Рушникова моя Україна: вірші для душі

Рушникова моя Україна: вірші для душі

Пропонуємо добірку поезій, які зігріють душу

Рушникова моя Україна

Україно моя, писанково красива, святая,

Величаво розстелені в морі ланів рушники.

Тільки спокою в неї ніколи, ніколи не має,

сумовито цвітуть на весні у садах вишеньки.

Скільки горя приносить ця заздріть

                                             віками вражина,

скільки крові невинної ллялось полями у нас.

І росла по полях із кривавим ще смаком ожина,

чорні барви стелила та біль з колючками для нас.

Але мрії крилаті, ніколи й нікому не вбити,

не забрати свободи в козацької крові, душі.

Всю красу рушникову жіноча рука буде шити,

там же пам’ять віків, закодовані віри вірші.

Там же світлі думки, молитви, побажання, надії,

ми самі вибираємо напрямок свій, це – мета. 

Хай же збудеться все, ми досягнемо волі і мрії,

і хай вогник горить у серцях, як зоря золота.

МИ ГОТОВІ ДО БОЮ, ВКРАЇНО

Ми так тішились люди, що нам подарована воля…

Вісім років нашестя, палає ця воля в борні,

Тридцять років свободи дарує сьогодні нам доля,

Поряд горе і кров у російсько-вкраїнській війні.

Гинуть кращі сини на полях бойової звитяги,

І яку ще оплату потрібно нам, люди, сплатить.

Доки будуть нас мучить москвино-ординські коряги,

Кожен день по ключу наших лебедів в небо летить.

Майори і сіяй, рідне нам жовто-синє знамено,

Сильні руки тримають це древко, здійнявши увись.

Наших воїнів поряд шеренги зімкнуті рамена,

Марширують плацом, що готові до бою, дивись.

Ми готові, готові до бою, рідненька Вкраїно,

Не злякає ніщо нас і ця московита орда.

Розквітай наче сад, піднімайся з колін, Україно,

Вже у ріках, як в жилах людей, закипає вода.

Воєводи-князі устають із могил і курганів,

направляють всі стріли на захист святої Руси.

Ті, невинні, що впали по всіх Соловках-Магаданах…

Та земля вже горить… Спробуй, вороже, сам загаси.

НЕ ЗАБУЛИ…

Оголені нерви завжди у поетів, 

вони, наче струни, у стані розриву.

Усе вимальовують з гострим сюжетом, 

словами, як шквалом, зростаючу зливу.

Всі спогади хлинуть, як води весняні,

гірке і солодке, у поміш з минулим.

Роки молоді, запальні, дуже рвяні,

усе що було, ми ніщо не забули.

Олександра КАРА.

Автор

Avatar

журналіст, газета "Наш ДЕНЬ"




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *