Це було до 1939-го року. Батькам відомого бережанця, художника Зеновія Мигоцького з нагоди одруження рідні запропонували здійснити романтичну подорож. Молодятам потрібно було поїхати до Львова і придбати квиток на «поїд у невідоме». Фірма-організатор забезпечувала усі витрати, пов’язані з харчуванням, проживанням тощо.
Нікому з подорожуючих заздалегідь не повідомляли про маршрут. Адже потяг повинен був курсувати у невідоме. Кінцева станція могла бути у різних країнах: Швейцарії, Іспанії, Італії… Траплялося, що зупинявся потяг і на теренах України.
Отож, батьки Зеновія Мигоцького придбали квитки, сіли у поїзд і через кілька годин разом з іншими подорожуючими прибули на невеличку станцію. А звідти їх доставили у чарівну місцину біля ставу.
Так швидко, і у Швейцарії, – дивувались молоді пари. Виявилось, що це були всього-навсього Бережани. Місто на той час мало статус курортного.
Подружжя Мигоцьких, здивоване і розчароване водночас, подалось додому. Інші ж мандрівники залишились відпочивати і розважатися.
…Львівська фірма, що дарувала молодятам захоплюючі подорожі, після сумнозвісного 39-го року перестала існувати. Двері до Європи українцям закрили. А місцина у Бережанах, до якої колись курсував «поїзд у невідоме», з часом втратила свою привабливість.
Сумно…
Ольга ЧОРНА.
