Досвіток минулого четверга в Тернополі був неймовірно красивим.Дуже синє від осінньої прохолоди небо, рожевий виднокрай, підзолочений ще невидимим сонцем. І – тиша, тиша, тиша… Серед цієї краси і тиші раптово зринула думка: а як там зараз на нашому Сході?
ФАЛЬШИВКА ПІД НАЗВОЮ «РЕЖИМ ТИШІ»
Саме він, уже стонадцятий за рахунком й щоразу дико порушуваний бойовиками і тисячами їхніх посібників з Росії, мав запанувати з опівночі минулого четверга на Донбасі.
Можливо, цього разу все буде інакше? Адже про тиждень без жодного пострілу в Москві особисто домовлялися очільники МЗС Німеччини і Франції – Вальтер Штанмаєр та Жан Еро. Вони й привезли цю добру новину до Києва. У неї дуже хотілося вірити.
Тим більше, що Головне управління розвідки Міноборони України повідомило: Генштаб РФ віддав наказ повністю припинити вогонь на Донбасі.
Тим більше, що напередодні на російському телебаченні головні сепаратисти ЛНР-ДНР Плотницький і Захарченко поклялися повністю припинити вогонь опівночі з 14 на 15 вересня.
Після усіх цих обіцянок і клятв, серед глибокої тиші вранішнього Тернополя мені дуже захотілося повірити: сьогодні на Донбасі таки буде тихо. Хоч би це тривало якнайдовше! Адже попередній «режим тиші», оголошений перед Першовереснем, протримався лише півтори доби…
А потім знову почалося: безкінечні обстріли, провокації, руйнування житлових будинків, вибухи… Найтрагічнішим став день, коли загинули одразу троє українських військових, 11 отримали поранення і ще один пропав безвісти. Отаке путінсько-сепаратистське «перемир’я»..
На жаль, у четвер все повторилося: ані Кремль, ні бойовики слова не дотримали. Більше того, Кремль узагалі відхрестився від своєї обіцянки. Так що вже на ранок 15 вересня стало відомо про 56 ворожих обстрілів, наступного дня – ще про 30… І все те зі зброї, якої Росія не шкодує для сепаратистів, забезпечуючи їх нею під виглядом «гуманітарної допомоги»…
Українські військові вогню у відповідь знову не відкривали. Хоча лише вони та ще Господь знають, наскільки це для наших бійців нестерпно… Бо ж гинуть їхні побратими від ворожих обстрілів ледве не кожного дня. А поранення отримують іще більше…
До речі, про вже згадуване 15 вересня – перший день «тиші». Так от, лише впродовж 75 хвилин, за повідомленням прес-центру АТО, гібридна армія РФ випустила по українських бійцях 220 снарядів.
І ще дві цифри. З початку розв’язаних москалями і сепаратистами бойових дій на Донбасі, за офіційними даними, загинуло 9640 наших захисників та мирних жителів.Ще 22 тисячі – поранено.
Отакі результати ненависті бойовиків та вишколених російських убивць до українців і України, безкінечних мінських перемовин (за обов’язкової участі в них путінського кума Медведчука) , численних «режимів тиші», що їх традиційно дотримується лише одна сторона – українська…
Минулого тижня новий «пакет умов» від Путіна до Києва прямісінько з Москви привезли уже згадувані очільники МЗС Німеччини та Франції – Штанмаєр і Еро. У цьому пакеті путінські брехуни стверджують, що начебто готові до мирного врегулювання. Але перед цим мають бути вибори на окупованому Донбасі та закон про його особливий статус – за московським сценарієм. А також внесені зміни до Конституції України – теж вигідні Москві. Хто автор цього безумства?
ІДЕЯ ВИСМОКТАНА З ПАЛЬЦЯ ПУТІНА
Так вважає відомий дипломат Богдан Яременко. Та ще з пальців деяких європейських політиків, які начебто дуже втомилися від українських проблем, додає він. Адже живуть вони не в наших надскладних реаліях, не між вибухів і смертей, не серед руїн… А в заможному, комфортному, далекому від підступних – на кшталт Росії – сусідів. Тобто, старій Європі, де нині вже мало хто пам’ятає жахіття Другої світової, головне – її спокій. Будь якою ціною, у тім числі – й за рахунок територіальних поступок України …
Як на мене, то це просто якийсь паралельний світ! Що існує зовсім поруч з Україною, нашим Донбасом, сплюндрованим руками тисяч його ж бойовиків та десятків тисяч найманців з числа майже мільйонної російської армії. І – російської зброї.
Коли нарешті закінчиться ця наскільки затяжна – настільки й руйнівна для України гра у «перемир’я» і «режими тиші», під час яких тишею і не пахне? Хто і коли нарешті зламає хребет безпощадній машині загарбницької війни й прожене з України її призвідників – усіх, до останнього москаля?
