Українське місто, де найбільше розмовляють українською. Давнє і майже вщент знищене, але яке залишилося містом. Тернопіль – місто контрастів і, в якомусь сенсі, місто-привид, адже було знищене в період Другої світової війни. І – місто з майже неймовірною символікою дат. Багато тернополян щодня їздять вулицею 15 Квітня – саме цього дня Тернопіль залишили німецькі окупанти. І далеко не всі знають, що 15 квітня – це ще й дата заснування міста. Йому виповнилося 478.
До дня першої писемної згадки про Тернопіль «Наш ДЕНЬ» зібрав найцікавіші розповіді історика.
Найромантичніше поховання
Небагато хто знає, що біля Тернополя віднайшли поховання, яке перегукується з майже шекспірівськими пристрастями. Околиці міста почали заселяти ще 200 тисяч років тому. Недалеко Петрикова львівські археологи знайшли комплекс поховань, серед яких було і сенсаційне парне поховання молодого подружжя – двоє лежать, обійнявшись. Очевидно, хтось із них пішов із життя добровільно, щоб бути похованими разом.
Їх романтично назвали Ромео і Джульєтта бронзового віку. Це поховання повністю було перенесене в музей історії релігії у Львові.
Друкарська помилка, яка стала історією
Ще один цікавий факт, пов’язаний із Тернополем, – назва місцевості, на якій його розбудували. 15 квітня 1540 року польський король Сигізмунд I видав коронному гетьману Яну Амору Тарновському грамоту на заснування міста та володіння землею навколо нього. Взагалі, це унікальний випадок, коли в місті знають точну дату його створення. Унікальною стала і ситуація з плутаниною назви місцевості. Поселення заснували на території, яка насправді звалася Сопільче. Але коли через друкарську помилку – спершу це була стаття в геологічній енциклопедії – наприкінці 19 століття Сопільче стало Топільче. І саме ця назва стала відомою. Сьогодні навіть міський парк, створений у Тернополі на початку незалежності України, називають Топільче.
Став був удвічі більшим
Гордість нинішнього Тернополя – великий міський став. Саме новий власник землі Ян Тарновський викопав водойму, і зробив це у рекордні терміни. Однак, мало кому відомо те, що тоді став був удвічі більший, як тепер. У ньому вирощували рибу, вздовж стояли млини. І це приносило великий прибуток місту.
Ще одна пам’ятка Тернополя – місцевий замок – був дерев’яним до 1554 року, кам’яним був лише фундамент.
Ким були перші містяни?
Ймовірно – мешканці з інших володінь Тарновського. А він мав землі від Чехії до Галичини. Особливо багато володінь було на території сучасної Польщі.
Найбільшою громадою нового міста стали русини. Щодо українців тоді вживали лише таку назву. Очевидно, що були військові з почту Тарновського, тобто поляки. І ще однією громадою, яка з’явилася в місті майже від самого заснування, були євреї.
Чому Тернопіль став містом?
Невдовзі після заснування, у січні 1540 року, Тернопіль отримав від короля так зване німецьке право – це право міське. Тобто вже можна говорити про те, що поселення розвивалося, як місто. Але це був, фактично, аванс. Однак невдовзі вже від свого власника, Яна Тарновського, поселення отримало ще й Магдебурзьке право. Це право на самоврядування. У Тернополі з’явилася своя міська рада – магістрат, яка поділялась на раду і суд. Як для 16 століття, це вже були основи самоврядування. Відтоді й пізніше в місті існувала низка структур, які б ми зараз назвали громадськими, а розвиток громадського сектору – це теж ознака міста.
Як Тернопіль ярмаркував
Особливістю міста і тим, що дозволило йому розвиватися, стали ярмарки. Про їх облаштування йшлося у Магдебурзькому праві. Ярмарки були регіональні й міжнародні, а ще були місцеві тижневі торги. А в 1566 році в Тернополі було встановлене так зване право складу. Всі купці, які були тут проїздом, обов’язково мусили, під загрозою штрафу і навіть ув’язнення, залишатися на якийсь час і продати частину своїх товарів, зрозуміло, за нижчою ціною. Місто було розташоване на перетині шляхів: між Волинню і Поділлям, Литвою і Польщею. Таким чином Ян Амор надав місту дуже потужний старт.
За 150 років – 18 набігів
В історії Тернополя була низка епідемій. Найгірші траплялися у 18 столітті. На початку 19 століття була остання велика епідемія холери. Однак, розвиватися місту заважали не так хвороби, як татарські набіги.
У цьому контексті місто встановило своєрідний рекорд. До кінця 17 століття, тобто приблизно за 150 років, було 18 великих набігів на Тернопіль. Але він не був ні разу взятий.
Єдиний раз за цей час місто взяли не татари, а турки. Сталося це в 1675 році, коли обурені тим, що не зуміли взяти Теребовлю, турки вщент спустошили Тернопіль. Спустили став, грабували місто кілька тижнів, а наступного року набіг повторився. Місто в руїнах лежало близько 15 років. Власницею була тоді королева Марія Казимира Собєзька. Вона надала місту ряд привілеїв і сприяла його відбудові.
Перші рейдерські атаки
Впродовж всієї історії Тернополя існували суперечки за місто. Між собою змагалися навіть князі Острозькі, відомі в місті як великі меценати. Одна з таких суперечок сталася в 17 столітті, коли Януш Острозький хотів захопити місто в своєї братової, дружини його покійного брата. Але місто захищалося і зуміло тоді відбитися.
Найяскравіші володарі
Одним із найяскравіших правителів в історії міста було подружжя Замойських – Тома і Катерина. Завдяки їх сприянню з’явилася вежа надставної церкви, єврейська синагога, парафіяльний римо-католицький костел.
Ще одна цікава особистість – Марія Казимира Собєська. Вона була вдовою за сином цього подружжя. Пізніше відсудила місто в іншої гілки Замойських і стала власницею.
А у 18 столітті містом керувала цікава і відома родина Потоцьких. Вони зробили доволі багато. Завдяки їм постав Домініканський костел з монастирем. А також – перший парк. Він, на жаль, не зберігся, залишилася лише стара липа в центрі сучасного Тернополя.
Коли з’явилася “провінційність”
Тернопіль став більше схожим на наше уявлення про сучасне місто після того, як Галичина перейшла під владу Габсбургів. За наказом австрійського імператора були знесені мури. Завдяки цьому поселення розрослося. Більше стало 2-поверхових будівель, перед входом з’явилися хідники. Був перебудований замок – просто до невпізнання. Водночас, місто набуло ознак провінційної австрійської культури. Зрозуміло, що провінційної з погляду Відня та інших наближених до нього провінцій імперії Габсбургів.
Тернопіль став неофіційним місцем заслання для чиновників і військових із Австрійської імперії. Деякий час, до речі, в Тернополі працював майбутній шеф Львівської поліції, а на той час він був повітовим тернопільським шефом – Захер Мазох, батько відомого письменника Леопольда фон Захер Мазоха.
Провінційності сприяв і кліматичний фактор – великий перепад літніх і зимових температур. Цей клімат був незвичний для вихідців із Австрії, які неохоче сюди їхали. Відтак, Тернопіль був не такий престижний. Дуже довгий час…
