Традиції Вербної неділі. Чому українці святять гілля, як його прикрасити та що робити зі старим

Традиції Вербної неділі. Чому українці святять гілля, як його прикрасити та що робити зі старим


Остання неділя перед Великоднем в Україні мала багато назв. Залежно від регіону її називають Вербна, Квітна, Шуткова, Бечкова, Баськова. Але є те, що з роками лишалося незмінним, – значення свята, його важливість та сакральність для українців. Яка історія Вербної неділі, які існують традиції і звичаї, що можна і чого не можна робити в цей день?
Церковна назва свята – Вхід Господній в Єрусалим. Його дата залежить від дня святкування Великодня. Традиційно воно відзначається в шосту неділю Великого посту, за тиждень до Світлого Христового Воскресіння. У 2021 році це православне свято випадає на 25 квітня.

Історія свята
Воно присвячене урочистому входу Ісуса Христа в Єрусалим. Відбулося це після того, як Христос воскресив праведного Лазаря й чутки про це диво поширилися багатьма містами.
У писанні сказано, що Ісус в’їжджав у місто верхи на ослику. Багато людей вийшли його зустрічати, вони обсипали шлях Христа квітами, пальмовими гілками й клали біля його ніг свій одяг. Так зустрічали лише царів. Але Ісус йшов до Єрусалиму не для земної влади, а на мученицьку смерть в ім’я спокутування гріхів людства.
У багатьох країнах світу Вербну неділю називають Пальмовою (зокрема, в англійській, італійській та нідерландській). Там, де не ростуть пальми, це свято пов’язали з іншими рослинами або просто з цвітінням.
В Італії, наприклад, пальмові гілки замінюються оливковими, що символізують мир. У сусідній Словенії інколи також святять оливки, ялину та лавр. У деяких регіонах Хорватії використовують кизил, а в Чехії – горішник.
Проте найпоширенішим деревом, яке заміняє пальму на слов’янських територіях, звісно, стала верба, звідки й головна назва цього свята – Вербна неділя.

Що особливого у вербі?
Верба – тотемне дерево для українців. Швидко росте, легко розмножується та миттєво приживається. Кажуть, вона де не посади, там вродить. Це дерево надзвичайно витривале, оспіване в піснях, це символ української національної витривалості.
Крім того, у нас в країні завжди росли красиві плакучі верби, під їхніми вітами зустрічалися хлопці з дівчатами.

Котики ховають в одязі – щоб ніхто не наврочив
У традиційній культурі молода верба, тим більше освячена, мала неабияку захисну силу. На Галичині свячену вербову гілку називають шуткою. Це не з російської, тобто не жарт. Назва походить від німецького шуцен – оберіг. Слово збереглося з часів Австро-Угорської імперії. До речі, бечка – це інша локальна назва вербових гілочок.
Про особливості народних вірувань і традицій докладно розповіла в «Українській правді» етнографка Галина Олійник. Отож, готувати гілочки до освячення на Вербну неділю прийнято заздалегідь. Парна чи непарна кількість галузок в пучку – неважливо. Треба було, щоб пучок був тугенький, гілочок зо 12, наприклад, і щоб вони були всі гарні. Гілочки закручувалися лляним шнуром у напрямку за сонцем.
Прикрашати могли пижмою, деревієм, безсмертником, м’ятою та чорнобривцями. Іноді використовували для прикраси мірту (самшит). Поки шутка неосвячена – якщо хтось просить з неї гілочку, можна поділитися. Можна дати й освячену гілочку верби, якщо святили ще й крім букета окремо. Після того, як вербу освятили, вона стала ваша, діставати з неї гілочки не варто, несіть додому та кладіть за образи.
Освячена верба слугувала як оберегом для усього дому, так й індивідуальним, для кожного члена сім’ї. Після освячення треба було з’їдати по кілька котиків, щоб бути здоровими. Клали кілька котиків і у паску. Окрім того, посвячену вербу їли, якщо починало боліти горло.
Ще вважалося, якщо ти принесеш свячену вербу з церкви, посадиш з неї гілочку і вона прийметься на городі, то це велика милість і ласка Божа. Котики та шматочки гілочок верби ховали в одязі – щоб ніхто не наврочив. Особливо треба було це робити дівчатам, які хотіли вийти заміж, вагітним на ранніх термінах та хворим. Богомільні жінки, у яких не виходило мати дітей, завжди носили такий оберіг, навіть зашивали його в одяг. Гілочки верби поміщали і до купелі немовлят для захисту. Також галузку з шутки клали покійникам в труну. Вважалося, що вона захистить їх на тому світі.
А ще освяченою вербою в давнину спиняли грозу – махали гілочками в бік хмар і відводили громи та град. Кидали галузки і в пожежу – щоб приборкати вогонь.
Стару свячену вербу не викидали ні в якому разі, її спалювали – але перед тим розпалювали нею піч, щоб пекти паску. Найпоширенішою до наших днів лишилася традиція бити вербою – аби людина була здоровішою. У деяких регіонах ритуальне побиття починалося з тих, хто проспав службу (тобто мав не достатньо життєвих сил, щоб піти на неї). З цією ж метою на Вербну неділю господарі обходили худобу та вулики, ляскаючи їх свяченими різками.

Бити освяченими галузками слід з примовками
Найпоширеніша: “Не я б’ю, верба б’є, за тиждень Великдень. Уже недалечко червоне яєчко”.
Ще були варіанти такі:
“Не я б’ю, лоза б’є, лоза б’є не заб’є. Від нині за тиждень буде Великдень” (галицьке вітання).
“Не я б’ю, верба б’є! Будь величний, як верба, здоровий як вода, багатий як земля”.
“Не я б’ю, лоза б’є, лоза б’є не заб’є, від нині за тиждень буде Великдень. Будь здоровий як вода, багатий, як земля, а красний як тая паска, бо в ній Божа ласка”.
На Донеччині та в Запоріжжі побутувала примовка: “Верба б’є, не я б’ю. Не вмирай, красненького яєчка дожидай”.

Що можна і чого не варто робити
Вербна неділя відзначається у Великий піст, тому не святкується шумно. Можна зібратися сім’єю, відвідати літніх родичів, але влаштовувати застілля і гуляння не можна. Єдине, що дозволяється, – у цей день можна їсти рибу і випити трохи вина. Потрібно постаратися відійти від суєти, очиститися духовно, помолитися і підготуватися до Страсної седмиці.
У теперішній час у зв’язку з карантином, можливо, не всім вдасться відвідати Службу Божу. Сприйміть це як випробування вашої віри: присвятіть день молитві та привітанню близьких і друзів, укріпленню їхнього духу, підтримці та вияву любові до них.

Прикмети
Якщо на Вербну неділю хороша погода – буде гарний урожай фруктів.
Вітряно у цей святковий день – до прохолодного літа.
Несподівано вдарив мороз – цього року як ніколи вродить пшениця.
Якщо дівчина хоче в найближчому році вийти заміж, то їй необхідно до світанку наламати гілок на молодий вербі, покласти їх біля ліжка й весь день думати про кохану людину.
Перед початком важливої справи слід з’їсти декілька бруньок верби, припасеної у Вербну неділю, – це допоможе залучити удачу.
Щоб отримати гарний урожай, початком сезону польових робіт слід увіткнути в землю гілочки верби.
Боязким і несміливим людям у Вербну неділю, прийшовши з церкви, слід убити в стіну кілочок з освяченої гілки верби – вона допоможе позбутися страхів, боягузтва і нерішучості.

Автор

Avatar

журналіст, газета "Наш ДЕНЬ"




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

shares