Це можуть і дуже хочуть зробити суттєво зміцнілі за два останніх роки професійно й чисельно українські військові. Невідкладно! Але ж ні… Відповідати на ворожі обстріли й провокації тими ж недолугими мінськими домовленостями їм суворо заборонено. А ставати каліками й гинути від ворожих куль та мін, виходить, можна?
Зрештою, скільки б не стверджували наші високі військові та владні чини, що в українських бійців нині всього й для всіх вистачає, насправді ситуація далека від ідеальної. З тим же озброєнням, приміром. Адже не тільки набої бійцям видають ще з радянської епохи. Часто-густо не вистачає елементарного. Для прикладу, тих же батерейок для тепловізорів. Не кажучи вже про самі тепловізори…
Сутужно з транспортом і пальним.
Сутужно з доброякісними продуктами, які до армійців потрапляють теж не завжди за нормальними цінами…
Сутужно з коштами, так що виплати бійці нерідко отримують із запізненням. А на останній квартал грошей поки що взагалі немає.
ОДНІ ВОЮЮТЬ – ІНШІ РОЗКОШУЮТЬ…
І все це відбувається в той час, коли у паралельному світі України (не сумнівайтеся, такий є не тільки у заможній і далекій від війни Європі, а й у нас – попри затяжну АТО й величезні проблеми простих українців) спокійнісінько розкошує так звана еліта: політична і чиновницька. Показушно патріотична, злодійкувата, ледача, ненаситна до багатства…
Ота, що не вірить в Україну, тому свої великі гроші повиводила в офшори, а дітей відправляє на навчання за кордон.
Ота, що ховала і досі ховає своїх синів від усіх хвиль призову до Української армії, досі бере величезні хабарі й продовжує обкрадати Україну.
Ота, що як вогню, боїться електронного декларування – й уже готова внести не просто зміни, а докорінні зміни у відповідний закон. Або й узагалі ухвалити новий.
Ота, що на канікулах перебуває довше, ніж на роботі.А коли й працює, то у напівпорожній залі, де один «багатоверстатник» натискує кнопки за трьох-чотирьох. При цьому вистачає такого ентузіазму, за нечастими винятками, лише до полудня.
Найсвіжіший приклад потрібен? Будь ласка, наші з вами слуги – народні депутати. Повернулися вони із затяжних літніх вакацій тільки-но 6 вересня. То був вівторок. Посиділи в сесійній залі по 3-4 години три дні. А вже вранці у п’ятницю, яка була ще робочим днем, ледве не всі (за винятком 20-25 осіб) зникли з парламенту… Майже на два тижні. І з’явилися в ньому аж учора, 20 вересня.
Де перебували весь цей час? Над законопроектами працювали? Чи, можливо, в АТО їздили? Хоча б для моральної підтримки наших бійців? Або й конкретної?
Останнє запитання – до тих 88 нардепів та чиновників, що влітку отримали з рук очільника МВС подарунки у вигляді штурмових автоматів «Тавор» (збирають їх в Україні з компонентів, які отримують з Ізраїлю). Формулювання у наказі: «За особливі заслуги у захисті конституційних прав і свобод людини, честь і доблесть». До речі, прізвища нагороджених – велика таємниця. Хоча… Все начебто законно. Особливо, якщо згадати, що закони ухвалюють самі ж парламентарі. Серед яких колишніх комбатів і учасників АТО від сили – півтора десятка.
Ще одна «дрібничка». Нагородити достойників поліційний міністр, відповідно до закону, може щонайбільше пістолетом. І аж ніяк не автоматом. Бо так і бронетранспортери незабаром «найкращі з кращих» можуть отримати в нагороду. Тоді під парламентом вишиковуватимуться вже не не дороженні іномарки, а бронетранспортери? Тим паче, що їх, на відміну від іномарок, ховати від е-декларування не треба. Нагороди ж!
Що стосується особисто Арсена Борисовича, то йому нагородний бронетранспортер не потрібен. Оскільки буквально днями обзавівся новесеньким службовим броньованим позашляховиком. За 4,5 мільйона гривень…
Тепер я, принаймні, розумію, чому десь із місяць тому Аваков так накинувся на журналістів, коли ті розповіли про службову броньовану автівку, яку придбав для себе очільник «Нафтогазу України» Коболєв. У нього дуже небезпечна робота, емоційно пояснив нетямущим Аваков, якось навіть стріляли в нього…
А в бійців наших на передовій не стріляють? І не щодня? І не третій рік підряд? То, може, такими ж «броньовиками» і їх ощасливити? Хто-хто, а вони їх найбільше вартують…
І, нарешті, останнє. Сподіваюся, представники «Народного фронту» не вважатимуть мої останні абзаци черговою спробою дискредації їх партіії? Куди мені до них! Вони самі це роблять так віртуозно, аж гай шумить. Вистачить порівняти рейтинг «НФ» дворічної давності з теперішнім. Практично зниклим. А може, той рейтинг просто сховався в рові під назвою «Європейський вал»? Щоб заздрісники не зурочили…
