Облікова книга гримайлівського цеху ткачів (1819-1845) – це історичний документ, що зберігається у фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею, із свідченнями про важливий фрагмент життя громади містечка Гримайлів першої половини ХІХ століття.
Експонат належить до найдавніших надходжень музейної збірки, запис якої ведеться ще зі старої інвентарної книги від 1948 року.
Як розповіла Оленка Крупніцька, старша наукова співробітниця художньо-рекламного відділу ТОКМ, на сторінках даної книги впродовж 26-ти років велись робочі облікові записи з ткацького цеху, що розкривають організаційну модель тогочасного ремесла та професійні традиції давнього містечка. На базі записів можна досліджувати багато історичних дисциплін, які визначають рівень освітніх, економічних відносин та культурних взаємозв’язків.
Раритетна книга слугує унікальним джерелом досліджень також про самих мешканців Гримайлова та околиць, котрі розвивали даний промисел, про майстрів та бажаючих ними стати. Тому матеріал може зацікавити тих, хто шукає предків і розмотує нитки власного родоводу.
Книга рукописна, мова – польська, записи зроблені чорнилом. Налічує 47 аркушів, які згруповані у три зошити та з’єднані між собою в ручний спосіб грубою лляною ниткою.
Зошити зшиті за хронологічним принципом записаної інформації.
«Книга перша» (1819-1833) і «Книга друга» (1834–1845) містять щомісячні записи із зазначеними іменами майстрів та учнів, яких взято на науку.
«Книга третя» – з умовами контракту між батьками (родичами) учня та майстром. Рукопис читається нелегко (місцями чорнило вигоріло, почерк нерозбірливий). Останні записи покреслені і безсистемні.
На перших сторінках книги згадуються родини майстрів Слич (Slycz Jendrze, Mikolay), Цембрух (Cembruch Kazymirz), Словінскі (Slowinski Ignacy), Синкевіч (Synkewicz Piotr) та ін.
Водночас книга дуже цікава за матеріалами і технікою виготовлення. Обкладинка створена із 9-ти грубих аркушів мануфактурного походження, склеєних між собою, верхня частина має художнє оздоблення. Папір сторінок із відтінком бірюзового кольору та водяними знаками. А саме філіграні занурюють в історію паперового виробництва минулих століть, дають відомості про датування й локації.
На основі дослідження Ореста Мацюка про папірні на українських землях можна визначити, що частина аркушів походить з папірні в с. Козачина (Борщівщина), яка існувала у 1792-1875 рр. у варіанті назви Лановецька.
Філігрань має напис – «WR LANOWCE 1819». На інших аркушах присутні водяні знаки з малюнками гербів, які були розпізнавальними знаками папірень з околиць.
До наших днів книга дійшла у ненайкращому стані збереження: обкладинка подерта, краї сторінок потріпані й загнуті з присутністю плям, папір вигорів. Однак сукупність її історичних відомостей, антропонімічних даних і матеріальних особливостей робить документ важливим і цінним.
Як зазначила Оленка Крупніцька, у фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею зберігаються також відповідні історичні акти про ткацький промисел у Гримайлові, офіційно задокументований ще у 1725 році.