«Золото» Дмитра Підручного: Тернопільський спортсмен став першим в історії українським біатлоністом, який виграв Чемпіонат світу

«Золото» Дмитра Підручного: Тернопільський спортсмен став першим в історії українським біатлоністом, який виграв Чемпіонат світу
У чемпіонській родині Тернопільщини – поповнення. Наш земляк Дмитро Підручний вперше в історії українського біатлону у змаганнях чоловіків здобув золото у гонці переслідування на Чемпіонаті світу в шведському Естерсунді.  До цього в історії незалежної України чоловіки мали одну бронзу в одиночних змаганнях та бронзу в естафеті. У жіночих змаганнях українки вже мали найвищі світові досягнення.

«І це велика честь, що саме мені вдалося «вкрасти» в Йоганнеса золото»

Ключем до успіху стала краща стрільба Підручного. Український біатлоніст допустив тільки два промахи на чотирьох вогневих рубежах і продемонстрував чудову швидкість, що дозволило йому здобути перемогу. Дмитро подолав дистанцію за 31 хвилину та 54 секунди. Норвежець Йоганнес Тінгнес Бьо став другим з відставанням від лідера на 8 секунд, а француз Кантен Фійон Має – третім з відставанням у 17 секунд.

Важливо, що тернополянин стартував четвертим з відставанням від лідера на 17 секунд.

«Емоції… Важко взагалі повірити, що в мене є золота медаль, – Дмитро Підручний розповів в ефірі телеканалу UA. – Я розраховував на цьому Чемпіонаті світу взяти якусь медаль, але навіть не міг уявити, що це буде золото… Ну, вірив я в подіум до останнього, тому що знав, які сьогодні погодні умови і як важко було на пристрілці на стрільбі стоячи. У жіночій гонці теж зі стрільбою сьогодні були труднощі. Кожен рубіж, кожен постріл – це був шанс бути вище і вище. Мені дуже приємно, і це велика честь, що саме мені вдалося «вкрасти» в Йоганнеса золото. Подивимось, чи вдасться це комусь ще на цьому чемпіонаті».

За 27 років незалежності України лише шість біатлоністів ставали першими в особистих гонках. Найбільша кількість нагород у Андрія Дериземлі – 8, п’ять перемог у Сергія Семенова, на одну менше у Сергія Седнєва, В’ячеслав Деркач двічі завершував виступ першим, по одній перемозі у Руслана Лисенка та тепер Дмитра Підручного. Серед жінок цей показник вдвічі результативніший – 13 біатлоністок вигравали медалі в особистих гонках. Перемога Дмитра Підручного стала справжньою сенсацією і зробила фурор у соціальних мережах. Українці радо поширювали новини про «золото» біатлоніста, вітали його і щиро захоплювалися його виступом.

Виріс у родині майстрів спорту

Дмитро Підручний народився 5 листопада 1991 року у Тернополі. Разом із сім’єю мешкає в селі Острів. Захоплюється більярдом та футболом.

У біатлон Дмитро потрапив невипадково. Його батьки – Марія та Володимир Підручні – не просто лижники, а й майстри спорту. Тож бажання і можливість займатися у Дмитра були, адже проживав поряд із тренувальною базою.

Свою кар’єру Підручний розпочав з 2005 року, а вже у 2012 році увійшов до складу збірної України з біатлону. У Кубку світу він дебютував в сезоні 2012/2013, провівши кілька етапів. Через рік здобув перші очки на Кубку світу, причому зайняв високе шосте місце в спринті у Хохфільцені, потрапивши в квіткову церемонію.

На Олімпійських іграх в Сочі тернополянин провів дві гонки, показавши 55-й результат в індивідуалці, а також у складі збірної  –  дев’яте місці в естафеті.

У 2013 році Дмитро виграв золото зимової Універсіади  у мас-старті. Також на цих змаганнях здобув срібло в змішаній естафеті та бронзу в спринті.

У сезоні 2014/15 вперше зійшов на подіум чемпіонату Європи, зайнявши третє місце з командою в змішаній естафеті. Та найвищим досягненням у спортивній кар’єрі Дмитра Підручного, безсумнівно, став титул найкращого біатлоніста світу, завойований ним 10 березня цього року.

Дмитро Підручний став на лижі у 5-6 років. Оскільки його батьки спортсмени, то катався разом з ними. Далі почав займатися греко-римською боротьбою. В інтерв’ю розповідає журналістам, що це було рішення мами, аби зайняти його вільний час.

