У передостанній день червня у Бутинській середній школі, що на Збаражчині, відбулася щира зустріч випускників, останній дзвоник для яких пролунав ще 45 і 50 років тому.
Теплі спогади, радість і смуток, дружні обійми через десятиліття розлуки… Усе це створювало незабутню атмосферу повернення у рідну школу та спілкування з колишніми вже нині сивочолими однокласниками.
А згадати і розповісти один одному, справді, було про що. Роки навчання, спільні мрії та сподівання, для кожного – своя дорога у житті.
І ви пішли у плетиво доріг,
Щоб поміж них знайти свою стежину,
Щоб кожен з вас гордитись міг,
За кожним, щоб ряснів ужинок…
Школа пишається своїми випускниками, тим, що вони стали не лише фахівцями своєї справи, а, головне, хорошими людьми, виховали гарних дітей.
І ось ми усі знову в країні дитинства. Яка защебече, заговорить, заплаче маминою піснею, озветься кучерявою вербою над водою, вишневим садочком, пахучими травами…
З’їхалися колишні випускники з усіх усюд: з Харкова, Закарпаття, Кривого Рогу, Миколаївщини, Рівненщини, Хмельниччини і Тернопільщини, а також з рідних сіл Бутина, Кинаховець, Мишковець, а Раїса Андріївна Кравець подолала шлях аж з Німеччини.
Шкода, що за станом здоров’я не зміг приїхати з м. Джанкоя класний керівник Тимофій Трохимович Калачик, а також з Росії випускниця Єфросинія Дробоцька.
Зараз змінилось село, виросла нова двоповерхова школа, дбайливо оформлена руками педколективу. Зі словами привітання та з чудовими побажаннями до гостей звернулася завуч школи Тетяна Дмитрівна Слободянюк, а також колишня вчителька Галина Данилівна Росіцька.
Дві години тривав концерт, підготовлений учнями та педагогами школи. Присутніх чарували задушевні пісні, запальні танці, майстерні ведучі то згадували шкільні роки, то забігали у майбутнє. Разом з ними сивочолі випускники згадували улюблені уроки, своїх наставників, цікаві випадки зі шкільного життя.
Завітали колишні випускники і до місця духовної святині, місцевого храму. Тут отець Михаїл відправив молебен за здоров’я присутніх та панахиду за вчителів й однокласників, які відійшли у Вічність.
А далі за святковим столом лунали пісні, жарти, спогади… Кожен із присутніх розповідав про себе, свої здобутки, прожите життя, про дітей, онуків, декілька чоловік вже навіть прадідусі і прабабусі.
Невгамовним на жарти і тости був організатор зустрічі Борис Харитонович Бучковський, багато допомагала в організації свята його дружина Надія Йосипівна. Легко і весело було співати за такими заспівувачами, як Арсен Васильович Жила та Надія Іванівна Левенець, інші…
Пізно ввечері розходились по домівках. Теплим і зворушливим було прощання і обіцянка обов’язково зустрітись знову, через рік.
