Довгий телефонний дзвінок оживляє тишу. «Доброго ранку!» – чується в трубці приємний дівочий голос.
– Доброго ранку! – відповідає радісно хлопець. Ця голубоока струнка дів-чина, що несподівано зателефонувала до нього зранку, викликає в його душі завжди якесь особливо ніжне почуття. Коли він довго не бачить її, то весь світ навколо стає пусткою. В такі хвилини він почуває себе дуже самотнім.
– Я кохаю тебе! – каже наступної миті хлопець і в телефонній слухавці чується схвильоване дихання дівчини.
– Що ти сказав? – здивовано питає вона. Дівчина не чекала цього почути.
– Я кохаю тебе! – повторює ще раз хлопець і кладе слухавку. Це він робить навмисне, щоб дати дівчині час подумати. Коли вона поставиться до його слів небайдуже, то з хвилини на хвилину знову має пролунати телефонний дзвінок.
Хлопець поглядає на годинника і починає рахувати секунди: «Одна, дру-га, третя, четверта, п’ята…» І ось нарешті дзвінок!
– Алло! – підносить він слухавку.
– Це я! – чує схвильований голос дівчини. – Ти не пожартував? Ти справді кохаєш мене?
– А хіба я такий несерйозний, щоб мені не вірити?
– Ні, що ти! – ніяковіє дівчина. – Повтори ще раз…
– Я кохаю тебе! – вимовляє він ці слова втретє, і на другому кінці зв’язку чується схлипування.
– Ти плачеш? – питає розгублено хлопець.
– Це я так… Від щастя, – відповідає радісно дівчина. – Я кохаю тебе також!
Ігор ТОПОРОВСЬКИЙ. м. Хоростків.
