За життя свого на землі ми часто милуємося красою природи і в усьому цьому бачимо та пізнаємо всемогутню силу Творця. Мимоволі наш розум схиляється перед Джерелом життя, великим Творцем Всесвіту, перед Його втіленим Божественним Словом, нашим Спасителем Ісусом Христом, Котрого послав Отець на землю ради любові до роду людського.
Господь справдив і пояснив Писання, усиновив нас усіх Отцеві Своєму. Він відкрив перед нами новий шлях – шлях любові. Господь усіх кличе прийти до Нього, Джерела любові й істини, кличе іти цим шляхом.
Та скінчилось Його перебування на землі. Ось Ісус Христос відходить від нас, возноситься до Отця Свого, але і тоді Господь Бог не покидає людей. Він через Свого улюбленого Сина посилає у світ Святого Духа. Його благодаттю переповнились серця апостолів, Він навчив їх розуміти Писання і через них всюди навчити людей.
Святий Дух зійшов на апостолів не тільки для того, щоб надихнути їх на благовісницькі труди і керувати ними в безприкладному в історії Церкви подвигу їх, але і щоб залишатися в Церкві Христовій на всі часи. Апостоли одержали владу подавати благодатні дари Святого Духа вірним, передавати цю владу своїм наступникам – єпископам і священикам. Кожний із священнослужителів Церкви Христової, через спадкоємність від святих апостолів одержав у таїнстві священства цю владу подавати віруючим людям благодатні дари Святого Духа. І багато, багато разів за своє життя ми поповнюємо і збільшуємо в собі ці благодатні дари, одержувані нами в церковних таїнствах, обрядах, через слово Боже і молитву.
Як садок росте і цвіте, дає плоди, коли має досить вологи, так і душа кожного з нас зріє для життя вічного тільки тоді, коли її зрошує спасенний дощ благодаті Святого Духа. Адже, «Святим Духом всяка душа живиться»…
Благодать Святого Духа народжує віру в серці людини і веде кожного з нас дорогою спасіння. Відновлює нашу занепалу природу, формує в нас нову людину, «створену за Богом, в праведності і святості істини» (Єф.4,24).
Дух Святий – Утішитель наш і Освятитель, бо Його благодатними дарами освячується наша душа. У Ньому – наша втіха в усіх житейських випробуваннях. А коли благодать Святого Духа така необхідна для віруючої людини, що без її допомоги вона не може ні знати шляхів до життя вічного, ні очиститися від гріхів, ні мати успіху в подвигах християнського життя, то нам конче треба постійно, невідступно бажати дарів Святого Духа. Ми і просимо їх на кожній відправі у храмі: «Царю небесний, Утішителю, Душе істини.., прийди і вселися в нас і очисти нас від всякої скверни, і спаси,благий, душі наші».
Благаймо щоденно, щоб Дух Святий оселився в нас, навчаючи і потішаючи нас. І Його всесвята благодать нехай завжди буде з нами.
о.Богдан Зінченко, член Національної спілки журналістів України.
