До мрії Степанка залишилося півкроку

Історія про мужнього теребовлянського хлопчика та його батьків, які щоденно борються за здоров’я своєї дитини, замість інвалідного візка носять сина на руках, а свій будинок перетворили на реабілітаційний центр, вже облетіла всю Україну. Газета «Наш день» завітала до родини Солодких, яка дванадцять років намагається подолати сташний діагноз Степанка – ДЦП. Вони використовували найсучасніші методики, консультувалися з найкращими спеціалістами, однак всі їх старання не дають значних покращень, а лишень допомагають підтримувати здоров’я хлопчика у стабільному стані. Тепер у сім’ї з’явилася надія на одужання Степанка. Але для цього потрібні значні кошти.

Постраждав через лікарів

За словами мами, пані Віри, якби не лікарська помилка під час пологів, Степанко міг бути абсолютно здоровою дитиною. Його шия була обмотана декілька разів пуповиною. Біди можна було б уникнути, якби зробили кесарів розтин. Але жінці дозволили народжувати самій.

– Моя дитина з’явилася на світ у глибокій асфіксії, що призвело до серйозних негативних наслідків, – каже Віра Солодка. – Десять днів Степанко перебував у реанімації, три тижні лікувався у відділенні патології новонароджених. Коли нас виписували додому, порекомендували постійний огляд у невропатолога.

Лікувати Степанка почали з двомісячного віку. А вже у вісім місяців медики поставили йому діагноз ДЦП. Відтоді почалася активна боротьба з хворобою та щоденна реабілітація дитини.

– Ми їздили в Микулинці на грязі та сірководневі ванни, проводили іпотерапію, робили водні процедури, лікувалися в клініці Козявкіна, займалися бейбі-йогою, – згадує пані Віра. – Степанко щодня відвідує басейн та приймає теплі ванни, годинами займається на тренажерах. Але всі наші зусилля не допомогають нам побороти спастику – підвищений тонус м’язів, який не дає дитині повноцінно розвиватись і підвестися на ноги.

У школі відмінник та найкращий друг

Степанко дуже щирий і привітний. Він має багато друзів і радо проводить з ними час. Діти разом займаються на комп’ютері, дивляться телевізор, грають у футбол та святкують дні народження.

Хлопчик навчається у загальноосвітній школі. Всі шість класів закінчив з відзнакою. Щоправда, він займається окремо від своїх однокласників, бо не встигає так швидко писати та читати. Однак виконує всі вимоги шкільної програми. Спершу замість зошита мама малювала лінійки в альбомі, адже букви Степанкові вдавалися лише великі. А вже з третього класу хлопчик пише у звичайних зошитах, любить малювати, а в майбутньому мріє стати кухарем.

– Степанко не може самостійно пересуватись, а спілкування йому вкрай необхідне, тому всі місцеві діти проводять свій вільний час у нас вдома, а влітку – на подвір’ї, де граються, купаються у басейні або просто спілкуються, – зауважує батько Григорій Солодкий.– Ми принципово не купуємо йому інвалідний візок, адже віримо, що незабаром син ходитиме. Куди потрібно, я ношу його на руках. Коли приходжу з роботи, вирушаємо з хлопцями до лісу, там у них є свій штаб, граємо у футбол, разом із Степанком стоїмо на воротах.

Недавно родина дізналася про те, що в Ізраїлі спастику знімають методом хірургічного втручання. Зібравши всю інформацію про це лікування, зрозуміли, що це і є той шанс, якого вони так довго чекали. Операцію береться проводити ізраїльський нейрохірург Ліана Бен Едні. Вона вже має досвід у боротьбі з цією недугою. Її метод дає хороші результати. Пані Віра поспілкувалася з мамою дівчинки з Росії, яку прооперували три місяці тому. Вона вражена результатами. Однак така операція вартує близько сорока тисяч доларів. Родина не в змозі зібрати таку суму, адже витрачає всі кошти на постійну реабілітацію дитини, без якої тіло Степанка може зазнати деформації.

– Ми щиро надіємося на небайдужих людей, які одарують нашому синочку шанс самостійно встати на ноги, –  каже пані Віра та звертається з проханням допомогти до всіх небайдужих.

Ровесники Степанка мріють про комп’ютер, ролики або велосипед. Однак у дванадцятирічного хлопчика з Теребовлі зовсім інші бажання. Насамперед він хоче самостійно рухатися. А його мама мріє, що на свій випускний він запросить її на вальс.

До здійснення мрії хлопчика залишилося півкроку. Сподіваємось, світ не без добрих людей і вже восени Степанко вирушить в Ізраїль. Для охочих допомогти родині Солодких надаємо реквізити банківського рахунку:

Отримувач: «Приватбанк». Для фізичних осіб: номер рахунку 5168 7553 0870 5546. Для організацій:  номер рахунку 2924 4825 5091 00, МФО 305299, ОКПО 14360570. Також можна зателефонувати на номери 0672831200, 0677015825 і дізнатися, як ще можна допомогти Степанкові.

Юля ТОМЧИШИН.