Це було так: я сиджу на мокрому пляжі, за спиною – Занзібар, переді мною – безмежний Індійський океан, додому – десять годин польоту. “Все добре?”, – питає хтось англійською. “Добре”, – зводжу погляд і бачу усміхненого чорношкірого хлопця в салатовій футболці. За п’ять хвилин ми розмовляємо, як давні знайомі. Занзібар – це взагалі не те, що ви будь-коли бачили. Забудьте пісеньку про цьоцю й кенгуру. Ця далека від нас Африка знайома, може, з пригодницьких книжок, які ми читали в школі. Але, як виявилось згодом, Занзібар особливий і для Африки. З пляжами, наче з реклами “Баунті”, з розкішними готелями і селами без електрики, у яких, здається, зупинився час або його взагалі не існує.
“Це Африка”
У середині квітня завдяки Українському журналістському фонду і найбільшому українському туроператору Travel Professional Group (TPG) група журналістів з різних міст побувала на Занзібарі. Острів у південній півкулі біля східного узбережжя Африки, який раніше був майже недоступний для відвідування, зокрема й через відсутність авіасполучення, сьогодні стає справжнім відкриттям для туристів. З України теж є тепер прямий авіарейс. Втома від десятигодинного перельоту зникає з першим ковтком повітря. Воно тут густе, свіже і пахне океаном.
“Це Африка”, – сказав наш гід Ахмет, який супроводжував автобус до готелю. Його слова потім я згадувала ледь не щодня. Спершу це був своєрідний жарт, коли, наприклад, під час дощу у готелі зникав Інтернет. І тільки коли виходиш за межі готелю й дізнаєшся, як живуть люди і про що вони мріють, бачиш школу в селі – без вікон-дверей, з однієї кімнати, але з кількома десятками щасливих дітей, і ловиш такі ж усмішки на вулиці, розумієш, що Африка – це щось значно глибше, ніж може видатися спершу.
Слонова кістка, раби й півтора Президенти
Якщо бути точними, то Занзібар – це не острів, а архіпелаг, що складається з декількох дрібних і двох великих островів – Пемба і Угунджа. Останній, власне кажучи, і називають Занзібаром. Існує декілька пояснень походження цієї назви. За найпоширенішою, Занзібар – це перське словосполучення Зіндж-ель-Барр, або “Земля чорних”.
На Занзібарі все нагадує про історію африканського континенту. У далекі часи Середньовіччя острів мав сумну славу центру работоргівлі. Очолювали цей жорстокий бізнес торговці з Оману. Араби влаштувалися тут міцно, однак зі збільшенням впливу Великобританії Занзібар перейшов під її контроль. У 1890 році острови стали протекторатом імперії. Англійці заборонили работоргівлю і перетворили острови на плантацію спецій.
З 1964 року Занзібар незалежний і є півавтономією в складі Танзанії. Він має свій прапор, парламент і свого президента. Як виявилося, президентів на Занзібарі півтора. На виборах змагаються два кандидати, і той, хто програє, теж отримує посаду. Його називають half president, тобто “наполовину президент”. Під час виборів стіни й стовпи обростають численними плакатами із зображеннями кандидатів. Як, власне, і в Україні. Вибори на Занзібарі були ще в жовтні, але про них досі нагадують постери ледь не на кожній будівлі.
Коли Африка говорить українською
Свого президента занзібарці сприймають прихильно. А танзанійську владу не хвалять. Вважають, що доходи від туризму мали б іти на хороші школи та лікарні. Безкоштовна тільки початкова освіта в державних школах. Далі слід платити. І хоч суми не захмарні, часто батьки вирішують, що більше користі від дитини вдома.
Дітей на Занзібарі багато. Більшість населення сповідує іслам, і чоловікам дозволено мати навіть чотирьох дружин. Поруч з ісламом на острові мирно співіснують християнство, індуїзм та інші релігії. Всі громадяни, однак, зобов’язані дотримуватися Конституції, у якій чимало від британців.
А ще з часів імперії залишився лівосторонній рух автомобілів і англійська мова, яку тут, краще або гірше, знає близько третини населення. Місцеві розмовляють на суахілі. Але, спілкуючись з туристами, напрочуд швидко вчать інші мови. А останнім часом і українську. На пляжах сьогодні багато занзібарців пропонують екскурсії. Почувши, що ви з України, вони обов’язково видадуть набір фраз, серед яких “як ся маєте”, “дякую” і навіть “Слава Україні!”.
