Стефанія Новацька зі Слобідки Козівського району сама вигадує візерунки для національних строїв, вишиває без окулярів і пише вірші
Її називають народним модельєром і щиро захоплюються талантом створювати національні костюми без жодних схем та заготовок. 92-річна Стефанія Новацька із села Слобідка Козівського району на Тернопільщині почала вишивати, коли вийшла на пенсію у 60 років. За цей час вона створила майже півсотні вишитих костюмів. Зокрема, щороку присвячує нове вбрання Дню незалежності України.
«Вишивання – то моя віддушина, – каже пані Стефанія. – Я дуже люблю цю справу. Коли закінчую один костюм, відразу продумую інший. Уявляю, що знизу буду вишивати, а що вище, який буде візерунок. Вишиваю вечорами, ночами. Або коли спати не можу, а іноді встаю вдосвіта і беру в руки голку. Мені це приносить справжню душевну радість. Цього року вже вишила костюми на 29 та 30 річницю Незалежності України».
На блузках, безрукавках, спідницях красуюся маки, соняхи, ромашки. Є у колекції гуцульські, лемківські, поліські, галицькі, закарпатські костюми – мотиви із різних регіонів України. Стефанія Новацька сама придумує дизайн та візерунки для кожного виробу. Має чудову пам’ять, пише вірші та з радістю декламує їх, любить співати. Рідні переконані – вишивання робить стареньку щасливою.
«Мама досі вишиває без окулярів і нитку в голку сама заселяє, – розповідає її донька Галина Кравець. – Дуже любить цю справу, і ми щиро радіємо за неї, що на схилі літ має змогу робити те, що їй подобається. Її роботи – то щось неймовірне, адже вишиває без жодних схем. Не кожен зможе таким займатися — то справжній дар Божий».
Перші костюми пані Стефанія створила для фольклорного колективу, який заснувала в рідному селі ще в радянські часи. Згодом вишивання так припало до душі, що не змогла зупинитися до сьогодні.
Рідні, аби потішити стареньку, завжди купують у подарунок бісер, стрічки, нитки. Також пані Стефанія з кожної пенсії виділяє частку на оздоблювальні матеріали. Окрім різних візерунків, на костюмах вишиває патріотичні написи: «Моя дорога Україна золота», «Моя країна вільна і НЕЗАЛЕЖНА», «Слава Небесній сотні», «Герої не вмирають». Кожне з вбрань має свою особливу присвяту – до Дня незалежності, до річниці Майдану, Героям АТО.
Донька розповідає, що мама веде активний спосіб життя, ходить до церкви, відвідує подруг, допомагає на господарстві, не вживає жодних ліків – хіба дуже рідко від тиску і за все життя лише кілька разів була в лікарні – коли народжувала дітей і ще раз після отруєння.
«Секрет маминого довголіття – у її невичерпній енергії, запалі, бажанні щось творити, – розповідає пані Галина. – З неї варто брати приклад усім. Ми захоплюємося її завзяттям, майстерністю, активною позицією. А ще мама завжди їсть просту їжу, яку виростила на власному городі та у господарстві, прості домашні страви».
Стефанія Новацька – переселенка із села Бібрка на Надсянні. Вона виросла у патріотичній сім’ї, була зв’язковою УПА. Досі не може забути страждання, які пережила її родина під час депортації, ці спогади живуть у її серці.
Пані Стефанія разом із чоловіком Григорієм прожили разом 56 років. Обоє пережили ув’язнення і заслання, але їх щирі почуття здолали все. Пані Стефанія працювала на полі, він був ветеринарним лікарем. Їхній шлюб тривав 56 років. 12 років тому Григорій помер. Вони разом виростили 4 дітей, мають шестеро онуків та двоє правнуків.
Пані Стефанія пишається онуками Михайлом і Олегом, які відслужили строкову службу в Збройних силах України. Вона щиро молилася за хлопців і з нетерпінням чекала їхнього повернення. Жінка радіє, що хлопці виросли свідомими українцями та патріотами своєї країни.
Стефанія Новацька дуже переживає за те, що відбувається в Україні, болить її війна на Сході. Вона читає газети, відстежує новини по телебаченню, бере активну участь у громадському житті. Коли починає говорити про Україну, у голосі бринять сльози.
Зізнається, пережила дуже багато і найцінніше для неї – це українська державність. Вірить, що в нашій країні все буде добре, адже за неї пролили немало крові та віддали життів, за неї боролося багато поколінь українців. І наприкінці строго наказує: «Любіть свою рідну неньку Україну і навіть у думках її не зраджуйте!…».
На карантині пані Стефанія не сумує, а вишиває нову спідницю до своєї колекції. Радить усім не сидіти склавши руки, а робити щось добре, аби залишити по собі згадку у світі.
Вікторія ОНИЩУК.
