«І це велика честь, що саме мені вдалося «вкрасти» в Йоганнеса золото»
Ключем до успіху стала краща стрільба Підручного. Український біатлоніст допустив тільки два промахи на чотирьох вогневих рубежах і продемонстрував чудову швидкість, що дозволило йому здобути перемогу. Дмитро подолав дистанцію за 31 хвилину та 54 секунди. Норвежець Йоганнес Тінгнес Бьо став другим з відставанням від лідера на 8 секунд, а француз Кантен Фійон Має – третім з відставанням у 17 секунд.
Важливо, що тернополянин стартував четвертим з відставанням від лідера на 17 секунд.
«Емоції… Важко взагалі повірити, що в мене є золота медаль, – Дмитро Підручний розповів в ефірі телеканалу UA. – Я розраховував на цьому Чемпіонаті світу взяти якусь медаль, але навіть не міг уявити, що це буде золото… Ну, вірив я в подіум до останнього, тому що знав, які сьогодні погодні умови і як важко було на пристрілці на стрільбі стоячи. У жіночій гонці теж зі стрільбою сьогодні були труднощі. Кожен рубіж, кожен постріл – це був шанс бути вище і вище. Мені дуже приємно, і це велика честь, що саме мені вдалося «вкрасти» в Йоганнеса золото. Подивимось, чи вдасться це комусь ще на цьому чемпіонаті».
За 27 років незалежності України лише шість біатлоністів ставали першими в особистих гонках. Найбільша кількість нагород у Андрія Дериземлі – 8, п’ять перемог у Сергія Семенова, на одну менше у Сергія Седнєва, В’ячеслав Деркач двічі завершував виступ першим, по одній перемозі у Руслана Лисенка та тепер Дмитра Підручного. Серед жінок цей показник вдвічі результативніший – 13 біатлоністок вигравали медалі в особистих гонках. Перемога Дмитра Підручного стала справжньою сенсацією і зробила фурор у соціальних мережах. Українці радо поширювали новини про «золото» біатлоніста, вітали його і щиро захоплювалися його виступом.
Виріс у родині майстрів спорту
Дмитро Підручний народився 5 листопада 1991 року у Тернополі. Разом із сім’єю мешкає в селі Острів. Захоплюється більярдом та футболом.
У біатлон Дмитро потрапив невипадково. Його батьки – Марія та Володимир Підручні – не просто лижники, а й майстри спорту. Тож бажання і можливість займатися у Дмитра були, адже проживав поряд із тренувальною базою.
Свою кар’єру Підручний розпочав з 2005 року, а вже у 2012 році увійшов до складу збірної України з біатлону. У Кубку світу він дебютував в сезоні 2012/2013, провівши кілька етапів. Через рік здобув перші очки на Кубку світу, причому зайняв високе шосте місце в спринті у Хохфільцені, потрапивши в квіткову церемонію.
На Олімпійських іграх в Сочі тернополянин провів дві гонки, показавши 55-й результат в індивідуалці, а також у складі збірної – дев’яте місці в естафеті.
У 2013 році Дмитро виграв золото зимової Універсіади у мас-старті. Також на цих змаганнях здобув срібло в змішаній естафеті та бронзу в спринті.
У сезоні 2014/15 вперше зійшов на подіум чемпіонату Європи, зайнявши третє місце з командою в змішаній естафеті. Та найвищим досягненням у спортивній кар’єрі Дмитра Підручного, безсумнівно, став титул найкращого біатлоніста світу, завойований ним 10 березня цього року.
Дмитро Підручний став на лижі у 5-6 років. Оскільки його батьки спортсмени, то катався разом з ними. Далі почав займатися греко-римською боротьбою. В інтерв’ю розповідає журналістам, що це було рішення мами, аби зайняти його вільний час.
– Біля нашого дому була лижна база, тож під час зимових канікул я пішов туди покататися на лижах, – розповідає Дмитро. – Спробував, і так почався мій шлях у великий спорт. Далі брав участь у змаганнях, а потім захопився біатлоном.
Дмитро почав займатися лижними перегонами під керівництвом Миколи Опанасюка. Здібного хлопчину помітив тренер з біатлону Олег Бунт, який переконав хлопця опанувати новий вид спорту. Сьогодні Дмитро тренується у команді Олега Меркушина.
– Він дуже розумний хлопець, – каже Олег Бунт. – Бо хоч були спортсмени, які за фізичними якостями були сильніші за нього, але Діма завжди уважно слухав всі зауваження, поради і відразу застосовував їх на практиці. Я не зміг побачити початок виступу Дмитра, завдяки якому він здобув «золото». Зателефонував – і мені сказали, що він не влучив на першому рубежі. Я подумав, ще є інші старти і він себе ще проявить. Натомість Дмитро показав свій бійцівський характер і здобув несподівану, але таку бажану перемогу.
«Я завжди вірила в нього»
Дружина Дмитра Оля зізнається: вірила у його перемогу.
– Знаєте, коли він мені зателефонував, то першими його словами були «Ти в це віриш, бо я ще ні», – зізнається Оля Підручна. – Але я в нього вірила і знала, що це буде. Не лише тому, що він в цьому сезоні стабільніше виступав. Просто він так багато тренується, стільки сил віддає спорту, старається, що це мало статися. Я завжди вірила в нього, а тепер і він повірив у свої сили, і маємо золоту медаль.
Під час церемонії нагородження Підручний не стримував емоцій – співав гімн України та плакав.
– Дмитро не дуже емоційна людина, але перемоги легко не даються, – додає жінка. – Він йшов до цього крок за кроком. Це були сльози не стільки радості, як полегшення, що він нарешті цього досягнув.
Оля Підручна – біатлоністка у минулому. Пара познайомилася на зборах юніорської команди.
– Я знаю, яких зусиль потрібно докладати, аби чогось досягти у спорті, – каже жінка. – Ми з донечкою завжди підтримуємо Дмитра, їздимо з ним на тренування. Перед змаганнями ми не говоримо про спорт, а на інші теми. Я стараюся розповідати йому щось смішне, щоб відволікти від хвилювань. Також він мене просить подивитися гонки і підказати, що не так.
Оля пригадує: коли Дмитро біг останнє коло, то їй вже почала телефонувати мама і сестра. А далі вже телефон не замовкав. Жінка з нетерпінням чекає повернення чоловіка додому, аби обійняти його і відсвяткувати перемогу.
Трирічна донька Дмитра і Олі Іринка радо грається нагородами тата і пишається його перемогами. Є у неї і та, яку вони здобули разом. Символічна медаль за підкорення Говерли, на яку піднімалися цього літа разом. Дівчинка із гордістю каже, що тато – чемпіон, і разом з мамою дивиться по телевізору його виступи. А ще Іринка чекає на динозаврика, який тато має привезти їй з чемпіонату світу, а ще на золоту медаль, якою так пишається вся Україна і за яку так мужньо і наполегливо боровся Дмитро Підручний…