– Біля нашого дому була лижна база, тож під час зимових канікул я пішов туди покататися на лижах, – розповідає Дмитро. – Спробував, і так почався мій шлях у великий спорт. Далі брав участь у змаганнях, а  потім захопився біатлоном.

Дмитро почав займатися лижними перегонами під керівництвом Миколи Опанасюка. Здібного хлопчину помітив тренер з біатлону Олег Бунт, який переконав хлопця опанувати новий вид спорту. Сьогодні Дмитро тренується у команді Олега Меркушина.

– Він дуже розумний  хлопець, – каже Олег Бунт. – Бо хоч були спортсмени, які за фізичними якостями були сильніші за нього, але Діма завжди уважно слухав всі  зауваження, поради і відразу застосовував їх на практиці. Я не зміг побачити початок виступу Дмитра, завдяки якому він здобув «золото». Зателефонував – і мені сказали, що він не влучив на першому рубежі. Я подумав, ще є інші старти і він себе ще проявить. Натомість Дмитро показав свій бійцівський характер і здобув несподівану, але таку бажану перемогу.

«Я завжди вірила в нього»

Дружина Дмитра Оля зізнається: вірила у його перемогу.

– Знаєте, коли він мені зателефонував, то першими його словами були «Ти в це віриш, бо я ще ні», – зізнається Оля Підручна. – Але я в нього вірила і знала, що це буде. Не лише тому, що він в цьому сезоні стабільніше виступав. Просто він так багато тренується, стільки сил віддає спорту, старається, що це мало статися. Я завжди вірила в нього, а тепер і він повірив у свої сили, і маємо золоту медаль.

Під час церемонії нагородження Підручний не стримував емоцій – співав гімн України та плакав.

– Дмитро не дуже емоційна людина, але перемоги легко не даються, – додає жінка. – Він йшов до цього крок за кроком. Це були сльози не стільки радості, як полегшення, що він нарешті цього досягнув.

Оля Підручна – біатлоністка у минулому. Пара познайомилася на зборах юніорської команди.

– Я знаю, яких зусиль потрібно докладати, аби чогось досягти у спорті, – каже жінка. – Ми з донечкою завжди підтримуємо Дмитра, їздимо з ним на тренування. Перед змаганнями ми не говоримо про спорт, а на інші теми. Я стараюся розповідати йому щось смішне, щоб відволікти від хвилювань. Також він мене просить подивитися гонки і підказати, що не так.

Оля пригадує: коли Дмитро біг останнє коло, то їй вже почала телефонувати мама і сестра. А далі вже телефон не замовкав. Жінка з нетерпінням чекає повернення чоловіка додому, аби обійняти його і відсвяткувати перемогу.

Трирічна донька Дмитра і Олі Іринка радо грається нагородами тата і пишається його перемогами. Є у неї і та, яку вони здобули разом. Символічна медаль за підкорення Говерли, на яку піднімалися цього літа разом.  Дівчинка із гордістю каже, що тато – чемпіон, і разом з мамою дивиться по телевізору його виступи. А ще Іринка чекає на динозаврика, який тато має привезти їй з чемпіонату світу, а ще на золоту медаль, якою так пишається вся Україна і за яку так мужньо і наполегливо боровся Дмитро Підручний…

«Мрії збуваються… Я так довго хотів цієї нагороди – і ось вона, а я ще досі не можу усвідомити, що це правда, це не сон, – написав Дмитро Підручний на своїй сторінці у «Фейсбуці». – Дякую всім, хто допомагав мені на шляху до цієї перемоги, перш за все сім’ї, родині, ви особливо мене завжди підтримували. Також дякую усім вболівальникам, тренерам, фізіотерапевтам, лікарям, які не тільки зараз працюють із мною, а всім, хто допомагав мені всі ці довгі роки, також спонсорам, Міністерству молоді та спорту, Федерації біатлону України, президенту Бринзаку Володимиру, який в далекому 2012 році повірив в мене і взяв у команду, і незважаючи на деякі розбіжності в поглядах, підтримував мене! І окреме дякую команді, тренерам, сервісу лиж, лікарю, масажисту, спортсменам! Цей день назавжди залишиться у моїй пам’яті та серці!»

Автор

Юлія Томчишин

журналіст, "Наш ДЕНЬ"




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *