здається, він розтікається над островом в усмішках на лицях ланкійців.

Буддійські храми розкидані посеред міст і джунглів. І обов’язкові для відвідування не лише тим, хто шукає себе і внутрішню гармонію, а й усім, хто вважає, що його вже нічим не здивувати.

У храмі в містечку Дамбулла статуй Будди – 153, і деяким з них 2 тисяч років. А в храмі біля містечка Берувела розташована найбільша на острові скульптура. Її висота – 42 метри. Тільки уявіть: лише один мізинець Будди – розміром з вашу голову.

Зайти в буддійський храм можуть усі, проте, лише босими. Перед входом у святкові дні залишають сотні пар взуття. Водночас на острові багато індуїстських храмів, є мечеті та християнські церкви.

Не завжди сусідство різних вірувань на Шрі Ланці було безболісним і мирним. З 1983 по 2009 роки з перервами тривала громадянська війна. Зараз, проте, острів виправдовує свою назву, адже «шрі» – означає щастя.

Там, де росте чай

Всього відомо близько вісімдесяти назв острова. Шрі Ланка – земля щастя або благословенна земля. До 1972 року її називали Цейлоном. Назву дали британці. Острів довгий час був колонією Великої Британії, яка отримала її «у спадок» від голландців, а ті – від португальці.

Сьогодні про колонізаторів, принаймні, останніх, нагадує англійська мова, яку тут знають майже всі, і плантації чаю.

Ми п’ємо чай із красивих порцелянових чашок високо в горах, адже на високогір’ї вирощують найсмачніший чай у світі. На багатьох фабриках зберегли всі старовинні традиції приготування напою. Вам покажуть, як його збирають на пагорбах – досі вручну, як сушать і подрібнюють, розкажуть, що зелений чай і чорний чай – це те саме, тільки зібране і підготовлене в різний термін. І пояснять, чому чай у пакетиках – це просто пил…

Чай хоч і є національним надбанням Шрі Ланки, ті, хто його збирає, отримують мізерні зарплати. Низька оплата праці на плантаціях збереглася з колоніальних часів. Але це не заважає старенькій жінці, яка дбайливо збирає найкращі листочки з чайного куща, щиро усміхнутися вам у відповідь.

До речі, ціни на Шрі Ланці не особливо відрізняються від українських. Дешевші – фрукти й овочі. А кілограм бананів взагалі можна купити за півдолара – вони тут незвично солодкі й ароматні.

Слони і люди

Розминутися зі слонами й не побачити їх на Шрі-Ланці неможливо. Для туристів це одна з наекзотичніших пригод.

У місцевому заповіднику Піннавелла з тваринами можна подружитися: погодувати й подивитися, як їх купають у річці, навіть проїхатися верхи.

Створили заповідник у 1975 році. Кілька століть тому слонів на Шрі-Ланці було майже стільки, як людей. Але в середині минулого століття тварини опинилися на межі вимирання. На слонів полювали мисливці за бивнями. Згодом, розчищаючи територію острова під нові ресторани і готелі, колишні колонізатори нищили природу, не шкодуючи тварин.

Сьогодні слони на Шрі-Ланці під захистом держави – вони повністю залежать від людей. У притулку розповідають – лише один слон за день з’їдає 76 кілограмів листя, трави та іншої зелені. Але варто уявити себе сам на сам із велетенською твариною у джунглях, аби відчути, як умовно те, що ми вважаємо себе господарями цієї планети.

Близько до себе

Коли дивишся на карті на позначення Шрі Ланки, яка притулилася за 30 кілометрів від одного з берегів Індії, думаєш: боже, як це далеко. І це справді далеко, з Києва – одинадцять годин польоту.

Але коли повертаєшся, думаєш: як близько там до себе.

Вологе і тепле повітря обволікає, ніби обіймає хтось, кого любиш і хто любить тебе.

Сповнені шуму міста живі, як щойно виловлені з океану рибини (їх тут і досі селяни ловлять із сітками, кидаючись у хвилі в шторм).

Дорогами гасають зворушливі маленькі тук-туки – місцевий двоколісний транспорт із сидінням для пасажирів і критим дахом. У хаосі, який панує на дорогах (бо, здається, правила дорожнього руху закопали тут посеред острова і забули) існує якийсь свій неписаний закон взаємної толерантності, інакше ніхто б не проїхав і кілометра.

Люди вміють утішатися тим, що мають. А найчастіше живуть скромно і, за мірками західного суспільства, бідно. Але якщо є дах над головою і що поїсти – ви вже маєте багато. Неважливо, що було і що буде. Є тут і тепер. Щастя ні від чого не залежить. Воно – всередині нас.

З таким світобаченням живуть ланкійці. Вірять, що все є наслідками наших дій. Адже всі ми робимо щось як з хорошими, так і з поганими намірами. І в цій системі координат вони, здається, таки ще не розучилися бути щасливими. Як діти. У яких багато сонця, світла й тепла.

І – океану. Він тут всюди. Куди б ви не поїхали, виїдете до Індійського океану. Одного з найпрекраснішого, що є на цій планеті.

Боги Шрі Ланки, мабуть, дуже люблять свій острів, бо подарували йому унікальний клімат – якщо на заході й півдні дощ, то на півночі та сході все навпаки. Світить сонечко, і океан прозорий.

Фото Андрія Брика.

TPG сьогодні – це більше 300 тисяч клієнтів у рік, понад 100 тисяч унікальних пропозицій і 170 туристичних напрямків, більше 50 чартерних програм щорічно і 20 рейсів щотижня. І більш, як 1,65 мільйона задоволених туристів.
Представництва є у Києві, Дніпрі, Харкові, Запоріжжі, Одесі, Львові, Кривому Розі, Алмати, Варшав, Бангкоку, Паттайї.

Tangerine Tours займається промоцією Шрі Ланки ще з 1982 року і сьогодні відкриває острів для клієнтів з усього світу. Відпочинок на океані, екскурсії, екологічні й весільні тури – будь-які ваші романтичні мрії тут перетворять у реальність. До речі, компанія має власну мережу готелів на різних узбережжях острова, серед яких – Tangerine Beach Hotel і Royal Palms Beach Hotel в місті Калутара, Fair View Hotel в столиці – Коломбо, а також легендарний Grand Hotel в Нувара Елія – найстаріший на острові.