У Шумську вшанували багаторічного начальника Шумського управління з експлуатації газового господарства об’єднання «Тернопільгаз» Олександра Григоренка
Людина живе у добрих справах. У слідах, які залишила після себе. Навіть коли переходить Вічності межу. А ще – у нашій пам’яті.
Думалося про це під час пошанівку неординарної особистості, багаторічного керівника Шумського управління з експлуатації газового господарства об’єднання «Тернопільгаз» Олександра Михайловича Григоренка, який три роки тому так передчасно залишив цей земний світ. Зокрема, під час презентації книги «Вогник у житті», яка присвячена життєвому і трудовому шляху Олександра Михайловича.
Видання з’явилося на світ з ініціативи та сприяння голови правління ПрАТ «Тернопільгаз» Олега Караванського, який по-справжньому шанує усіх, хто творив і творить добро і гарні справи на цій землі.
Спочатку учасники дійства відвідали місце вічного спочинку Олександра Григоренка на Шумському кладовищі. Тут, поруч могили дорогих його серцю людей – матері Юлії Степанівни і батька Михайла Федоровича. Серед легенького шуму довколишніх сосен небо плакало тихим дощем за Григоренками.
«Вклоняємось пам’яті неймовірного патріота, який був серед тих, хто творив історію Шумщини, справжнього господаря, керівника, який був взірцем і прикладом для колег, друзів. Який зумів створити одне з найпотужніших в області господарств, був відзначений державними та галузевими нагородами. Нехай світла пам’ять про Олександра Григоренка назавжди залишиться в наших серцях, а Господь подарує йому Царство Небесне”, – мовив Олег Караванський, віддаючи шану людині, яка наповнювала все довкіл себе працелюбністю, добром та любов’ю.
Олександр Григоренко народився 25 лютого в селі Біла Чортківського району. Згодом сім’я переїхала на Вінниччину, на батьківщину матері Олександра. Та доля повернула його на Тернопільщину, де він реалізував свій потенціал мудрого керівника і людини.
Свій трудовий шлях Олександр Григоренко розпочав інженером-електриком на Борщівщині, куди приїхав з коханою дружиною Тетяною. Звідти почався новий стрімкий злет у його кар’єрі. А з кінця 1988 року Олександр Григоренко був головою виконкому Шумської районної ради народних депутатів. З 1992 року – він представник Президента в Шумському районі. Із серпня 1994-го виробнича діяльність Олександра Григоренка уже тісно пов’язана з об’єднанням “Тернопільгаз». Саме завдяки йому невелика дільниця з газовою конторою за доволі короткий час перетворилася у підприємство європейського взірця із сучасним триповерховим адмінбудинком і мальовничою базою.
А тим часом теплою і щирою була атмосфера і безпосередньо на презентації книги в актовій залі приміщення Шумського управління з експлуатації газового господарства. Тут зібралися керівники підприємств «Тернопільгаз», «Рівнегаз», рідні, друзі, колеги, колишні співробітники. Ті, хто знав, любив і шанував Олександра Михайловича, хто працював поруч і переймав його безцінний досвід керівництва та розбудови будь-якої галузі, яку очолював Григоренко.
Книга «Вогник у житті» – справді унікальне видання. Як зазначено в післямові, ця книга – результат колективного творчого натхнення, навіяного спогадами про непересічну особистість , Людину Божого промислу, керівника, друга, побратима Олександра Григоренка. У виданні зібрані світлини дитячих років, юнацького періоду. Фотоматеріали, де щасливі миті сімейного життя, коли поєднав свою долю з коханою Тетяною, коли народились і росли два сини Ігор та Саша, коли невістки, а потім й онуки появилися. А ще – спогади колег, друзів, знайомих, матеріали з приватних архівів та періодичних видань.
«Яким запам’ятався мені Олександр Григоренко? Передовсім світлою, творчою, енергійною людиною. Він завжди перебував у пошуку того, як зробити добро людям. З його ініціативи у Шумськгазі облаштували два стоматологічних кабінети, налагодили випічку, заснували три торговельні об’єкти. Посадив сад на території газового господарства і вже з першого щедрого врожаю яблука продавали людям за копійки, скільки хто побажав придбати…
…Враховуючи усі ділові і людські риси та виробничі заслуги я хотів бачити Олександра Михайловича своїм бойовим заступником у ПрАТ «Тернопільгаз». На жаль, на цю пропозицію він не погодився. Мотив у нього був до болю серця зрозумілий – він занадто сильно був залюблений у синьооку Волинь – мальовничу Шумщину, якій віддав багато літ життя і самовідданої праці», – Олег Караванський, керівник «Тернопільгаз».
