![«Вклоняємось пам’яті особливої людини і керівника»](https://nday.te.ua/wp-content/uploads/2023/10/Screenshot_20231027_151401-1.jpg)
У Шумську вшанували багаторічного начальника Шумського управління з експлуатації газового господарства об’єднання «Тернопільгаз» Олександра Григоренка
Людина живе у добрих справах. У слідах, які залишила після себе. Навіть коли переходить Вічності межу. А ще – у нашій пам’яті.
Думалося про це під час пошанівку неординарної особистості, багаторічного керівника Шумського управління з експлуатації газового господарства об’єднання «Тернопільгаз» Олександра Михайловича Григоренка, який три роки тому так передчасно залишив цей земний світ. Зокрема, під час презентації книги «Вогник у житті», яка присвячена життєвому і трудовому шляху Олександра Михайловича.
![](https://nday.te.ua/wp-content/uploads/2023/10/Knyzhka.jpg)
Видання з’явилося на світ з ініціативи та сприяння голови правління ПрАТ «Тернопільгаз» Олега Караванського, який по-справжньому шанує усіх, хто творив і творить добро і гарні справи на цій землі.
Спочатку учасники дійства відвідали місце вічного спочинку Олександра Григоренка на Шумському кладовищі. Тут, поруч могили дорогих його серцю людей – матері Юлії Степанівни і батька Михайла Федоровича. Серед легенького шуму довколишніх сосен небо плакало тихим дощем за Григоренками.
![](https://nday.te.ua/wp-content/uploads/2023/10/Na-tsvyntari.jpg)
«Вклоняємось пам’яті неймовірного патріота, який був серед тих, хто творив історію Шумщини, справжнього господаря, керівника, який був взірцем і прикладом для колег, друзів. Який зумів створити одне з найпотужніших в області господарств, був відзначений державними та галузевими нагородами. Нехай світла пам’ять про Олександра Григоренка назавжди залишиться в наших серцях, а Господь подарує йому Царство Небесне”, – мовив Олег Караванський, віддаючи шану людині, яка наповнювала все довкіл себе працелюбністю, добром та любов’ю.
Олександр Григоренко народився 25 лютого в селі Біла Чортківського району. Згодом сім’я переїхала на Вінниччину, на батьківщину матері Олександра. Та доля повернула його на Тернопільщину, де він реалізував свій потенціал мудрого керівника і людини.
Свій трудовий шлях Олександр Григоренко розпочав інженером-електриком на Борщівщині, куди приїхав з коханою дружиною Тетяною. Звідти почався новий стрімкий злет у його кар’єрі. А з кінця 1988 року Олександр Григоренко був головою виконкому Шумської районної ради народних депутатів. З 1992 року – він представник Президента в Шумському районі. Із серпня 1994-го виробнича діяльність Олександра Григоренка уже тісно пов’язана з об’єднанням “Тернопільгаз». Саме завдяки йому невелика дільниця з газовою конторою за доволі короткий час перетворилася у підприємство європейського взірця із сучасним триповерховим адмінбудинком і мальовничою базою.
А тим часом теплою і щирою була атмосфера і безпосередньо на презентації книги в актовій залі приміщення Шумського управління з експлуатації газового господарства. Тут зібралися керівники підприємств «Тернопільгаз», «Рівнегаз», рідні, друзі, колеги, колишні співробітники. Ті, хто знав, любив і шанував Олександра Михайловича, хто працював поруч і переймав його безцінний досвід керівництва та розбудови будь-якої галузі, яку очолював Григоренко.
![](https://nday.te.ua/wp-content/uploads/2023/10/Kerovniky-biliaknyhy.jpg)
Книга «Вогник у житті» – справді унікальне видання. Як зазначено в післямові, ця книга – результат колективного творчого натхнення, навіяного спогадами про непересічну особистість , Людину Божого промислу, керівника, друга, побратима Олександра Григоренка. У виданні зібрані світлини дитячих років, юнацького періоду. Фотоматеріали, де щасливі миті сімейного життя, коли поєднав свою долю з коханою Тетяною, коли народились і росли два сини Ігор та Саша, коли невістки, а потім й онуки появилися. А ще – спогади колег, друзів, знайомих, матеріали з приватних архівів та періодичних видань.
![](https://nday.te.ua/wp-content/uploads/2023/10/Z-Karavans.jpg)
«Яким запам’ятався мені Олександр Григоренко? Передовсім світлою, творчою, енергійною людиною. Він завжди перебував у пошуку того, як зробити добро людям. З його ініціативи у Шумськгазі облаштували два стоматологічних кабінети, налагодили випічку, заснували три торговельні об’єкти. Посадив сад на території газового господарства і вже з першого щедрого врожаю яблука продавали людям за копійки, скільки хто побажав придбати…
…Враховуючи усі ділові і людські риси та виробничі заслуги я хотів бачити Олександра Михайловича своїм бойовим заступником у ПрАТ «Тернопільгаз». На жаль, на цю пропозицію він не погодився. Мотив у нього був до болю серця зрозумілий – він занадто сильно був залюблений у синьооку Волинь – мальовничу Шумщину, якій віддав багато літ життя і самовідданої праці», – Олег Караванський, керівник «Тернопільгаз».
