15 родин пасічників ще у 2018 році об’єдналися у сільськогосподарський кооператив “Бджолиний край”, що у селі Голгоча Підгаєцької громади. Щоб ділитися досвідом, допомагати один одному, підтримувати у виробництві та реалізації крафтової медової продукції. Утім, бджільництво – це точно не про звичайну роботу. Це про велику працю і взаємну любов. Про маленьку бджілку, яка невтомно трудиться у тандемі з людиною. Це про захоплення, яке кличе генетичною пам’яттю з діда-прадіда.
Про це пасічники ділилися з журналістами під час престуру «Крафт, що тримає Україну: Тернопільщина, яка працює на Перемогу». Його мета – показати, як громади нашої області попри війну розвивають економіку, підтримують крафтові виробництва та створюють нові можливості для людей. Організатор престуру – Тернопільська обласна військова адміністрація.
За сезон – 30 тонн меду і більше
Нас зустріли пасічники і бджоли у селі Угринь на Підгаєччині. У видолинку, на зеленій локації, де пахло медом, травами, квітами, що заблукали на горбочку поміж сосен. А ще огортав якийсь особливий, тихий спокій. Може, від щирої привітності людей, які зібралися презентувати свою продукцію, пригощаючи і нас різною медовою смакотою.
Отож, як зауважив голова кооперативу Ігор Буцик, нині в «Бджолиний край» входить 15 пасічників, які мають окремі свої господарства із загальною чисельністю понад дві тисячі бджолосімей. Перевагою
такого об’єднання є те, що члени кооперативу допомагають один одному виїжджати на запилення, відбирати мед, реалізовувати його. А також спільно формують ціну на медову продукцію.
За словами пана Ігоря, участь у кооперативі дозволяє отримувати грантове обладнання і спільно користуватися ним. Наприклад, у них є автоматизований пристрій для викачування меду:
“Ми подавали грант. Програма розвитку ООН і Швеція нас профінансували. Це обладнання від українського виробника — агрегат, який розпечатує рамки, напівавтоматичний, і медогонка на 48 рамок, а також стіл накопичувальний. Плюс ми ще маємо генератор до нього”.
Члени кооперативу за сезон можуть зібрати 30-40 тонн меду і більше. Збувають свою продукцію в інтернет-магазинах й оптовикам. Крім самого меду, кооператив спеціалізується на виготовленні цілої лінії крафтової солодкої продукції. Наприклад, суміші меду з горішками чи сухофруктами, медових пастил та кремів з різними смаками. Продають також воскові свічки, прополіс, квітковий пилок, пергу. Користуються популярністю різні настоянки, наливки, зокрема, прополісу, воскової молі, бджолиного підмору, а ще медовий квас…
У кооперативі мають замовлення та продають бджолопакети для промислових пасік центру та сходу України, які «їдуть» на медозбір та запилення полів соняшника. Тут виводять також бджолиних маток і сучасні пінополуретанові вулики та нуклеуси для продажу.
«У планах – вийти на закордонні ринки»
Фактично, левову частку меду з області нині забирають, по-простому кажучи, перекупники.
«Вони переробляють медову продукцію на своїх підприємствах і потім відправляють у Польщу чи інші європейські країни. Відповідно, ціна на гурт нижча. Інколи перекупники отримують коштів більше, ніж ми, виробники продукту, – каже Ігор Буцик. – Тому плануємо на базі цього кооперативу створити свій центр, придбати для нього спеціальне технологічне обладнання, щоб самостійно переробляти мед, реалізувати його за кордончи по якихось більших точках. Та, відповідно, заробляти на цьому», – каже Ігор Буцик.
Звісно, у нинішній непростий час, це – нелегко зробити. Щоб відправляти великі партії меду на експорт, продукт має відповідати харчовим стандартам ЄС. Але дорогу осилить той, хто йде. Учасники кооперативу зараз шукають міжнародні гранти, спонсорів, які б допомогли їм закупити необхідне дороге обладнання. Впроваджують в життя різні проекти, пов’язані з бджільництвом, вдосконалюють свої знання та навички.
У розмові пасічники зазначали, що в нас загалом нема культури споживання меду. Дуже важливо популяризувати цей надзвичайно корисний продукт.
Через холодну погоду мед зростає в ціні
Останнім часом пасічники зіткнулися з багатьма проблемами. Ковід, потім велика війна. Не порадувала цьогоріч пасічників і погода. Весна і початок літа були холодними, пізні заморозки не лише пошкодили цвіт, а й через це чимало бджолосімей загинули. Соняшник та інші культури теж розквітли пізно, тож меду є набагато менше.
