Діставши право визнавати віру в Христа Ісуса, християни поцікавились долею хреста, що на ньому був розп’ятий Ісус Христос. Треба було віднайти цього хреста, а тому св. Олена, мати імператора Костянтина прибула в 326 році до Єрусалиму і тут їй вдалося віднайти не лише хрест Ісуса Христа, але і хрести, що на них розп’яті були два розбійники.
В ці дні перед нами лежить посередині храму чесний Хрест Господній і викликає в нас побожні роздуми. Ми знаємо, на хресті був розп’ятий Син Божий, Спаситель світу Господь наш Ісус Христос. Яка ж сила звела Господа Ісуса на хрест? Як це могло статися, що Син Божий – Джерело любові до людей – зазнав ганебної страти на хресті?
Спаситель Своєю смертю на хресті за грішний рід людський подавав людям милосердя, ласку і любов Отця Небесного. А люди, які засудили Господа свого на хресні муки, відповідали Йому злобливістю. Невже ж виходить, що неправда людська пересилила любов Божу? Чи справді це так?
У ворожих до Христа людях діяло все зло, яке тільки могло бути на землі, воно наче зосередилося там, на Голгофі, складаючи в собі усі людські пороки, що отруювали свідомість людську протягом довгих часів. Неправда, лжесвідчення, підступність, лукавство, егоїзм, ворожнеча, байдужість, заздрість тощо – все лихе і осоружне створило силу могутню і потужну. Спаситель не оборонявся. Він добровільно скорився цій силі, яка звела Його на хрест. Так невже ж любов Божа неспроможна була знесилити зло, яке діяло в людях, щоб не допустити цієї жахливої страти?
Найвища любов, любов Божественна, яку мав Господь Ісус Христос до роду людського, саме і виявилася в тому, що Спаситель, здійснюючи одвічну волю Божу про спасіння людей, добровільно пішов на тяжку смерть на хресті, бо вона тільки спроможна була засвідчити безмежність Його любові до людей. Величність цієї любові запалила серця людські на всі віки. Сила цієї любові, діючи в людях, що йдуть за Христом, здатна і тепер перемагати ті пороки людські, які колись виявили велику силу ненависті, злоби і лукавства проти Христа.
З боку беззаконних людей на Голгофі діяла сила ненависті, а водночас у Спасителя діяла сила любові до людей, яка теж вела Його на хрест. Ненависть людська прагнула зганьбити Сина Божого смертю на хресті, а Господь добровільною смертю на хресті довів безмежність Своєї любові до людей і тим самим навічно прославив Свій Хрест величчям любові. Коли бачимо покладений перед нами хрест, то ми повинні розуміти, що перед нами образ Хреста Господнього, який став символом любові до людей. Чого ж навчає нас цей Хрест? Животворящий Хрест Сина Божого навчає нас любові Христової. Він без слів закликає нас множити свою любов до Господа Бога і до людей, жити так, щоб рушійною силою нашої діяльності були заповіти Господні, любов до ближніх. Хрест Господній також безмовно попереджає нас, щоб ми не допускали в своєму житті розмноження всякого роду зла і пороків, щоб ними не потьмарювалося в серцях наших світло любові. Тому і Спаситель благодатно навчає нас вільно нести в житті свій власний хрест. «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе і візьме хрест – свій і йде за Мною» (Мк.8,34).
Приймаючи цей заклик Господа, ми повинні усвідомити, що йти за Христом – означає жити так, щоб виявляти любов до Бога і до ближнього повсякчасно і за всіх обставин. Зректися від себе – це означає цілком підкоритися волі Божій, тобто жити так, щоб надмірно не турбуватися про своє особисте благополуччя, щоб тим самим не заподіяти лиха ближньому. Взяти хрест свій – це означає не лякатися труднощів у житті, а служити правді, добру, перемагаючи силою любові до людей всяку неправду, злобу і ворожнечу.
Нехай в наших серцях завжди палає любов Христова, щоб кожний з нас мав сили нести в житті свій хрест достойно нашого християнського покликання. Тому в день празника Воздвиження чесного і животворящого Хреста Господнього схилімося до землі перед Хрестом Сина Божого і зворушеним серцем промовляймо до Господа: Спасителю наш! Безмежна й вічна Любове! Слава Твоєму Хресту, слава Твоєму довготерпінню, слава страстям Твоїм, Господи!
о. Богдан ЗІНЧЕНКО, член Національної
спілки журналістів України.
