Не українська Україна. І не російська «Новоросія». Фейкові «вибори» перетворили окуповану частину Донбасу на сіру зону.
«За світле майбутнє» голосували пенсіонери, які склали більшість «електорату» «ДНР» і «ЛНР». «Волевиявлення» – під дулами танків і автоматів. За свою «громадянську позицію» «виборці» отримували овочевий провіант. Іншими словами, обмінювали свободу і Батьківщину на нехитрий харч та «соціальні картки». Капуста остаточно поставила Донбас на коліна.
Ні Україна, ні Захід не визнають «голосування», організованого бойовиками. Лише російське МЗС заявило, що РФ поважає «волевиявлення жителів Південного Сходу».
Екс-міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт у своєму «Twitter» заявив: визнання Росією фейкових «виборів» на Донбасі стане ляпасом Євросоюзу та усім, хто підтримував і вірив у «мінські домовленості».
Європі не вперше отримувати ляпаси від Кремля. На відміну від «прагматичних» європейських політиків, Путіну й терористам не вірив і не вірить навіть пересічний український дядько. А слово «перемир’я», особливо для наших військових, звучить, як лайка.
І пора б Європі висловити «глибоку стурбованість» стосовно самої себе. Бо літаки російських ВПС стали часто й щоразу глибше і нахабніше проникати в європейський повітряний простір. Не на прогулянку ж вони літають у євросоюзівське небо.
Якщо Москва офіційно визнає вибори сепаратистів, це, кажуть політексперти, закріплює розділ України і породжує небезпеку нової холодної війни. Зокрема, політолог Інґо Маннтойфель на сайті «Німецької хвилі» пише, що за допомогою виборів сепаратисти хочуть зберегти завойовану ними владу, легітимізувати законність відокремлення від Києва й посилити свої переговорні позиції щодо українського уряду, а також ЄС і США. У результаті, на сході України з подачі Москви остаточно виникає новий «заморожений конфлікт». Подібні сепаратистські утворення з подачі Кремля існують у Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії, Нагірному Карабаху.
Для політики Москви така ситуація надзвичайно вигідна. По-перше, «заморожений конфлікт» дає можливість під час нескінченних дипломатичних переговорів відстоювати російські інтереси. По-друге, дестабілізовувати ситуацію, оскільки Кремль може активно впливати на суспільні настрої та внутрішню політику на окупованих територіях і в державі загалом.
Не визнаючи виборів у самопроголошених «народних республіках», США і ЄС усе ж таки змушені миритися зі сформованим на окупованих територіях новим становищем. Так само, як із анексованим Росією Кримом. І серйозно зміцнювати свою обороноздатність. А це означатиме початок нового витка гонки озброєнь. Замість того, аби вкладати кошти у «мирні» програми – науку, освіту, космічні дослідження, торгівлю, допомогу мільйонам людей, яким не вистачає їжі та питної води, доведеться витрачатися на дороге озброєння.
Не допустити початку нової холодної війни, конфронтації між Заходом і Сходом ще можливо. Але чи потрібно це Путіну? Хіба для цього він розв’язував війну й продовжує фінансувати сепаратистів і терористів?
Україні ж, прогнозують експерти, слід готуватися до ескалації напруженості збройного конфлікту. Сепаратисти наступатимуть на декілької напрямках, намагаючись встановити контроль на відвойованих українськими військовими територіях. І захопити Маріуполь. Проте, за словами луганського активіста Дмитра Снєгирьова, бойовики не проголошуватимуть «Новоросію». Просто існуватимуть окремі республіки – «ЛНР» і «ДНР». Їхні подальші плани – мінімум – відокремитись від України. Максимум – приєднатись до Росії у вигляді окремих федерацій.
Та чи захоче Росія приєднувати зруйнований Донбас? Це – не Крим з виходом до моря, зі збереженою інфрастуктурою й не пошкодженими будівлями. У плани Москви, за прикладом Абхазії, найімовірніше, не входить відновлення Донеччини і Луганщини. Як зазначає британське видання «The Guardian», фейкові «вибори», що відбулися на Донбасі, і на яких переміг ватажок бойовиків Олександр Захарченко, говорять лише про те, що місцеві жителі проголосували за неіснуючу реальність. А видання «Оглядач» подає думку розореного донецького бізнена: «Невимовно прикро усвідомлювати, що Донбас стає сірою зоною. У неї ми котимося з великою швидкістю… Майже на сто відсотків помре вугільна галузь. Заводи теж недовго протягнуть… Нова донецька «влада» – це люди, які ганяють містом на «віджатих» машинах з номерами «Казакі», «Вовк», «Жора»… Нічого на Донбасі вони не здатні створити. Вони можуть тільки вбивати».
Навряд, чи зможе Київ найближчим часом відновити контроль на цій частині
української землі. Тим паче, що чимало місцевих жителів ніколи не були проукраїнськими. Старше покоління, яке протягом усіх років незалежності ностальгувало за Радянським Союзом, спокійно ставиться до присутності бойовиків у регіоні. Слід визнати й інше: за весь цей час жоден президент і уряд палець об палець не вдарили, аби хоч трохи змінити психологію жителів Донбасу. Навпаки, культивували у тамтешнього населення почуття винятковості, а, відповідно, злості й ненависті до інших регіонів, які, начебто, сидять на шиї у трудяги-Донбасу. Підігрували проросійським настроям серед людей. Нікого не було притягнуто до відповідальності за відверті сепаратистські заклики, які особливо гучно лунали під час Помаранчевої революції та Майдану.
Аби убезпечитися від нових серйозних загроз, вітчизняні та зарубіжні військові експерти радять Україні створювати лінії оборони. Американський військовий експерт Філліп Карбер, керівник «Фонду Потомак», що проводить аналіз політики у галузі міжнародної безпеки, економічних питань та внутрішніх політичних подій, наголошує: треба швидко укріплювати північно-східний кордон. В інтерв’ю ТСН він висловив припущення, що Україні слід очікувати можливого потужного військового вторгнення з боку Росії навесні 2015-го. І застеріг: наразі дуже вразливими залишаються ділянки кордону з РФ на межі Чернігівщини, Сумщини й Харківщини. Крім того, Росія сконцентрувала значну кількість військових кораблів у Чорному морі. Не виключене вторгнення і з боку Придністров’я.
Однією з реальних можливостей для захисту й оборони, кажуть експерти, може стати допомога світу, зокрема США, у придбанні надсучасної зброї. На жаль, наразі ніхто серйозно допомагати Україні не поспішає.
Ольга ЧОРНА.
