На краю села Підлісці, неподалік Кременця, біля підніжжя гори стоїть каплиця, яку люди називають Богдановою. Поруч із нею кришталевою водою б’є гірське джерело. А ще вище, на схилі пагорба, сивіють кам’яні хрести на козацьких могилах. Звідкіля вони? Чому каплицю називають Богдановою?
Нині вже годі дізнатися, можна лише гадати, що знайшли собі тут вічний притулок виснажені в боях і померлі від ран козаки та повстанці, які пробивалися на схід після трагедії під Берестечком улітку 1651 року.
Кажуть, що побудували каплицю козаки Богдана Хмельницького для свого гетьмана. Кілька тижнів стояли вони стотисячним військом на розлогих полях навколо Підлісець перед тим, як іти на Берестечко. Сюди щоранку приходив гетьман молитися.
І ось остання ніч перед походом. Поснули козаки, виставивши сторожу. Затихло все, лише чути іржання розсідланих коней та нічне перегукування сичів. Сплять козаченьки багатирським сном, не відаючи, що комусь із них доведеться повернутись сюди, щоб знайти тут вічний спочинок. Не спить лише гетьман Богдан. Стоїть навколішки перед образами в каплиці, відблиск воскових свічок грає на важкому оздобленому мечі, що тримає в руках гетьман. Його уста шепочуть слова молитви: «Допоможи, Господи, визволити народ мій! Стогне народ український в польському ярмі. Пошли йому чесності й відваги. Зроби так, щоб не було серед нас яничарів, що за ласий шматок із чужинських рук продадуть-проміняють рідну землю. Зроби так, щоб всі українці були схожими на моїх лицарів-козаків, яких я зараз веду за собою – безстрашних, чесних і мужніх.
Дай нам єдності, Боже! Бо через відсутність її немає наш народ достатньо сили, щоб навічно визволитись від ворогів. А мені дай мудрості, щоб об’єднати одвічно уярмлений і розрізнений народ, запалити у його серці жадобу волі, щирий вогонь мужності. Я завтра поведу своє хоробре військо на вирішальну битву з ворогами. Так мрію побачити свій народ навіки вільним!»
Ще не встало із-за гір сонце, як у ранковій тиші ожив козацький табір. Розітнув тишу веселий гомін козаків. Та ось вийшов із каплиці гетьман. Підняв над головою незвичайний дорогоцінний меч. Замовкли козаки, і мовив Богдан: «Гляньте, браття, на цей меч. Він подарований нам, щоб стати символом боротьби за вільну Україну, за віру православну. Сей меч, що привіз його митрополит Коритський, освячений в Єрусалимі, на гробі Господньому. Тож поклянімось, браття, на сім мечі: до останнього подиху боротись з ворогами за свободу землі батьківської, за нашу віру, за наше козацьке братство!».
«Клянемось!» – прокотилось у козацьких лавах і гулко відгукнулось з вершин гір.
Армія рушила в похід. Провівши поглядом останні лави побратимів, загорнув Богдан дорогоцінну реліквію в рушник і сховав його у потаємне місце неподалік від каплиці. І через кілька хвилин уже скакав на своєму коні серед козацьких полків, ведучи їх на Берестечко.
Та не судилося Богданові здобути перемогу в Берестецькій битві. Зрадив його ненадійній союзник – татарський хан і захопив підступно у полон, обезголовивши козацьке військо. У кривавій січі загинуло багато тисяч козаків, покривши себе безсмертною славою.
Після невдалої битви, відступаючи, військо Хмельницького знову проходило біля Підлісець. Тут, біля каплички, поховані його померлі від ран побратими.
З тих часів і називають люди цю капличку Богдановою. І
снує повір’я, що той, хто віднайде Богданів меч, отримає силу і владу гетьманську навіки.
Щодо будівлі церкви, вона була складена з місцевого піщаника, прямокутна. «Однак через байдуже ставлення в часи імперської системи каплиця розвалилася. Відбудована, відновлена з руїн, стала ще красивішою й нині милує око кожного, хто тут побуває», – писав краєзнавець Гаврило Чернихівський.
За переказами, орієнтовно у 900-х роках на цій горі стояв напівзруйнований монастир. У 1651 році на руїни звернув увагу Богдан Хмельницький і дістався до цього місця. Коли гетьман нагнувся над криницею, щоб напитися води, у віддзеркаленій поверхні він нібито побачив картину своєї поразки під Берестечком. Очевидно, другий раз у Підлісці Хмельницький не вступав – він був затриманий татарським ханом, а ось козаки, котрі залишилися живими, завернули до каплички, щоб поховати своїх побратимів.
Згадка про давню каплицю зафіксована у церковних хроніках середини ХVІІ століття.
Польський археолог, професор Олександер Цинкаловський у краєзнавчому словнику «Стара Волинь і Волинське Полісся» так писав про Підлісці: «Село Крем’янецького повіту, Бережецька волость, 6 км від Крем’янця, недалеко від р. Ікви. У кінці ХІХ ст. було там 73 доми і 346 жителів. В селі на стоці гори старі могилки, де, за переказом старожилів, в 1651 р. було поховано багато померлих там поранених козаків під Берестечком гетьмана Богдана Хмельницького».
Іван Крип’якевич у 1925 році присвятив перебуванню Хмельницького у селі навіть окрему статтю «Богданова каплиця біля Підлісець Крем’янецького повіту».
