Цей рік почався для мене не дуже щасливо. Похорони у родині, коли безглуздо, раптово пішла з життя зовсім молода людина, залишивши сиротами четверо малих дітей. Деякі негаразди на роботі і з власним здоров’ям.
А потім доля подарувала мені тижневу поїздку до Іспанії і, зокрема, на всесвітньовідому гору Монсеррат, до монастиря з такою ж назвою, де знаходиться єдина у світі Чорна Мадонна.
Це дивне місце, до якого тягнуться тисячі паломників з різних країн, знаходиться у Каталонії, одній з автономій Іспанії, багатій своєю культурою, історією, традиціями та середземноморськими курортами.
У дослівному перекладі Монсеррат означає «закрита гора». Можливо, така назва з’явилася через форму цього гірського хребта, найвищий пік якого – 1.236 м над рівнем моря.
Від Барселони до Монсеррат близько 40 кілометрів. Ми добираємося неймовірно складним гірським серпантином екскурсійним автобусом (можна ще поїздом або на фунікулері). Чим ближче, тим більше перехоплює подих. Погляд вихоплює голі, обвітрені століттями, схожі на дивних ідолів чи якихось космічних велетів, скелі. Автобус то впирається у цей, кажуть ще дольовиковий, витвір природи, то ніби летить у провалля. Вузькі канали нагадують химерні візерунки, а похмурі печери, де колись селилися монахи-відлюдники (до речі, в окремих і нині моляться святці), надають Монсеррат особливу таємничість.
Про це місце каталонці складають немало легенд. Одна з них розповідає, що якось на гору спустилися ангели. Їм стало сумно від сірого, непривабливого краєвиду. Тоді крилаті небожителі розпиляли гору навпіл і прикрасили її різноманітними фігурами. Тому каталонці називають Монсеррат ще «розпиляна гора».
Перші письмові свідчення про гору знайдені у стародавніх манускриптах 9 століття. Ось одна із загадкових історій про Монсеррат. Якось ввечері хлопчаки-пастушки побачили в небі яскраву заграву. Сніп світла ніби стікав з високості і губився серед лисих зубчастих скель. Фантастичне дійство супроводжувала тиха блаженна музика. А, може, спів ангелів? У супроводі єпископа сусіднього міста Манрез численна процесія вирушила до місця, де бачили небесне світло. Там знайшли печеру, у центрі якої була сяюча дерев’яна статуя Святої Марії з немовлям на лівій руці і кулею на правій.
Богоматір вже тоді хотіли перенести у Манрез. Але статуя була такою важкою, що її не змогли навіть зрушити. На цьому місці і побудовали каплицю . Пізніше Чорну Мадонну священнослужителі теж намагалися перенести в інший монастирський храм, але вона якимось дивом завжди поверталася на своє первісне місце.
Авторство статуї приписують святому апостолу Луці. Чому Мадонна чорного кольору – точних версій немає. Може, вона потемніла від полум’я багатьох свічок, що стояли поруч з нею? А, може, як свідчать окремі джерела, святий Лука вирізьбив Богоматір з чорного клена?..
Сам бенедктинський монастир був заснований у 1025 році абатом Олібою. У 1223 році тут відкрили першу в Європі музичну школу для хлопчиків, яка існує досі та вважається найпрестижнішою не лише в Іспанії, а й за її межами.
Протягом століть монастир пережив навали різних ворогів. Зокрема, у 1811 році армія Наполеона пограбувала святиню і спалила. У 1940 гітлерівці на чолі з Генріхом Гімлером шукали тут священну чашу Грааль. За переказами, з неї пив Христос під час Тайної Вечері, а потім у цю чашу зібрали кров з рани Ісуса. Але те, що оберігає сама Божа Матір, – знищити неможливо.
До речі, всередині монастиря покояться останки римських пап: Калліста Третього і Олександра Шостого. У музеї є картини знаменитих Сальвадора Далі та Ель Греко, а в бібліотеці – древні єгипетські папіруси. Ще в одному залі – багато різних предметів: дитячі речі, іграшки, вінчальні плаття… Усе це – подяки від тих, чиї прохання виконала Мадонна. Кажуть, що Свята Марія допомагає знайти пару і створити щасливу сім’ю.
Біля входу в храм – черга. Люди повільно наближаються до статуї Чорної Мадонни. Під склепінням горять сотні свічок – маленькі живі вогники чиїхось прохань, надій і вдячності.
Торкнувшись до Святої Мадонни, я просила тільки здоров’я для рідних, близьких і дорогих мені людей. А ще під ангельський спів хору хлопчиків, коли у прямому розумінні тріпоче душа , а по обличчю самі котяться сльози, думала: що ж таке щастя?
Світлий клаптик вікна перед очима, коли прокидаєшся зранку, улюблені тапочки біля ліжка, запах кави на кухні… Мама, яка завжди чекає, вийде тобі приїхати чи ні. Зелена трава і голубе небо… А ще подорож до Монсеррат – культурного і релігійного центру, де на листі поодиноких дерев тремтять крапельки хмар. Недарма монастир називають серцем Каталонії, а серцем монастиря – Чорну Мадонну.
Зіна КУШНІРУК.
написано просто чудово ..) аж хочеться відвідати самому ..)