Незважаючи на карантинні обмеження, локдаун і пандемію коронавірусу в Тернопільському драматичному театрі імені Тараса Шевченка потішили глядачів уже трьома прем’єрами. А незабаром, після зняття карантинних обмежень, покажуть четверту новинку сезону – прем’єру ліричної комедії «Любов без гриму» до Всесвітнього дня театру. Це майже детективна історія про театральне закулісся, акторські будні та пошуки щастя.
Постановку п’єси молодої української драматургині з Києва Альони Мілько «Любов без гриму» зробив заслужений діяч мистецтв В’ячеслав Жила. Це прем’єра в Україні. Режисер зізнається, показали театральне життя без прикрас, поставилися до своєї професії трошки з гумором, а трішки зі щемом. До того ж, переконаний, ця історія не лише про театр, а й загалом про долю людини, про важкий шлях до успіху, про те, що кожному потрібна мрія і натхнення.
В’ячеслав Жила розповідає, підготовка до прем’єри тривала пів року. Було непросто організовувати репетиції під час карантину. Але результатом він задоволений.
- Найголовніше, коли отримує задоволення глядач і актори в кайф працюють. Мені здається, що вистава вдалася, – додає він.
В основі сюжету – історія актриси зрілого віку, яка звикла до слави і визнання і завжди грає головні ролі. Однак акторський вік – короткий. І Нора Адамівна все частіше виконує ролі молодших від свого віку героїнь. І хоч у театрі їй натякають, що пора змиритися з ситуацією і віддавати ролі молодим актрисам, вона не готова змиритися з цим і вважає себе неперевершеною і незрівнянною. З іншого боку, Нора усвідомлює, що ані слава, ані успішно зіграні ролі, квіти, подарунки і світські вечірки не замінять їй любові, близьких людей, сімейного щастя.
Одного разу актрисі починають надходити таємничі листи від шанувальника таланту, Нора Адамівна закохується в їх автора. Упродовж всієї вистави збережена інтрига: хто ж цей таємний обожнювач і чи зустрінуться вони врешті-решт?
Ролі головної акторки Нори Адамівни у двох складах грають Оксана Малінович та Ірина Складан, роль Софочки – асистентки Нори Адамівни – Олена Складан-Демчук та Наталія Черненко, вахтерки театру – Світлана Обуховська та Ярослава Мельник, художнього керівника театру – Микола Ткачов і Микола Блаженко, детектива Розовського – Сергій Андрушко та Василь Гураль.
Заслужена артистка України Оксана Малінович зізнається, не бачить у собі спільного зі своєю героїнею. Але на сцені вживається в роль максимально, стає її адвокатом, виправдовує та розуміє всі її вчинки. У цій ролі видно весь діапазон актриси – драматичний, комічний, ліричний.
- Я зовсім не Нора Адамівна, бо завжди кажу, що актриса має грати роль за віком і ніколи не братися за молодші ролі, психофізика все одно нас видасть, – ділиться думками Оксана Малінович. – Напевно, важче змиритися зі втратою позицій тим, хто грає героїнь, характерним акторам тут набагато легше. Коли ми йшли в театр, хтось хотів грати Офелію, хтось Джульєтту чи Дездемону, а я хотіла Проню Прокопівну.
В’ячеслав Жила додає, у театрі завжди є амплуа. І часто із віком акторам доводиться його змінювати. Тут дуже важлива роль режисера, який повинен допомогти їм у цьому, розгледіти потенціал і розкрити його в іншому амплуа, яке відповідає віку. До прикладу, є травесті-актриса, яка грає хлопчиків чи маленьких дівчаток. Вона доходить до певного віку і вже не може грати цю роль. Тоді вона стає характерною актрисою або соціальної героїнею.
Сюжет вистави і переживання головної героїні, її внутрішній світ дуже влучно доповнюють пластичні етюди у виконанні акторів театру. Авторка цих постановок – актриса Наталя Олексів. Пластика – це її захоплення ще зі студентських років.
- Пластичне вирішення – у стилі танців модерн і контемп, додали трохи елементів «бродвею», – розповідає Наталя Олексів. – Нам дуже підійшов модерн, адже це театральний танець. До нього можна додати етюдність – актори під час танцю сміються, аплодують тощо. Я їздила на різні майстер-класи з пластики, набиралася досвіду, знань. Це вже четверта моя робота в театрі. Дівчинка в кубі – незахищена душа Нори Адамівни.
Поки що через карантинні обмеження двері театру для глядачів зачинені. Але шевченківці щиро сподіваються – вже найближчим часом зможуть потішити глядачів прем’єрою і розповісти про «Любов без гриму».
Юля ТОМЧИШИН, фото Михайла УРБАНСЬКОГО.
