У різних куточках нашої планети співають нині українську пісню-гімн «Ой у лузі червона калина». Але і досі не всі знають, що людина, яка дала життя цій пісні, родом із невеличкого села на Тернопільщині. «Наш ДЕНЬ» нагадує її історію.
Пісня «Ой у лузі червона калина…» вже вкотре стала народним символом боротьби українського народу проти загарбників. Відомий гімн січових стрільців звучить сьогодні в усьому світі. Сталося це з легкої руки лідера українського гурту «Бумбокс» Андрія Хливнюка, який захищає країну у лавах тероборони. Наприкінці лютого Андрій заспівав «Ой у лузі червона калина» зі зброєю в руках посеред Києва, який бомбили російські війська. Невдовзі після цього виконавця поранили, а пісня стала справжнім хітом у соцмережах. Зрештою нею зацікавилися навіть музиканти з «Pink Floyd», які разом з Хливнюком випустили свою версію пісні, що вже буквально за кілька днів потрапила на верхівку світових чартів.
Легендарний британський рок-гурт «Pink Floyd» з 1994 року не записував нових пісень. «Ми, як і багато хто з українців, відчуваємо лють і розчарування цього підлого акту вторгнення проти незалежної, мирної, демократичної країни. Багато людей були вбиті однією з найбільших держав світу», – пояснив гітарист і вокаліст гурту Девід Гілмор, який має невістку з України.
У Вільнюсі «Ой у лузі червона калина» заспівали близько 300 литовців, які відгукнулися на заклик української біженки. 21-річна Ліза була змушена тікати з рідного дому, коли Росія вторглася в Україну у 2014-му. Через рік дівчина переїхала жити та навчатися до Литви. Коли 24 лютого 2022-го Путін розпочав повномасштабну війну, сім’я Лізи знову втратила житло – російські загарбники знищили будинок вдруге.
Зіркою соцмереж став маленький українець Лео, який надзвичайно пристрасно і зворушливо також переспівав гімн Січових стрільців. 3-річний хлопчик із родиною змушений був утікати з Ірпеня. Вже перебуваючи у безпеці, сім’я побачила єдине фото свого дому: на світлині – потрощені вікна їх квартири.
Відео з Лео також стало вірусним, пісню заспівали й інші українські зірки, долучивши до свого запису спів і маленького хлопчика. І ось уже півтора місяця «Ой у лузі» переспівують в соціальних мережах дорослі та діти, вмикають за кермом автівок, виконують воїни ЗСУ, а звичайні українці ставлять на рингтони смартфонів.
Тернопільське коріння славетної пісні
Між тим, за однією з версій автором пісні, яка стала символом незламності українців, є уродженець села Шманьківці колишнього Чортківського повіту, що на Тернопільщині. Мова про українського поета, перекладача, журналіста, фейлетоніста, театрально-музичного критика, актора, режисера, громадського діяча Степана Чарнецького.
Він народився 21 січня 1881 року в сільській родині, був тринадцятою дитиною. Батько – парох Микола Чарнецький, помер під час епідемії тифу в травні 1882 року. Мати – Владислава Екгардт, з полонізованого німецького роду.
Хлопець навчався на інженерному факультеті Політехнічної школи у Львові. Після її закінчення Степан Чарнецький працював інженером у земській управі й крайовому відділі, помічником начальника залізничної дільниці, але любов до творчості взяла своє. Останнім місцем роботи була Львівська наукова бібліотека, де був науковим співробітником. Після тривалої хвороби Степан Чарнецький помер 1 жовтня 1944 року в Львові. Поховано його на Личаківському цвинтарі, а у рідному селі Шманьківці встановлено на його честь пам’ятник.
За життя він видав кілька збірок, прозових новел і фейлетонів, книгу «Нарис історії українського театру в Галичині». Перекладав польською мовою твори українських авторів.
Як народилася «Ой у лузі червона калина»
Перший варіант пісні з’явився у 1914 році, слова і музику до неї написав Степан Чарнецький. Здійснивши постановку трагедії Василя Пачовського про гетьмана Петра Дорошенка «Сонце руїни», він був не вдоволений фінальною піснею-скаргою України «Чи я в лузі не калина була». Для оптимістичнішого фіналу Степан Миколайович вставив у драму народну пісню «Розлилися круті бережечки». Він дещо переробив у ній слова, щоб її текст краще вписувався у зміст вистави. Та останній куплет залишив без змін. Крім того, Степан Чарнецький доробив до пісні нову, споріднену з народною, мелодію.
Завдяки виставі пісня, а особливо її остання строфа «Ой у лузі…» стала відомою. Від акторів театру пісню сприйняла молодь.
У серпні 1914 року в Стрию «Ой у лузі…» вперше почув чотар УСС Григорій Трух від стрільця Іваницького. Той її навчився від артистів львівського театру. Григорій Трух до першої строфи «Ой у лузі…» додав ще три, які й склали текст патріотичного гімну українських січових стрільців «Червона калина» («Ой у лузі червона калина похилилася…»).
24 серпня 1991 року в стінах Верховної ради України після проголошення Незалежності виконали уривок пісні «А ми тую червону калину підіймемо».
Чоловік, який піднімає гілки калини
Степан Чарнецький був одружений з Іриною Поповчак, мав двох доньок, покійних нині Олександру (Кучму) та Олену. До наших днів в добротному стані зберігся родинний будинок поета в Шманьківцях, де народився Степан.
У 2005 році у Львові письменниця Надія Мориквас видала книгу «Меланхолія Степана Чарнецького». Пані Надія описала весь його шлях від народження до смерті, а також подальшу долю родини.
«До 1990 року про такого поета – ще й земляка у Шманьківцях не чули, навіть учителі місцевої школи. Хіба може від тумівців (членів Товариства української мови) з Чортківського педагогічного училища, які навесні 1990 року приїхали, щоби посадити неподалік від церкви перші калинові кущі. Вони розповідали людям, що знали: «У вашому селі народився автор стрілецького гімну «Ой у лузі червона калина…»
Але 26 травня 1991 року (за кілька місяців до проголошення Незалежності) у Шманьківцях відкрили пам’ятник Степану Чарнецькому. Під час фестивалю на стадіоні з червоними прапорами вперше замайоріли синьо-жовті прапори. Учасники свята на місці колишньої плебанії висадили 110 кущів калини – на ознаменування 110-ї річниці від дня народження поета. Тернопільський скульптор Іван Мулярчук довершував фігуру: чоловік піднімає гілки калини, що вінком сповили його постать.
Максим ОГОРОДНИК,
світлини автора і з відкритих джерел в інтернеті.