«Коли щороку у кооперативі «Бджолиний край» ми збирали щонайменше тридцять тонн меду, то невідомо, чи тепер вдасться вийти на десять. – каже Ігор Буцик. – Розраховували на соняшник пізній, але ночі холодні, що теж не додає оптимізму. Тому ціна на мед однозначно буде вищою. Особливо піднімуть її оптовики. Якщо, наприклад, зараз літр меду коштує від 200-250 грн, то на початку осені його вартість підніметься до 400-500 гривень, в середньому на 50 відсотків».
Зросте у ціні не лише товарний мед, а й похідна продукція. Наталія Потурай, з якою ми познайомились під час престуру, презентувала власноруч зроблені воскові свічки та фігурки. Разом із чоловіком вони тримають пасіку на 120 бджолосімей. Реалізовують мед, окрім цього Наталя виготовляє віск для свічок і вощину різних кольорів на продаж, також і за кордон. Каже, цьогоріч вартість воскових виробів і супутніх продуктів з меду теж зросте через погодні умови.
А ще ж і сама бджілка потребує вкладень, вощину, рамки – все необхідно оновлювати. Бджілки також хворіють, їм потрібні ліки, наприклад, від кліщів. Закуповувати обладнання, котре дорожчає з кожним роком.
Ще однією проблемою для пасічників є кроплення полів різними хімікатами. Якщо великі агрохолдинги переважно завчасно попереджають про обробіток земель, то малі фермери часто такого не роблять. Через це бджоли гинуть, виростити нову сім’ю непросто.
«Бджоли – то Божі комашки, які змінюють природу і людину»
Цей день був теплим душевно. Бо відчувалося, люди роблять те, що люблять.
«Навіть якби мед ніхто не купляв, було зовсім невигідно займатися бджільництвом, все одно справжній пасічник буде мати два-три вулики. Щоб відкрити, подихати, відчути цей запах, спробувати на смак витвір маленької комахи у цівці прозорого меду, – каже Ігор Буцик.
«Я сам з роду пасічників. Та до певного часу не займався бджільництвом. Здобув музичну освіту. Але те, що закладено генетично, ніде не дівається. Ще до Другої світової війни мій прадід тримав до пів сотні бджолосімей. За радянської влади майже всю пасіку забрали до колгоспу. На пам’ять від прадіда залишилася стара дубова медогонка, матриця для виготовлення вощини, кілька вуликів. І воно мене покликало. Вдихнувши цей аромат – бджоли і меду, ніби повернувся до витоків, до своєї генетичної пам’яті. Отак з музиканта я став професійним бджолярем. Нині моя особиста пасіка – 150 вуликів», – продовжує пан Ігор.
Михайло Касіян, пасічник і священник із села Мужилів, є одним із членів кооперативу. Цьогоріч зібрав мед вже втретє за сезон. Тримає пасіку 32 роки. Каже, не уявляє себе без пасічництва. У господарстві пана Михайла понад сто бджолосімей. До нього за досвідом їдуть інші пасічники.
Пан Михайло продемонстрував журналістам, як розпечатує соти. Для нього, каже, це – як магія, знімання воскових крижечок, котрі є ознакою зрілості меду. Соняшниковий має світлу запечатку, а гречаний — темну, коричневу.
Підтримує чоловіка дружина Надія.
«Бджоли – то Божі комашки, вони змінюють людину, природу. В нас був пагорб такий порожній, а тепер весь у квітах. Милує око і приносить користь», – усміхається привітно пані Надія.
Наталя Івашкевич із Підгайців також поєднує основну роботу із захопленням. Працює у дитячому садочку, а у вільний час виготовляє різні медові смаколики. У їхній сімейній пасіці 30 вуликів.
Любов до бджільництва Олександрі Кидань привив батько, відомий на Підгаєччині пасічник. До нього їхали вчитися бджолярі не лише з області, а й України.
Крафтові виробництва – це робочі місця, збереження традицій і водночас — зміцнення тилу, який тримає державу
На локації в Угринові разом з журналістами побував голова Тернопільської ОВА В’ячеслав Негода. Він зазначив, що в області діє 20 крафтових виробників у різних напрямах: бджільництво, молочна продукція, сири, вина, крафтове пиво, ягоди, трави, чайні набори, сушені ягоди й трави, сублімована їжа. За рік вони виробили продукції та надали послуг на суму 1,8 мільйона гривень. Підтримку отримали більше двохсот членів кооперативів.
Крафтові виробництва – це й робочі місця, залучення молоді, збереження традицій і водночас — зміцнення тилу, який тримає державу. Серед них і сільськогосподарський кооператив «Бджолиний край» у Підгаєцькій громаді.
“Це приклад того, як локальна ініціатива переростає у спільну справу з сучасними підходами та відчутними результатами, – підкреслив В’ячеслав Негода – Обласна військова адміністрація робить все можливе, щоб такі виробництва змогли вільно розвиватися, розширювати ринки збуту та зберігати найголовніше — українську якість, справжність і сталість у час, коли країна цього найбільше потребує”.
Зіна КУШНІРУК.