Спаситель світу Господь, Будівничий Царства Благодаті, щоб наготувати храм Святого Духа – оселю Бога Слова, обрав серед славного дому Давидового Діву Марію, виховану в Єрусалимському храмі під керівництвом Духа Божого і заручив ЇЇ праведному Йосифу, назаретському теслі. Саме у Назареті тихо і скромно проживала Отроковиця, Якій визначено було послужити здійсненню великої таємниці Божої. Замолоду людині властиво веселитися, бути постійно в товаристві. Але Свята Діва, ще перебуваючи в єрусалимському храмі, дала обітницю усе своє життя присвятити Господу, Йому Одному завжди служити. Постійними супутниками в житті Вона обрала смиренність, піст, молитву і самотність.
Одного разу, розмірковуючи на самоті про Визволителя, якого мав послати Бог обраному народові, уважно замислилася над словами з книги пророка Ісайї: «Ось Діва прийме в утробі і породить Сина і дадуть Йому ім’я Еммануїл, що значить з нами Бог» (Іс.7,14). Раптом чує Вона слова Ангела: «Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою! Благословенна Ти між жонами». Марія зніяковіла від таких слів. Їй здалося, що це привітання надто величне, що Вона його не заслуговує. Тоді світлоносний вісник додав: «Не бійся, Маріє, Ти знайшла благодать у Бога, і ось, зачнеш в утробі і породиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його, і царствуватиме над домом Якова повік, і царству Його не буде кінця». «Як же це станеться, – озвалася Марія, пам’ятаючи про обітницю Свого дівицтва, – коли Я мужа не знаю?» Ангел сказав Їй у відповідь: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе, тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим» (Лк.28-35). Тоді Пресвята Діва підкорилася волі Божій: «Я – раба Господня, нехай буде Мені за словом твоїм», тобто, цілком і з глибокою покорою віддала Себе на волю Божу. І ця покора Марії поєднала ЇЇ волю з Божественною волею і «слово стало тілом».
Господь, створивши людину, мало чим понизив її від небожителів, ангелів і після створення ввів її у прекрасне і блаженне житло як улюбленого сина. Однак, людина, порушивши заповідь Божу, втратила високі властивості, якими її наділила премудрість Божа при створенні. Грішні прародителі були позбавлені раю, приречені на скорботи і хвороби. Проте, ласка Божа взяла грішне створіння під Свій захист і рятувала його від розпачу, обіцявши визволення йому через Спасителя світу. І ось настав час, визначений для пришестя Визволителя. Бог послав на грішну землю Свого Єдинородного Сина, Який втілився від Духа Божого і Пресвятої Діви Марії. Коли Вона сказала своє коротке і слухняне «нехай буде», з цим словом Божество всією повнотою зійшло в середовище людства, поєдналося з ним найтісніше, щоб піднести грішне людство в небесне і вічне Царство Боже. Так покладено основу нашого спасіння.
Тому Свята Церква закликає радіти і землю, і небо: «Благовіствуй, земле, радість велику, хваліть, небеса, Божу славу». Не можна не радіти від усвідомлення того, що Пречиста Діва Марія через втілення Сина Божого стала нашою спільною Матір’ю по благодаті, милосердною Заступницею за нас грішних перед Богом і Помічницею в наших бідах і скорботах.
Зберігаймо радість, яку приніс на землю архангел Гавриїл, нехай буде над усіма нами Боже благословення і хай не відверне від нас Свого лиця Небесна Цариця!
о. Богдан Зінченко, член Національної спілки журналістів України.
