#RussiaAttacksUkraine.
Цей хештег, написаний на чорному тлі, ще від вечора неділі стоїть замість обкладинок на twitter-сторінках українського МЗС, наших посольств та послів. Та цього разу коротке повідомлення щодо російського нападу не сколихнуло світ так, як це вдалося зробити у 2014 році.
Twitter-шторм не спрацював; світ вимагав деталей. Низка партнерів, схоже, відверто коливалася щодо того, чи можуть вони беззаперечно підтримати Україну.
Ми проаналізували, як західні уряди та політики реагували на російську агресію проти українських ВМС у Керченській протоці. І хоча від деяких партнерів у останні дні ми почули вкрай дивні заяви, та загалом можемо впевнено говорити: у цій битві в рамках великої інформаційної війни ми перемогли, а Росія – програла.
Про це – у детальній статті «Європейської правди».
Країни Балтії: цей напад треба визнати війною
Балтійські країни виявилися найбільш відвертими захисниками України, здатними називати речі своїми іменами, не озираючись на те, чи образить правда почуття росіян. Нічого дивного – ці три держави пережили майже 50 років радянської окупації і розуміють, про якого супротивника йдеться..
Голова МЗС Литви Лінас Лінкявічюс став першим закордонним топ-посадовцем, який беззаперечно засудив дії РФ, назвавши атаку в Керченській протоці актом агресії проти України. Ця заява з’явилася ще до розстрілу українських кораблів, на підставі події недільного ранку. Другим міністром, що нас публічно підтримав (і також не встиг врахувати обстріл), став його колега з Латвії Едгар Ринкевич, який наголосив, що дії РФ на Азові – явне порушення міжнародного права. Ще за годину з’явилася заява МЗС Естонії – вже з реакцією на події недільного вечора та з вимогою до Росії негайно звільнити захоплені українські кораблі.
Далі балтійські колеги виходили з новими, жорсткішими заявами, які живлять сподівання: ми маємо справжніх друзів у ЄС. Та найзавзятішою виявилася Естонія.
Президент Естонії Керсті Кальюлайд закликала світ визнати війною в Європі захоплення росіянами українських кораблів, а в середу Естонія першою публічно викликала посла Росії для пояснень щодо азовської кризи.
Східна Європа: думки розійшлися
А от у решті держав Східної Європи ситуація не настільки однозначна.
У цьому регіоні є Польща та Румунія, реакція яких заслуговує на подяку з українського боку. Вони одними з перших, ще в неділю, офіційно та без жодних застережень засудили Росію за агресію. А Польща не обмежилася цим та добровільно взяла на себе роль переговірника, який допомагає донести інформацію про кризу до інших держав. Приміром, до Болгарії, яка опинилася у зоні ризику (про це – нижче).
А от з іншими сусідами України все складніше.
Антигероєм стала Угорщина. За три дні вона так і не знайшла сміливості засудити Росію.
Видається, що цього засудження ми так і не почуємо, попри обіцянку заступника глави МЗС, адже його міністр, Петер Сійярто, робить усе, щоби ухилитися від критики на адресу російських друзів.
Зробивши дві заяви з цього приводу, Сійярто примудрився взагалі не згадати про факт агресії. Єдине, що його цікавило – чи не вплине воєнний стан на угорську меншину Закарпатті.
Реакція Словаччини, яка від нового року готується перебрати головування у ОБСЄ, також не тішить. МЗС видав твіт та офіційну заяву, але ті не зняли усіх питань щодо ставлення Братислави до цих подій. Там немає згадки про власне напад на кораблі ВМС, але присутні заклик до “двох сторін”.
А згодом з’явилася заява спікера словацького парламенту Андрей Данко, який пояснив, що Братислава “не буде поспішати”.
“Для нас дуже небезпечно, якщо напруженість (у чорноморському регіоні) посилюється. Але настільки ж небезпечно для нас робити заяви з дня на день на основі статей з медіа”, – заявив він.
