— Пане Олександре, дивуюся Вашому ентузіазму і практично цілодобовій праці. Як Ви все встигаєте?
— Так, сьогодні настав момент, коли мій ритм життя пришвидшився до межі. Крім звичної роботи в парламенті і на окрузі, я багато їжджу Україною, зустрічаюся і спілкуюсь із людьми в різних регіонах, маю традиційні прямі ефіри у соцмережах, а у кожні без винятку вихідні беру участь у президенських праймеріз. Як не дивно, все це не виснажує, а навпаки додає сил. Бо я знаю, що болить людям. Які у них проблеми, чого вони хочуть. Наш український народ сьогодні, на превеликий жаль, перетворили на рабів у власній країні. Мізерні пенсії і зарплати, непосильні комунальні платежі. Україна за рівнем зарплат вже на останньому місці в Європі. Це — виснововк МВФ. Навіть рідна нашому президенту Молдова в останні роки обійшла Україну. Швейцарські експерти поставили нашу країну на 123 місце у світі зі 140 проаналізованих за рівнем заможності громадян. Люди масово виїжджають за кордон. І знаєте, найгірше, що я бачу, – народ втратив віру в завтрашній день. Люди перестали сподіватися на зміни на краще. А я, попри все, переконаний, що Україна – неймовірно багата країна, з величезним потенціалом, працьовитими і розумними людьми. Я вірю, що можу змінити країну, і знаю, як це зробити. Ось це і дає мені сил. Віра!
— Так, іноді здається, що гірше вже нема куди, але з цією владою можемо впасти у ще глибшу яму…
— Влада нам говорить вустами президента про якийсь міфічний інвестиційний бум. Але я запитую на зустрічах людей: хто з них за останні роки відчув його, хто став жити краще? Ніхто. Або одиниці з тисячного залу. Але ми не маємо права здатися. Десятки мільйонів українців були замордовані голодоморами, вбиті на війнах, знищені в радянських концтаборах.
Сьогодні — новий геноцид. Нині в Україні дуже складно, люди не живуть, а виживають. Тому починають обурюватись, ненавидіти одне одного. Проте, я впевнений, ми змінимо цю ситуацію. Український народ заслужив на те, аби жити у “Країні Гідності і Правди” (так називається моя програма дій). Тому що я, ви, усі ми разом є рушіями змін. Ви – краплинка у морі, яка може утворити хвилю. А з хвилі виникне потужне цунамі, яке змиє цю владу. Вірю, що ми матимемо Україну, в якій хочеться жити і народжувати дітей, в яку повернуться заробітчани, на яку будуть боятися нападати загарбники, в якій будуть сильна економіка, потужна армія, згуртоване суспільство.
— Але як втілити в життя усе те, про що Ви розповідаєте?
— Дуже просто і складно водночас. Для нормального розвитку Україні необхідне економічне зростання на рівні 7-8%. Для цього необхідно 10 мільярдів доларів інвестицій у рік. Для того, щоб Україна стала комфортною для інвестицій, необхідні дві речі. Перше — прибрати зі шляху інвестора нахабного чиновника-корупціонера і створити прості, зрозумілі, чесні і вигідні правила для інвестора. Друге — нам треба знати, куди ми йдемо і з якою метою. Треба мати чіткий план розбудови країни у всіх галузях. Секрет успіху в простих складових: план, логіка, алгоритм, інженерія. Маємо думати про майбутнє, про наших дітей та онуків, а не жити одним днем. Саме за таким принципом ми зводили «Країну Буковель». І цей досвід, я більш ніж впевнений, можна реалізувати у всій країні. Головне — не тільки планувати, а й діяти! Ми починали будувати «Буковель» з розробки генерального плану, де було враховано все до найменших дрібниць. Ось так, дотримуючись проекту, ми й розвиваємось. Власне, «Буковель» створений за принципом супермаркету – тут створені умови для інвестування іншими суб’єктами. Лише в 2018 році очікуємо близько 50 мільйонів доларів сторонніх інвестицій. А загалом в «Буковель» вже інвестовано близько 600 мільйонів доларів. Завдяки цій інвестиції, а також застосуванню справедливих і чітких правил для діяльності колись найдепресивніший гірський регіон став територією успіху і процвітання для його мешканців. Не втомлююсь повторювати: у мене шестеро дітей, а «Буковель» – це моя сьома дитина. Вдячний Богові за те, що подарував мені мою люблячу дружну сім’ю. В мене чарівна дружина, чудові діти. Я ними дуже пишаюсь. Це моє натхнення і мої крила. А «Буковель» – невід’ємна частка нашої родини.
— Крім власне туристів, які їдуть сюди з усіх куточків України і світу, у «Буковелі» за різними соціальними програмами Вашого благодійного фонду відпочивають десятки тисяч людей. Ми бачили ветеранів АТО, групи дітей з ДЦП, багато людей на інвалідних візках… Вони кажуть, що прохоять реабілітаію безкоштовно, тобто за кошти Вашого благодійного фонду.
— Ми втілюємо цілий ряд програм з оздоровлення та відпочинку різних соціально незахищених категорій населення. Я просто хочу, аби українці бачили, як можна і треба відпочивати. Коли сюди приїжджають діти із ДЦП, вони стають значно жвавішими, веселішими. А батьки – спокійнішими, мами тут частіше усміхаються. Адже таким сім’ям у більшості випадків навіть важко вийти за поріг, аби не зіткнутись із небезпеками та проблемами. А ще ми стали ініціаторами першого в Україні табору для інсулінозалежних діток. Тільки вдумайтесь, тисячі малюків не можуть оздоровлюватись у традиційних таборах, бо їм потрібен догляд, яким держава не може забезпечити. Абсурд. Ми шануємо і бійців АТО, військових, які боронять нашу країну, вже оздоровили тисячу поранених, а також рідних загиблих бійців АТО і героїв Небесної Сотні.
Мені важко іноді слухати історії людей, які пройшли пекло війни і про яких влада просто забула. Проте я впевнений, що наша боротьба – недаремна. Українці – героїчна, потужна і сильна нація. Ми заслуговуємо на краще майбутнє. І ми його здобудемо.
— Звідки у Вас така віра у позитивні зміни?
— З віри. З віри в Бога, в життя за Його заповідями, з віри в справедливість, в людяність, в добре майбутнє. Якщо мислити не стереотипами, а творчо, не проблемами і негативом, а позитивно, – так легше жити. Легше боротися, а отже, і перемагати. Треба діяти активно і мислити позитивно. І я вірю, нам разом, спільною працею, вдасться побудувати Країну Гідності і Правди, про яку мріяли наші герої і в якій комфортно буде жити нашим дітям і онукам.
