Українцям не потрібно гучних заяв, якими звикли розкидатися чиновники, високопосадовці, політики-популісти. Бо обіцянки ні в каструлю, ні в гаманець не покладеш. Якби владоможці виконали б хоча десяту частину того, що написано у їхніх програмах і виголошено у спічах, економіка в Україні не була б такою жалюгідною, життя – убогим, а політика – продажною.
Днями прем’єр-міністр Арсеній Яценюк сказав, що його заява про відставку в нинішній ситуації була б зрадою країни, проявом слабохарактерності й відсутності волі. «Треба боротися до останнього», – наголосив Яценюк. І додав: все, що міг зробити з корупцією – зробив. А якщо когось із соратників буде викрито в корупції, то перший його поведе до Генпрокуратури. А також згадав про Майдан, де гинули люди.
Гарно сказано. Як про кулю в лоб. Але українцям не треба такої жертви. Краще б уточнив прем’єр, що саме «зробив з корупцією». Бо, судячи з останніх скандалів і затримань, корупція та вимагання квітнуть в Україні буйним цвітом.
Ось щойно упіймали на величезному хабарі чиновників ГПУ та прокуратури Київщини. При затриманні у них загалом було виявлено близько півмільйона доларів. А також 35 пакетів діамантів, загальною кількістю 65 каменів, інші коштовності, зброю, боєприпаси. Влада страждає, що в Україні немає грошей. Якби повернути в державну казну те добро, яке «наколядували» тяжкою працею «слуги народу», то можна було б і армію одягнути-взути, і з кредиторами розрахуватися. Ще й людям залишилося б. То ж боріться до останного корупціонера, Арсенію Петровичу! Бо того «добра» насіялося, як бур’янів.
Тим часом, у міжнародній організації «Transparency International» заявляють: відсутність прогресу в боротьбі з корупцією у п’яти країнах Східної Європи ускладнює демократичний прогрес і шкодить економічному й політичному співробітництву з ЄС. Фахівці проаналізували у Вірменії, Азербайджані, Грузії, Молдові та Україні роботу десятків установ, відповідальних за попередження та боротьбу з корупцією. Згадані країни у найближчі п’ять років планують отримати 16,6 мільярда доларів допомоги від Євросоюзу, однак ризик, що ці гроші будуть розкрадені, «неприйнятно високий». Незважаючи на прийняті закони з боротьби з корупцією, політичні та бізнес-еліти й надалі мають сильний вплив на судову і законодавчу владу. «Політично мотивоване слідство і вплив влади на судовий процес є особливо проблематичним в Україні та Молдові», – зазначають у «Transparency International».
Прем’єр пафосно згадав про зраду. Не заява його чи іншого можновладця про відставку з посади є зрадою, а нинішній стан справ у державі, безкарність, відсутність правди про війну на Сході, непокарані генерали, через яких загинули українські вояки, соціальна незахищеність українців…
Зростання рівня бідності у нашій державі може цьогоріч підвищитися до 33 відсотків, ідеться у національній доповіді «Цілі розвитку тисячоліття України: 2000-2015». Сім’ї з дітьми складають основну групу серед бідного населення, вони найбільш уразливі до соціально-економічної ситуації в країні. «Оскільки кожне третє домогосподарство з дітьми перебуває за межею бідності, наявність однієї дитини підвищує ризик бідності за відносним критерієм на 17 відсотків, а трьох і більше дітей – вже на 42 відсотки», – наголошується у документі.
Напередодні виборів активізувалися політики. Взялися за звичну справу – почали обіцяти людям золоті гори. І зарплати й пенсії підвищать, і проіндексують у зв’язку з високою інфляцією, і ліки здешевлять, і комунальні тарифи знизять, хоча прем’єр чітко дав зрозуміти, що такого щастя не буде. Ніхто з політиків-«шаманів» не пояснює народу, звідкіля на «життя по-новому» візьмуть гроші.
Наївно гадати, що багодійність політиків та їхніх спонсорів безкоштовна. Це в інших державах мільйонери і мільярдери жертвують частину своїх статків на благодійні справи. Наші політики-бізнесмени «щедро» роздану допомогу «відбивають» з великими відсотками.
Слід пам’ятати про Грецію і не вестися на популізм. Там обіцяли виборцям швидке вирішення наболілих проблем і сите життя без проведення рефом. Чим усе закінчилося?
Прогнози економістів наразі невтішні: через високу інфляцію – більше 40 відсотків за підсумками першого півріччя, гаманці українців продовжать худнути, а частка витрат на продукти й послуги – зростатиме. А експерти справедливо зазначають: українська політична система балансує між популізмом та жадібністю: хочуть сподобатися людям і відразу ж на них нажитися.
Цікавий і наступний факт. На війні не вистачає техніки, зокрема, броньованих машин. Про це говорять військові, волонтери, журналісти. Нерідко наші бійці воюють «віджатою» у ворога зброєю. Українські солдати гинули в «котлах» без справних танків, БТРів і протитанкових комплексів. Не видавали зброї добровольцям. Водночас, як виявилося, у 2014 році Україна експортувала 23 танки, 28 бойових броньованих машин, шість бойових літаків, вісім бойових вертольотів, шість артилерійських систем великого калібру, військовий корабель та 18 ракетних установок. Про це повідомили у Держслужбі експортного контролю.
Зокрема, 11 танків Т-72 продали до Ефіопії, 12 – до Нігерії. Сполученим Штатам продали БТР-4. До Таїланду експортували п’ятнадцять БТР-3Е1 і два БТР-3М2. До Нігерії – десять БТР-4ЕН, а також шість артсистем великого калібру (Д-30).
П’ять бойових літаків МіГ-29 Україна продала Хорватії, шість бойових вертольотів Мі-8 – Білорусі, два вертольоти Мі-24В – Нігерії.
Китаю передали десантний корабель на повітряній подушці. Алжиру – 18 ракетних установок.
Крім того, торік наша держава експортувала понад 30 тисяч одиниць стрілецької зброї та легких озброєнь, переносних зенітно-ракетних комплексів.
Керівництво України просить у світу летальну зброю. І плаче, мов «Ярославна на валу», що нам не хочуть допомагати, в нас нічого немає… Невже в Америці і Європі сидять до біса наївні хлопці?
Ольга ЧОРНА.
