Двадцять літ тому, 8 квітня 1999 року, в економічному просторі нашого краю з’явилося товариство «АНТ». Фактично – не з’явилося само собою, адже дата його юридичної реєстрації стала підсумком великої підготовчої роботи нечисленної команди однодумців, які поставили собі за мету просувати в Тернопільській області бренд всесвітньовідомої, але стовідсотково національної компанії «Оболонь».
– На той час я вже був добре знайомий з нашим земляком, президентом «Оболоні» Олександром Слободяном, не міг не захоплювався величезним внеском корпорації в економіку молодої незалежної України, у розвиток гуманітарних галузей: українського кіно, літератури, мистецтва, освіти, пожертвами на будівництво українських храмів, – згадує пан Михайло. – Нині можу з упевненістю сказати, що саме ця патріотична складова в діяльності «Оболоні» спонукала мене до створення «АНТа». Щиро вдячний тим, хто підтримав мене тоді, всім, хто повірив у мій задум і долучився до розвитку українського бізнесу та добрих українських справ.
Минав час, «АНТ» зростав та розвивався. Буквально за кілька років товариство вибороло право бути ексклюзивним дистриб’ютором «Оболоні» в нашій області. Позитивних змін зазнала і матеріально-технічна база – замість орендованих кількох складів на залізничній станції, виросли офісні та сучасні складські приміщення на вулиці Текстильній, а замість стареньких «ненажерливих «Зілів» – «АНТ» придбав значно економніші, але не менш потужні автомобілі для вчасної доставки товарів до споживачів.
Однак, всезростаюча конкуренція на ринку логістики і дистриб’юції спонукала подружжя Ратушняків до нарощування виробничих потужностей і, за рахунок цього – до збільшення штату працівників. Зараз на «АНТі» та дочірньому товаристві «ГІГ-АНТ» трудиться більше 150 людей. Вони отримують гідну заробітну плату. А ще, при потребі, можуть тимчасово пожити у належно обладнаному всім необхідним гуртожитку, що збудували безпосередньо на території фірми.
– На моє глибоке переконання, бізнес повинен бути соціально відповідальним – і перед тими, хто працює поруч, і перед всією громадою, на території якої він розвивається, – наголошує Михайло Ратушняк. – А ще – ми завжди дбаємо про свою ділову репутацію, ніколи не обіцяємо того, чого не можемо зробити, натомість, гордимося своїми відданими та чесними партнерами, кількість яких щороку зростає, – доповнила пана Михайла його дружина.
До речі, за словами свого чоловіка, Галина Ратушняк – не лише найкраща у світі мама для трьох найкращих у світі донечок – Христинки, Даринки і Яринки.
– Вона ще й професійний управлінець, вміє належно організувати виробничий процес і добитися виконання поставлених завдань навіть тоді, коли у мене опускаються руки, – зізнається він.
З першого дня існування гаслом «АНТа» став відомий принцип кооперативного руху на Галичині у 20-30 роках минулого століття, біля витоків якого стояв митрополит Андрей Шептицький. Тоді українці гуртувалися, щоб протидіяти експансії чужорідного капіталу і стимулювати розвиток вітчизняного виробництва, власного бізнесу.
– Економічний патріотизм вкрай необхідний для розвитку сучасної Української держави. Адже українські гроші повинні потрапляти в українські руки. На жаль, ні влада, ні громадяни ще не до кінця усвідомили: підтримуючи українського виробника, ми підтримуємо не лише національну економіку, а й культуру, медицину, освіту. Зрештою, підтримуємо самих себе – і матеріально, і духовно, – впевнений Михайло Ратушняк.
У щирості його слів можна переконатися вже з огляду на благодійну та суспільно-громадську діяльність «АНТа». Товариство більше десяти років фінансово підтримує проведення у Тернополі Всеукраїнського фестивалю «Цвіт вишиванки» та вручення Всеукраїнської премії Братів Лепких. Окрім того, свого часу товариство допомогло коштами на будівництво греко-католицької церкви у колишньому Дніпродзержинську, посприяло відновленню храму у Заздрості на Теребовлянщині та спорудженню Марійського духовного центру у селі Заглина на Львівщині… Михайло Ратушняк і його однодумці з Ліги підприємців «Українська справа» також ініціюють та спонсорують різноманітні культурно-мистецькі заходи, а виручені на цих дійствах кошти передають на потреби армії чи волонтерських організацій.
Окрім того, «АНТ» та його дочірні фірми стали вагомою складовою українського бізнесу на теренах області. Сплачені ними мільйонні податки до бюджетів усіх рівнів сприяють розвитку громади Тернополя, розбудові України.Завершуючи коротку розповідь про будні товариства, його засновник наголосив:
– Вірю, що 20-річчя товариства «АНТ» – лише проміжний, а не підсумковий етап розвитку українського бізнесу. З висоти прожитих років по-різному можна охарактеризувати пройдений нами шлях, на якому були і успіхи, і невдачі. Лише одне непідвладне переосмисленню. Найбільше моє багатство – не бізнес, а люди, з якими працював і продовжую працювати – мої колеги, партнери, друзі. Тож, вітаючи їх з цим скромним ювілеєм, я щиро вдячний Оксані Легкун, Оксані Медійовській, Галині Шумській, Наталі Небесній, Сергію Тратіну, Олегу Ратушняку, Віктору Солтису, Руслану і Володимиру Романишиним та іншим, які стояли біля витоків створення «АНТа». Дякую усім, хто органічно влився у наш дружній колектив та продовжує примножувати гарні традиції нашого товариства.
