Минулих вихідних в урочищі Бичова поблизу Монастириськ відбувся ювілейний фестиваль «Дзвони Лемківщини». Цьогоріч свято офіційно отримало статус міжнародного. Дійство відвідали не лише жителі різних куточків України, а й делегації з Польщі, Сербії, Хорватії, Словаччини, Канади та Сполучених Штатів Америки.
Традиційну лемківську ватру запалили у перший день фестивалю, в п’ятницю. У суботу відбулася урочиста хода Монастириськами, покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку, де звучали «Думи мої…» різними мовами, у тому числі й на лемківській говірці.
Учасники ходи вшанували пам’ять лемків, які загинули під час і після депортації.
– Дуже розчулила усіх театралізована сповідь депортованого лемка, який загинув від голоду у Донецькому степу, тримаючи в кишені шматочок черствого хліба для сина, – розповіла директор музейного комплексу «Лемківське село» Віра Дудар. – Також помолилися за полеглих борців за волю України, які віддали власне життя, захищаючи територіальну цілісність нашої держави.
Лемківська ватра – це своєрідне свято єднання. Тут зустрічаються родини, які були примусово роз’єднані, друзі, односельці. Для кожного з них депортація – це частина сімейної історії, трагедія і біль рідних людей. Цьогорічний фестиваль «Дзвони Лемківщини» особливий, адже це ще й сумна дата – 75- річчя з часу депортації українців із їхніх етнічних земель – Надсяння, Підляшшя, Холмщини, Лемківщини.
– Сотні тисяч українців було депортовано у примусовому, позасудовому порядку, – зазначає голова Тернопільської обласної ради Віктор Овчарук. – Депортація супроводжувалася терором, репресіями, конфіскацією майна. Та незважаючи на переслідування, заборони, утиски, страждання у часи тоталітаризму, лемки зуміли зберегти свою самобутню культуру та традиції. І що найголовніше, передали своїм дітям, внукам та правнукам непохитну любов до рідного краю – Лемківщини. Хвала вам, що ревно бережете традиції, що не втрачаєте ідентичності та самобутності.
Фестиваль «Дзвони Лемківщини» об’єднує гостей не лише веселими забавами, а й унікальними лемківськими піснями, говіркою, звичаями та майстер-класами. Тому кожен охочий зміг оглянути тематичні виставки, долучитися до спортивних змагань, навчитися правильно зав’язувати лемківську хустку, молотити зерно на жорнах, розмалювати писанки і пряник, навчитися сікти капусту, гострити ножі, плести з лози.
– Ми дуже хотіли, щоб гості свята на власні очі побачили лемківський побут, культуру, – розповідає Віра Дудар. – Щоб люди хотіли пізнавати минуле своїх предків, досліджували історію свого роду, щоб діти цікавилися, як жили їх бабусі-дідусі. Всі охочі могли навчитися лемківської говірки, приміряти автентичне вбрання і сфотографуватися, побачити, як жили лемки. А ще гостей фестивалю пригощали традиційними лемківськими стравами – киселицею, мастикою, дзядками, бандурками.
Вже цього року в урочищі Бичова планують збудувати музей лемківської культури. На це з держбюджету виділили 13 мільйонів гривень. Також держава передала музею 17 гектарів землі під будівництво скансену у «Лемкіському селі» та ще 6 га – на облаштування стоянки для транспортних засобів під час фестивалю.