Життя поза часом
Коли б мене попросили кількома словами сказати, який він – Занзібар, я б сказала – він різний. Що побачити за сім-десять днів? Обов’язково – місцеві села. Більшість занзібарців сьогодні живуть незалежно від часу. Чоловіки так само ловлять рибу, а жінки зайняті сільським господарством і вихованням дітей. Люди прив’язані до природи та її дарів. Один з найважливіших ресурсів, наприклад, кокосова пальма. Листя використовують для будівлі хатин, плоди вживають у їжу, а з шкаралупи виготовляють сувеніри для туристів. Всі пальми тут пораховані, а зрубати пальму-годувальницю вважається страшним злочином.
Села на Занзібарі схожі між собою. Вузькі вулички в дощ вкриваються калюжами. Низенькі хатки з темними віконницями прикриті шматком тканини або дошками. Електрики в селах теж нема. Тобто технічно вона є, але платити за неї можуть і готові далеко не всі.
Земля на Занзібарі не особливо придатна для господарства. Проте люди приноровились вирощувати, окрім спецій, ще рис і цукрову тростину. Одним зі способів заробітку є також морські водорості, які вздовж берегів збирають жінки.
Острів з одним містом
Єдине місто на острові – Стоун-таун, тобто Кам’яне місто. Типове арабське поселення з вузькими вулицями та крихітними будинками. Протягом багатьох років Кам’яне місто залишалося великим центром работоргівлі. Зараз на місці ринку рабів побудований англіканський собор, але кілька кліток для невільників тут зберегли як туристичну пам’ятку.
Свою назву Стоун-таун отримав завдяки кораловому каменю, який використовували при будівництві. От тільки не вірте путівникам, які пишуть про білосніжні коралові стіни Стоун-тауна. Тому що вологість. Тому що бідність. Тому що дощі. Навіть тарілки супутникових антен ржавіють, повернуті просто в небо.
Сьогодні місто перебуває під охороною ЮНЕСКО. Основна атракція для туристів – ринок, на якому, здається, можна знайти все. А ще відомі у всьому світі двері Стоун-тауна, багато прикрашені різьбою.
Джамбо, мамбо й акуна матата
Що можна ще зробити на Занзібарі? Заглянути в Стоун-тауні в будинок, де жив Фреді Мерк’юрі. Погодувати гігантських черепах на одному з маленьких островів. Найстаршій – 185 років. Лінуватися й купатися. Всі ті насичені фарбами картинки з інтернету – це просто підробка порівняно з краєвидами Занзібару.
Але якщо хочете повернутися додому трішки іншими, без вантажу думок і турбот, – спілкуйтеся. Люди на Занзібарі надзвичайно відкриті та доброзичливі. Проходячи повз, неодмінно вітаються. Привітання на суахілі звучить як “Jambo!”. І, коли йдете по вулиці, це “джамбо” лине з усіх боків. За ним слідує незмінне питання “Mambo?” – “Як справи?”. Найправильніше, що можна на це відповісти, – “Acuna matata”, тобто, дослівно, “ніяких проблем”.
На Занзібарі все – “Акуна матата”. Це мені популярно пояснив мій провідник Джума. Сам він виріс у селі Кендва біля океану. Незважаючи на те, що життя в селі, м’яко кажучи, не дуже комфортне, здається, що місцеві вміють бути щасливими тут і тепер. Хоча дехто і мріє, що назбирає грошей і переселиться, наприклад, у Європу, яку тут знають в основному з розповідей туристів.
– У нас все просто, – розказував Джума. – Захотів їсти – зірвав банан. Або порізав манго, або ананас. Захотів пити – зірвав кокос. Пішов в море – наловив риби.
Фрукти справді тут ростуть весь рік. Як-не-як, практично екватор. Температура навіть взимку не опускається нижче 22-25 градусів. Хіба що квітень вважається більш дощовим, але дощі минають так само швидко, як з’являються.
Довіряти світові та собі
Порівнювати і проводити паралелі: “як у них” і “як у нас” – справа невдячна і непотрібна. Занзібар гостинно зустрічає всіх. Дозвольте собі хоч раз у житті відчути, що “ніяких проблем” – це не зовнішні обставини, а внутрішній спокій і готовність довіряти світові та собі.
Антоніна БРИК.
Travel Professional Group (TPG) – найбільший туристичний оператор України з національним капіталом.
Наразі Travel Professional Group пропонує відпочинок у понад 100 країнах світу за більш ніж 250 напрямками, а також послуги з організації ділових подорожей, корпоративних і тематичних заходів, послуги бізнес-консалтингу за кордоном, організацію авіаперевезень будь-якого класу в усі країни світу, послуги VIP-класу по всьому світу. З 2011 року на території України компанія розвиває власну франчайзингову мережу туристичних агентств Travel Professional Agency.
З питань будь-яких консультацій та організацій відпочинку можна звертатись
за тел.: (044) 545-44-44, info@tpg.ua, www.tpg.ua.
