Так само і в духовному світі. Не відразу явився у світ і Христос, Сонце правди. Людина після пітьми гріховної не змогла б дивитися на це Сонце істини. І Творець, щоб підготувати людей до прийняття Христа, послав Свого вісника, який повинен був підготувати свідомість людську до прийняття Бога, що прийшов у світ.
І ось у Палестині, на берегах ріки Йордану, понад дві тисячі років тому почувся величний, урочистий голос проповідника покаяння, великого пророка Івана Предтечі. Самий вигляд його зворушував серця людей. Серед загального духовного занепаду, подвижник молитви, глибокої віри і благочестя, одягнутий у волосяницю, звертав своє богонатхненне слово до всіх, у кому ще не згасла іскра духовного життя, прагнення правди. Вони пішли на поклик, що виходив з уст Івана: «Покайтесь, бо наблизилося Царство Небесне» (Мф. 3, 2).
Зворушені люди питали, що їм робити. Одним Предтеча говорив – слід бути милосердними, другим – бути задоволеними своїм становищем, третім – щоб не чинили кривди іншим. Люди вірили пророкові, а потім сходили у воду річки Йордану, виявляючи цим бажання очиститися від гріховної скверни. Не була спокійною ріка від великої сили народу, що хрестився від Івана, чуючи від нього: «Я хрещу вас водою в покаяння, але Той, Котрий йде за мною, сильніший за мене…Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем» (Лк.3, 11).
І одного разу, коли до Предтечі, як завжди, прийшло багато людей, він, пильно подивившись у далечінь Йорданської пустелі, стрепенувся і вказуючи на Того, Хто наближався до людей, сказав: «Ось Агнець Божий, Який бере на Себе гріхи світу» (Ін. 29). Як наблизився Ісус, Іван замовк, не наважуючись проповідувати, коли Господь опинився поряд. А на прохання Його хреститися сказав: «Мені треба хреститися від Тебе, а Ти приходиш до мене». Однак на це почув: «Облиш нині, бо так належить нам учинити всяку правду» (Мф. 3, 14-15). І тоді пророк, покірний голосу свого Господа, уводить Його в Йордан і річка омиває своїми струменями Того, Хто створив небо і землю, омиває безгрішне тіло Спасителя світу, Сина Божого.
Як солодко людському серцю, а надто грішному, почути, що Христос задля нашого спасіння, заради спасіння грішної людської душі, ввійшов у води Йордану, щоб освятити все на землі. Не Йордан омиває безгрішне тіло Ісуса, а Господь освячує водну стихію. І в той час, коли Ісус, охрестившись, вийшов з води, відкрилося над Ним небо і почувся звідти голос: «Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мф. 3, 17). Яскравим світлом засяяли відкриті небеса і Дух Святий у вигляді голуба – прекрасний символ чистоти і краси – зійшов на Ісуса, засвідчуючи початок Його земного служіння щодо спасіння людей, зміцнюючи сили Сина Людського.
Від цього часу почалося відкрите служіння Христа Спасителя людству. У світлий день Хрещення Господа – Богоявлення – в усій Своїй силі Бог засвідчив Себе в Тройці. Коли і над нами звершувалося таїнство святого Хрещення, коли ми всиновлялися Богові і стали дітьми Його, над нами так само розкрилося небо. Але тільки той, хто може зійти на висоту духовну, хто серцем своїм зрозуміє великі божественні істини, тільки він може бути тайновидцем.
А ми будемо радіти і молитися, що наше хрещення знаменувалося знаками благодаті Божої. Бо ми одержали при купелі Хрещення святий хрест, що є знаком благовоління, знаком небесної благодаті, знаком небесної великої Божественної любові, знаком нашого спасіння, нашого всиновлення Христу.
