Церковні передзвони розносилися над Стрипою і скликали мирян до оновленого храму
Плотича – одне з найдавніших сіл у Козівському районі. Перша письмова згадка про нього датується ще 1456 роком як про поселення у мальовничій місцевості на правому березі річки Стрипи.
За свій довгий вік Плотича пережила різні історичні події. Часто село зазнавало татарських набігів, руйнацій і спустошень. Перетерпіло кріпосну панщину, режими іноземного поневолення, перенесло страшні пошесті, пережило воєнні лихоліття і радянську епоху. Неодноразово було пограбоване, зруйноване і знищене. Але знову відроджувалося на попелищах та руїнах і ставало ще привабливішим.
Влітку 2004 року Плотичу спіткало велике стихійне лихо, село опинилося в епіцентрі потужного урагану з градом, який змітав усе на своєму шляху, знищував посіви зернових, зносив дахи осель, розбивав вікна, ламав дерева та стовпи електроліній. Люди були в розпачі. Разом із плотичанами у цей важкий період було ФГ «Вікторія–92», яке лише навесні того року розпочало у Плотичі господарську діяльність. Воно також зазнало збитків, втративши 600 гектарів посівів зернових. Проте, незважаючи на власну скруту, господарство допомагало людям, чим могло. Незабаром за державної підтримки та з допомогою обласних і районних підприємств були ліквідовані всі наслідки стихії.
Найстарішою пам’яткою давнини у селі є дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, тож плотичани споконвіку святкують свій храмовий празник 21 вересня. Коли була зведена ця святиня, до якої люди століттями приходити з молитвою, не знає ніхто. Низом вросла в землю, а своїми хрестами вдивляється в небеса, у долі плотичан, у ті зміни, що навколо відбуваються. А неподалік, на іншому боці вулиці, уже понад десятиріччя височіє новозбудований величний храм, що став духовним центром села, його окрасою та візитівкою.
Церковне, духовно-освітнє та культурно-громадське життя у Плотичі відбувалося за участі священнослужителів, до яких парафіяни завжди ставилися з повагою і любов’ю. Найдавніші письмові відомості, що збереглися про священників, які служили на парафії, припадають на початок XIX століття. За неповними підрахунками, протягом 220 років у різні часи в селі несли пастирське служіння 15 священників.
Нинішній настоятель місцевого храму отець Богдан Зінченко вже понад чверть століття також багато робить для духовного та національного відродження села, несе до парафіян Боже слово. І щоб Плотича мала нову церкву, він зумів організувати парафіяльну громаду, заохотити жертводавців на її зведення. 27 лютого 1997 року запрошений на парафію єпископ Зборівської єпархії Михаїл Колтун освятив місце під будівництво. Відтоді понад 10 років сільська громада зводила святиню, опоряджувала її, щоб Божий храм став таким, яким є сьогодні — всередині просторим, а зовні величним і красивим. А освятив новозбудовану церкву 21 вересня 2008 року нинішній Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівської архиєпархії Василій Семенюк. 
Так народилася тоді у Плотичі нова церква Стрітення Господнього і запроваджувався цього дня на парафії в честь нового храму відпустовий празник. І хоч церковна громада у селі невелика й небагата коштами, але з часом вона свою святиню та навколишню територію гарно упорядкувала. Храм наповнився всередині необхідними для богослужінь церковними атрибутами, старі вікна замінили на нові з енергозберігаючими властивостями.
Найбільшу фінансову і матеріальну допомогу церкві надає місцеве ФГ «Вікторія–92». Так, коли 2018 року постало питання досить коштовної роботи – внутрішнього розпису храму, до цієї святої справи долучилося фермерське господарство, яке взяло на себе усі матеріальні та фінансові затрати. А його виконавчий директор Олександр Пеляк приділяв цьому питанню особливу увагу.
Для здійснення внутрішнього художнього розпису церкви закупили риштовання. А також заступник фермерського господарства Федір Головацький, парох села отець Богдан і автор цієї статті оглянули багато різних церков в кількох областях, в результаті чого було вибрано дизайн, складено й погоджено проєкт робіт храмового декорування. Сакральний розпис здійснювали художники із Львівщини. Господарство забезпечило митців проживанням, харчуванням, а також відповідною оплатою праці. Для роботи закупляли всі необхідні матеріали. Спочатку будівельники господарства, очолювані Володимиром Осніком, здійснили всередині храму підготовчі штукатурні та малярні роботи. Більше року художники творили на стінах храму євангельські сюжети і церковні символи, які наповнили святиню духовним змістом. Пізніше фермерська будівельна бригада вклала плитку, оновила сходи…
І ось церква Стрітення Господнього після дворічної перерви 20 вересня 2020 року знову відкрила свої двері для її посвяти та Богослужінь. Тож уже зрання, у неділю, в переддень свята Різдва Пречистої Богородиці і відпустового храмового празника у Плотичі, церковні передзвони гучною луною розносилися над Стрипою і своїм малиновим переливом скликали мирян до храму. Парафіяни з душевним трепетом та великою радістю переступали поріг святині, яка в сяйві краси зображених біблійних сюжетів, лика святих випромінювала духовну ауру, а її купол возвеличував славу Господню. Отець Богдан Зінченко перед початком Богослужіння здійснив чин освячення входу у храм. (У майбутньому, після здійснення ремонту та реставрації зовнішніх стін, ще буде архиєрейське освячення церковної будівлі).
Отець Богдан також привітав усіх присутніх з оновленням та художнім розписом храму і з особливим визнанням подякував за це колективу й керівництву ФГ «Вікторія-92». Згадав історію господарства, що має зв’язок з Плотичею, якій пощастило з династією Пеляків ще з 50 років минулого століття, коли тут працював головою колгоспу Іван Петрович Пеляк – батько теперішнього голови фермерського господарства Петра Пеляка. А зараз уже молоде покоління Пеляків пише свою хліборобську історію. Створило та розбудовує нове сучасне господарство і розвиває Плотичу, за що люди вдячні.
Після цього урочисто розпочалося Святе Богослужіння. Величне та неповторне, супроводжуване піснеспівами церковного хору під керівництвом дяка-регента Олега Галая. Одухотворені, радісні обличчя парафіян, їх щирі молитви створювали в храмі теплу атмосферу. Здавалося, все радіє цьому дню, а Господь благословляє людей з неба.
Після закінчення відправи за значний внесок у відродження духовності села Плотича отець-настоятель Богдан подарував Олександру Пеляку книгу «Житія святих», а його дружині – видання-передрук із ХVII століття про життя Пречистої Богородиці «Марія, земний шлях труди і подвиги». Олександр Петрович у відповідь висловив побажання, щоб Богослужіння в цьому храмі усіх об’єднувало, ріднило, духовно збагачувало, додавало віри в Бога. Допомагало бути милосердними і щирими. Він подякував отцю Богдану та парафіяльній громаді за високу оцінку своєї праці, за довіру та щоденну підтримку, поділився планами на майбутнє щодо проведення наступного року реставрації фасаду храму. А стосовно старої церкви Різдва Пресвятої Богородиці, то, аби продовжити вік цієї споруди як історичної пам’ятки, фермерське господарство має в планах також провести її ремонт.
Іван ДУФЕНЮК.
с. Плотича Козівського району.