А ще – додав, що заяви України мають певну недовіру з боку словацького керівництва через поширений українським урядом фейк про вбивство Аркадія Бабченка. “Україна обманула з померлим журналістом. Ми повинні спокійно подивитися на всі події і факти, але насправді я боюся, що деякі люди з нами знову просто зіграли”, – зауважив спікер.
Заява Андрея Данко заслуговує на окрему увагу.
Це доволі одіозний політик, але буде помилкою не зважати на його слова.
Голова словацького парламенту – очільник націоналістичної євроскептичної партії SNS. Він не приховує своїх симпатій до Росії, неодноразово відвідував РФ у останні роки, де робив заяви про необхідність відновлення співпраці Європи з Кремлем “попри все”.
Данко має скандальний шлейф, та все ж він не маргінал.
Ще від 2016 року він обраний на посаду спікера. Його партія входить до урядової коаліції (вже вдруге за свою історію) та делегувала кількох міністрів до чинного уряду. Зрештою, лідера головної словацької партію Smer–SD та її лідера Роберта Фіцо також часто називають симпатиком Росії. А відсутність однозначної реакції словацького МЗС наводить на думку, що ідею “не поспішати” можуть підтримувати і там.
У сусідній Чехії, на щастя, таких проблем немає. Чеський МЗС однозначно засудив застосування сили проти ВМС України та звинуватив Росію у “грубому порушенні” норм міжнародного права, та й у парламенті нас підтримали.
ЄС та НАТО: голос колективного розуму
Попри “обережність” угорців та словаків, певною втіхою для нас може бути те, що обидві проголосували у Брюсселі за схвалення заяв НАТО та Євросоюзу. А позиція цих об’єднань наразі не викликає жодних сумнівів: Україна має всі підстави і далі розраховувати на їхню підтримку.
Зізнаємося, у ніч атаки запитання щодо цього були.
Перша заява речниці Федеріки Могеріні, високої представниці ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики, з’явилася за дві години після обстрілу українських моряків, але виявилася доволі обережною і навіть містила заклик до “обох сторін” діяти стримано, що викликало нерозуміння в Києві.
Та згодом з’ясувалося: “зради” немає. Як пояснили в МЗС, заява речниці ЄС у закордонних справах була написана та погоджена ще до обстрілу та захоплення наших кораблів і просто не врахувала останніх подій. “Подальші заяви ЄС будуть іншими”, – пообіцяв міністр Клімкін в інтерв’ю “Європейській правді”, і виявився правий.
Вже від понеділка Євросоюз повторює: дії Росії є неприйнятними.
Федеріка Могеріні (до якої і без того є чимало питань) і надалі залишилася собою. Її нова заява, що з’явилася у понеділок, не стала зразком жорсткості у відносинах за Росією – але все ж суттєво змінилася. Зокрема, вона заявила, що Росія має негайно звільнити українських моряків та кораблі.
Ще ясніше висловився президент Європейської ради Дональд Туск, який виступив із низкою вимог до росіян. Комісар Йоганес Ган, відповідальний за “український портфель”, також обійшовся без будь-яких двозначностей. Він засудив саме дії Росії, вимагаючи негайно звільнити українців та відкрити протоку для українських кораблів.
Ще більш рішучу підтримку ми отримали від Північноатлантичного альянсу.
Ще у неділю там заявили про незаперечну підтримку України у кризі в Керченській протоці. В понеділок у Брюсселі екстрено скликали засідання Комісії Україна-НАТО, яка публічно підтвердила: немає виправдання діям Росії. Альянс виступив із публічною вимогою до Росії негайно звільнити українських моряків та захоплені кораблі.
Та, на жаль, у “бочці меду” з Брюсселя є “ложка дьогтю”.