«З невимовним болем згадую весь незабутній час знайомства з Олександром Михайловичем і на душі стає моторошно, думаючи, що його більше не має на землі. Хоча інколи забуваєш і думаєш, що він десь є – живе, працює і далі творить добрі справи тут, поряд з нами, та, на жаль, це тільки уява, яку хотілось би бачити реальністю.
Мені, напевне, пощастило, що я працювала з такою чудовою людиною. Для мене насамперед він був людиною доброї душі, вимогливим, але водночас справедливим керівником, працелюбним господарем, чуйним і відвертим другом», – Марія Ватраль, начальниця Бережанського УЕЕГ.
«Народна мудрість гласить: перший поклін віддай батькам – вони тебе зростили. А другий учителям – вони тебе навчили. Усі ми в житті колись мали вчителя, про якого пам’ять живе і донині. Таким для мене став Олександр Григоренко.
Я поважала і цінувала Олександра Михайловича як чудового керівника, блискучого організатора. Велика людина залишила для нас неоціненний скарб: свої знання і навички, працелюбність, високий професіоналізм, міцний характер, а водночас і свою любов до кожного зокрема…», – Лілія Березюк, старша бухгалтерка Шумського УЕЕГ.
«Завжди щирий та усміхнений, добрий і вимогливий, фізично та позитивно налаштований морально, цікавий у розмові та професійно компетентний – усе це про Олександра Михайловича Григоренка, Людину з великої букви, яка так рано пішла у засвіти.
Олександр Михайлович прикрашав собою цей світ 67 років. В історичному аспекті – це дуже короткий період, можливо навіть мить. Але для Олександра Михайловича – це був насичений, бурхливий період життя. за цими швидкоплинними літами криється нелегкий шлях утвердження його як особистості. Життя було добрим і щедрим до нього, бо це були роки старань, наполегливої праці та добрих справ, щирих друзів, поряд із рідними та близькими – дружиною, дітьми, онуками, які завжди були опорою і тилом, та яких любив понад усе.
Гідно прожиті роки засвідчили, що Олександр Михайлович міг здолати будь-які перешкоди на своєму шляху, йому було чим пишатись, адже крізь усі життєві труднощі зумів пронести свою честь, ім’я, не заплямувавши совість, заслужити повагу і вдячність оточуючих», – Віктор Панасюк, начальник Збаразького УЕЕГ.
![](https://nday.te.ua/wp-content/uploads/2023/10/Karavan-z-zhinkoiu-i-synam.jpg)
Присутні на презентації ще раз вплітали свої щемкі спомини про Олександра Григоренка. Особливо зворушливо звучали слова про дорогу людину від дружини Тетяни, синів Ігоря та Олександра, невісток Тані і Лілії.
При цьому згадалися слова самого Олександра Михайловича Григоренка в одному з інтерв’ю моїй колезі Аллі Омельчук: «Мудрі люди кажуть, що в житті кожної людини є три важливі опори, які ніколи не можна втрачати: здоров’я, сім’я і друзі. Сам я за складом – трудоголік. Тому успіхи колективу, його дружна, злагоджена робота у нормальній морально-психологічній обстановці – це не тільки мій сьогоднішній внутрішній спокій та оптимізм, але й заряд на завтра, на перспективу.
Потужну підтримку, бадьорість, наснагу до життя отримую, звичайно, і від того, що маю надійні і міцні тили, – свою сім’ю, – дружину, двох синів із невісточками, четверо чарівних онуків. Як бачите, є для кого жити і працювати, дав би Бог здоров’я і миру в державі…»
Що ж, напевне, десь у Вічності, горить тепер вогник Олександра Григоренка. Бо й там, в інших світах, дуже потрібні неординарні, мудрі, чесні, порядні, неповторні, умілі і добрі люди. Тим паче, як зазначив керівник Зборівської дільниці Козівського УЕГГ Валерій Кузьменко, шлях у Царство Небесне Олександр Михайлович проклав своєю працею, своїми руками, розумом, своєю добротою…
![](https://nday.te.ua/wp-content/uploads/2023/10/Ves-kolektyv.jpg)
Вічна і світла пам’ять Вам, Олександре Михайловичу!
Зіна КУШНІРУК.
Фото Ярослава Стареправо та з книги “Вогник у житті”.