«З невимовним болем згадую весь незабутній час знайомства з Олександром Михайловичем і на душі стає моторошно, думаючи, що його більше не має на землі. Хоча інколи забуваєш і думаєш, що він десь є – живе, працює і далі творить добрі справи тут, поряд з нами, та, на жаль, це тільки уява, яку хотілось би бачити реальністю.
Мені, напевне, пощастило, що я працювала з такою чудовою людиною. Для мене насамперед він був людиною доброї душі, вимогливим, але водночас справедливим керівником, працелюбним господарем, чуйним і відвертим другом», – Марія Ватраль, начальниця Бережанського УЕЕГ.
«Народна мудрість гласить: перший поклін віддай батькам – вони тебе зростили. А другий учителям – вони тебе навчили. Усі ми в житті колись мали вчителя, про якого пам’ять живе і донині. Таким для мене став Олександр Григоренко.
Я поважала і цінувала Олександра Михайловича як чудового керівника, блискучого організатора. Велика людина залишила для нас неоціненний скарб: свої знання і навички, працелюбність, високий професіоналізм, міцний характер, а водночас і свою любов до кожного зокрема…», – Лілія Березюк, старша бухгалтерка Шумського УЕЕГ.
«Завжди щирий та усміхнений, добрий і вимогливий, фізично та позитивно налаштований морально, цікавий у розмові та професійно компетентний – усе це про Олександра Михайловича Григоренка, Людину з великої букви, яка так рано пішла у засвіти.
Олександр Михайлович прикрашав собою цей світ 67 років. В історичному аспекті – це дуже короткий період, можливо навіть мить. Але для Олександра Михайловича – це був насичений, бурхливий період життя. за цими швидкоплинними літами криється нелегкий шлях утвердження його як особистості. Життя було добрим і щедрим до нього, бо це були роки старань, наполегливої праці та добрих справ, щирих друзів, поряд із рідними та близькими – дружиною, дітьми, онуками, які завжди були опорою і тилом, та яких любив понад усе.
Гідно прожиті роки засвідчили, що Олександр Михайлович міг здолати будь-які перешкоди на своєму шляху, йому було чим пишатись, адже крізь усі життєві труднощі зумів пронести свою честь, ім’я, не заплямувавши совість, заслужити повагу і вдячність оточуючих», – Віктор Панасюк, начальник Збаразького УЕЕГ.
Присутні на презентації ще раз вплітали свої щемкі спомини про Олександра Григоренка. Особливо зворушливо звучали слова про дорогу людину від дружини Тетяни, синів Ігоря та Олександра, невісток Тані і Лілії.
При цьому згадалися слова самого Олександра Михайловича Григоренка в одному з інтерв’ю моїй колезі Аллі Омельчук: «Мудрі люди кажуть, що в житті кожної людини є три важливі опори, які ніколи не можна втрачати: здоров’я, сім’я і друзі. Сам я за складом – трудоголік. Тому успіхи колективу, його дружна, злагоджена робота у нормальній морально-психологічній обстановці – це не тільки мій сьогоднішній внутрішній спокій та оптимізм, але й заряд на завтра, на перспективу.
Потужну підтримку, бадьорість, наснагу до життя отримую, звичайно, і від того, що маю надійні і міцні тили, – свою сім’ю, – дружину, двох синів із невісточками, четверо чарівних онуків. Як бачите, є для кого жити і працювати, дав би Бог здоров’я і миру в державі…»
Що ж, напевне, десь у Вічності, горить тепер вогник Олександра Григоренка. Бо й там, в інших світах, дуже потрібні неординарні, мудрі, чесні, порядні, неповторні, умілі і добрі люди. Тим паче, як зазначив керівник Зборівської дільниці Козівського УЕГГ Валерій Кузьменко, шлях у Царство Небесне Олександр Михайлович проклав своєю працею, своїми руками, розумом, своєю добротою…
Вічна і світла пам’ять Вам, Олександре Михайловичу!
Зіна КУШНІРУК.
Фото Ярослава Стареправо та з книги “Вогник у житті”.