Попри підтримку України у цій історії, Євросоюз наразі не готовий посилювати санкційний тиск на Росію, свідчать джерела європейських ЗМІ. Україна ще в неділю звернулася до ЄС із пропозицією щодо нових санкцій проти Росії, і держави-члени ЄС вже розпочали діалог з цього приводу, але наразі – без успіху.
Проти виступили Німеччина і Франція. На зустрічі у вівторок дипломати обох країн заявили, що зараз важливо не карати агресора, а вжити “заходи для зміцнення довіри”. Хоча не варто ставити хрест на цій перспективі: діалог у Брюсселі ще триває.
Чи підтримали Україну у Старій Європі?
Небажання ЄС переходити до санкційного тиску не означає, що Україна не має там підтримки. Рівно навпаки: є всі підстави тішитися від того, що ми маємо підтримку країн-лідерів ЄС.
Звісно ж, Західна Європа – це не країни Балтії. У Берліні, Парижі чи Лондоні не поспішали робити заяви у недільний вечір. Але вже у понеділок, з’ясувавши деталі,
ключові європейські столиці однозначно стали на наш бік.
“На думку федерального уряду, є серйозні запитання перш за все щодо застосування військової сили російськими силами, яке, на підставі відомих нам фактів, очевидно, не мало обґрунтування”, – йдеться у спеціальній заяві речника уряду Німеччини. Уряд Німеччини окремо закликав Росію повернути українські кораблі та звільнити захоплених моряків.
Ми маємо підтримку також на парламентському рівні. Правляча фракція ХДС/ХСС в Бундестазі (висуванцем цього блоку, нагадаємо, є канцлер Ангела Меркель) ухвалила жорстку заяву про агресію РФ на морі. “Можна здогадуватись, що президент Путін свідомо йде на курс нової ескалації, щоб відволікти увагу від жалюгідної економічної та соціальної ситуації в далеких районах Росії”, – йдеться у документі.
Є підтримка і з боку Франції. “Ніщо не виправдовує такого застосування сили з боку Росії”, – йдеться у заяві французького МЗС, оприлюдненій у понеділок пообіді.
Цілком очікувано Україну підтримали у Великій Британії. Звідти надійшло категоричне засудження дій Росії від уряду, та й парламент не лишився осторонь: під час екстрених дебатів щодо загострення ситуації в Азовському морі британські депутати одностайно засудили російську агресію на морі.
Навіть Іспанія, яка зазвичай не надто переймається проблемами у нашому регіоні, ще у понеділок виступила із дуже однозначною заявою на підтримку України у цьому конфлікті.
Заяви із засудженням росіян звучали навіть від урядів тих країн, які вкрай рідко згадують про Україну – приміром, від Словенії, Ісландії та Люксембурга.
Окремої уваги заслуговує Австрія. Ця держава традиційно має “особливу думку” щодо російських питань, а чинну керівницю МЗС Карін Кнайссль в Україні найчастіше згадують через особисту присутність Путіна на її весіллі, але нині дипломатка знову довела, що є принаймні нейтральною, а не проросійською. Від жорсткої критики на адресу Росії Кнайссль, на жаль, утрималася, але компенсувала це діями: саме вона ініціювала екстрене обговорення спільних дій держан-членів Євросоюзу (як відомо, Австрія зараз головує у Раді ЄС).
Повз увагу українських медіа пройшла реакція Нідерландів. У понеділок Міністр закордонний справ Стеф Блок підтримав позицію України щодо права вільного проходу до Азовського моря, хоч і не акцентував увагу збройній атаці росіян. А головне – те, що Нідерланди виступили за нас під час дебатів у Радбезі ООН (ця держава є непостійним членом РБ ООН до кінця року) Примітка – у початковій версії статті йшлося про відсутність заяви Нідерландів з цього приводу, ЄП перепрошує за цю помилку.
Та звісно ж, без проблем не обійшлося.
