Остання неділя перед Великоднем в Україні мала багато назв. Залежно від регіону її називають Вербна, Квітна, Шуткова, Бечкова, Баськова. Але є те, що з роками лишалося незмінним, – значення свята, його важливість та сакральність для українців. Яка історія Вербної неділі, які існують традиції і звичаї, що можна і чого не можна робити в цей день?
Церковна назва свята – Вхід Господній в Єрусалим. Його дата залежить від дня святкування Великодня. Традиційно воно відзначається в шосту неділю Великого посту, за тиждень до Світлого Христового Воскресіння. У 2021 році це православне свято випадає на 25 квітня.
Історія свята
Воно присвячене урочистому входу Ісуса Христа в Єрусалим. Відбулося це після того, як Христос воскресив праведного Лазаря й чутки про це диво поширилися багатьма містами.
У писанні сказано, що Ісус в’їжджав у місто верхи на ослику. Багато людей вийшли його зустрічати, вони обсипали шлях Христа квітами, пальмовими гілками й клали біля його ніг свій одяг. Так зустрічали лише царів. Але Ісус йшов до Єрусалиму не для земної влади, а на мученицьку смерть в ім’я спокутування гріхів людства.
У багатьох країнах світу Вербну неділю називають Пальмовою (зокрема, в англійській, італійській та нідерландській). Там, де не ростуть пальми, це свято пов’язали з іншими рослинами або просто з цвітінням.
В Італії, наприклад, пальмові гілки замінюються оливковими, що символізують мир. У сусідній Словенії інколи також святять оливки, ялину та лавр. У деяких регіонах Хорватії використовують кизил, а в Чехії – горішник.
Проте найпоширенішим деревом, яке заміняє пальму на слов’янських територіях, звісно, стала верба, звідки й головна назва цього свята – Вербна неділя.
Що особливого у вербі?
Верба – тотемне дерево для українців. Швидко росте, легко розмножується та миттєво приживається. Кажуть, вона де не посади, там вродить. Це дерево надзвичайно витривале, оспіване в піснях, це символ української національної витривалості.
Крім того, у нас в країні завжди росли красиві плакучі верби, під їхніми вітами зустрічалися хлопці з дівчатами.
Котики ховають в одязі – щоб ніхто не наврочив
У традиційній культурі молода верба, тим більше освячена, мала неабияку захисну силу. На Галичині свячену вербову гілку називають шуткою. Це не з російської, тобто не жарт. Назва походить від німецького шуцен – оберіг. Слово збереглося з часів Австро-Угорської імперії. До речі, бечка – це інша локальна назва вербових гілочок.
Про особливості народних вірувань і традицій докладно розповіла в «Українській правді» етнографка Галина Олійник. Отож, готувати гілочки до освячення на Вербну неділю прийнято заздалегідь. Парна чи непарна кількість галузок в пучку – неважливо. Треба було, щоб пучок був тугенький, гілочок зо 12, наприклад, і щоб вони були всі гарні. Гілочки закручувалися лляним шнуром у напрямку за сонцем.
Прикрашати могли пижмою, деревієм, безсмертником, м’ятою та чорнобривцями. Іноді використовували для прикраси мірту (самшит). Поки шутка неосвячена – якщо хтось просить з неї гілочку, можна поділитися. Можна дати й освячену гілочку верби, якщо святили ще й крім букета окремо. Після того, як вербу освятили, вона стала ваша, діставати з неї гілочки не варто, несіть додому та кладіть за образи.
Освячена верба слугувала як оберегом для усього дому, так й індивідуальним, для кожного члена сім’ї. Після освячення треба було з’їдати по кілька котиків, щоб бути здоровими. Клали кілька котиків і у паску. Окрім того, посвячену вербу їли, якщо починало боліти горло.
Ще вважалося, якщо ти принесеш свячену вербу з церкви, посадиш з неї гілочку і вона прийметься на городі, то це велика милість і ласка Божа. Котики та шматочки гілочок верби ховали в одязі – щоб ніхто не наврочив. Особливо треба було це робити дівчатам, які хотіли вийти заміж, вагітним на ранніх термінах та хворим. Богомільні жінки, у яких не виходило мати дітей, завжди носили такий оберіг, навіть зашивали його в одяг. Гілочки верби поміщали і до купелі немовлят для захисту. Також галузку з шутки клали покійникам в труну. Вважалося, що вона захистить їх на тому світі.
А ще освяченою вербою в давнину спиняли грозу – махали гілочками в бік хмар і відводили громи та град. Кидали галузки і в пожежу – щоб приборкати вогонь.
Стару свячену вербу не викидали ні в якому разі, її спалювали – але перед тим розпалювали нею піч, щоб пекти паску. Найпоширенішою до наших днів лишилася традиція бити вербою – аби людина була здоровішою. У деяких регіонах ритуальне побиття починалося з тих, хто проспав службу (тобто мав не достатньо життєвих сил, щоб піти на неї). З цією ж метою на Вербну неділю господарі обходили худобу та вулики, ляскаючи їх свяченими різками.
Бити освяченими галузками слід з примовками
Найпоширеніша: “Не я б’ю, верба б’є, за тиждень Великдень. Уже недалечко червоне яєчко”.
Ще були варіанти такі:
“Не я б’ю, лоза б’є, лоза б’є не заб’є. Від нині за тиждень буде Великдень” (галицьке вітання).
“Не я б’ю, верба б’є! Будь величний, як верба, здоровий як вода, багатий як земля”.
“Не я б’ю, лоза б’є, лоза б’є не заб’є, від нині за тиждень буде Великдень. Будь здоровий як вода, багатий, як земля, а красний як тая паска, бо в ній Божа ласка”.
На Донеччині та в Запоріжжі побутувала примовка: “Верба б’є, не я б’ю. Не вмирай, красненького яєчка дожидай”.
Що можна і чого не варто робити
Вербна неділя відзначається у Великий піст, тому не святкується шумно. Можна зібратися сім’єю, відвідати літніх родичів, але влаштовувати застілля і гуляння не можна. Єдине, що дозволяється, – у цей день можна їсти рибу і випити трохи вина. Потрібно постаратися відійти від суєти, очиститися духовно, помолитися і підготуватися до Страсної седмиці.
У теперішній час у зв’язку з карантином, можливо, не всім вдасться відвідати Службу Божу. Сприйміть це як випробування вашої віри: присвятіть день молитві та привітанню близьких і друзів, укріпленню їхнього духу, підтримці та вияву любові до них.
Прикмети
Якщо на Вербну неділю хороша погода – буде гарний урожай фруктів.
Вітряно у цей святковий день – до прохолодного літа.
Несподівано вдарив мороз – цього року як ніколи вродить пшениця.
Якщо дівчина хоче в найближчому році вийти заміж, то їй необхідно до світанку наламати гілок на молодий вербі, покласти їх біля ліжка й весь день думати про кохану людину.
Перед початком важливої справи слід з’їсти декілька бруньок верби, припасеної у Вербну неділю, – це допоможе залучити удачу.
Щоб отримати гарний урожай, початком сезону польових робіт слід увіткнути в землю гілочки верби.
Боязким і несміливим людям у Вербну неділю, прийшовши з церкви, слід убити в стіну кілочок з освяченої гілки верби – вона допоможе позбутися страхів, боягузтва і нерішучості.