Не здивувала, але засмутила реакція Італії. Глава італійського МЗС Моаверо Міланезі зробив розлогу заяву з цього приводу, але ви не знайдете там засудження Росії чи то згадки про брутальне порушення нею міжнародного права. Натомість італійський міністр звертається до “всіх сторін”, прирівнюючи тим самим дії агресора та його жертви.
Зауважимо: у даному разі це має хоч якесь пояснення. Італійський міністр наразі є діючим головою ОБСЄ. На цій посаді політики критикують інших членів ОБСЄ лише у виняткових обставинах. Але хіба не є такою обставиною відкритий напад росіян на українські кораблі у нейтральних водах?!
Ну і, звісно ж, не дивує точно така нейтральна позиція Сербії (ця держава не приховує дружбу з РФ, а цього тижня ще й домовлялася про подальшу військову співпрацю), або абсолютна мовчанка Греції.
За морями й океанами
Позиція Європи не буде повною, якщо не згадати про дві ключові для нас країни – причорноморські Болгарію та Туреччину.
Болгарія – засмутила та навіть здивувала. На жаль, попри намагання президента Польщі, позицію офіційної Софії важко назвати прийнятною. Прем’єр-міністр Бойко Борисов, по суті, прирівняв Україну до Росії, не згадавши у своїй заяві ані про російську агресію, ані про порушення міжнародного права, ані навіть про окупований Крим. А зважаючи, що Болгарія є чорноморською державою та членом НАТО, така “невизначеність” з її боку засмучує ще більше.
Те саме – з позицією Туреччини. Ердоган останнім часом все більш охоче співпрацює із росіянами, тому і у цьому питанні, схоже, вирішив їх не нервувати. “Ми занепокоєні повідомленнями про обстріл українських кораблів та поранення моряків”, – йдеться у заяві турецького МЗС. Згадки про росіян у цій фразі немає – немов досі неясно, хто ж там стріляв.
І, нарешті, про заокеанських грандів світової політики.
Канада не підвела. Цього тижня були вже дві заяви Христі Фріланд із беззастережною підтримкою України. Натомість Америка Трампа знову показала, що діє не за звичними правилами – але також встала на наш бік у конфлікті.
У той час, як європейські партнери один за одним заявляли про підтримку України. Держдеп та Білий дім мовчали. Так, були заяви Курта Волкера, який виключив провокації з українського боку, а також запевнення постпреда США в ООН Нікі Гейлі у тому, що Штати “занепокоєні на найвищому рівні“, але сам цей “найвищий рівень” не поспішав із висновками.
Та у підсумку США беззастережно підтримали Україну.
“Сполучені Штати засуджують цю агресивну російську дію. Ми закликаємо Росію повернути Україні її судна, звільнити членів екіпажу та поважати суверенітет та територіальну цілісність України у межах її міжнародно визнаних кордонів, що поширюються на територіальні води”, – підкреслив держсекретар США Майк Помпео у заяві, що з’явилася в ніч на вівторок.
А вже у найближчі дні, як очікується, Дональд Трамп говоритиме про Україну із Владіміром Путіним – їхня зустріч запланована під час саміту G20 у Буенос-Айресі, що відбудеться наприкінці тижня. А в Конгресі США вже лунають голоси на користь посилення санкцій проти Росії через новий виток конфлікту.
Звісно, ані Трамп, ані Меркель, ані будь-хто інший не змусить росіян зупинити агресію проти України, але міжнародна підтримка для нас – вкрай важлива. Якщо вона зупиниться, це стане сигналом для Росії про те, що “кордони зняті”. Наразі цього не сталося. Україна отримала майже одностайну підтримку західних держав.
Кількість тих держав, що стали винятками з правила і обрали тактику “мовчання”, є настільки незначною, що вона лише підтверджує правило.
А головне – те, що Москві так і не вдалося нав’язати світовi свою версію подій, мовляв, йдеться про “українську провокацію”. Ця думка у заявах західних МЗС просто відсутня.
Сергій СИДОРЕНКО, редактор «Європейської правди».
