Самогубство чи вбивство: хто з політиків загинув за підозрілих обставин

Дмитро Тимчук

19 червня Україну вразила новина про загибель депутата від “Народного фронту” Дмитра Тимчука. Його тіло знайшли вдома. За однією з версій правоохоронців, політик застрелився при чищенні нагородної зброї – пістолета. Поліція цю інформацію офіційно не підтверджує, переконуючи, що всі подробиці будуть згодом.

Смерть Тимчука – умисне вбивство чи необережність? Дивіться відео:

Дописувачі в соціальних мережах вже висловили сумніви щодо можливого самогубства: Тимчук був професійним військовим і вмів поводитись із зброєю. Так, у 1995-1997 роках проходив службу у військах протиповітряної оброни. Згодом три роки служив у главку Нацгвардії. У 2000-2012 роки служив у структурних підрозділах Міністерства оборони. В рамках службових відряджень перебував в українських миротворчих місіях в Іраку, Лівані та Косово. Враховуючи такий військовий досвід, версія щодо випадкового пострілу виглядає дещо підозрілою.

Станіслав Мельник

В 2015 році знайшли застреленим колишнього депутата від Партії регіонів Станіслава Мельника. Виявила політика його дружина, яка прийшла додому і побачила його вже мертвим. На момент смерті він був вдома один. Правоохоронці, які прибули на виклик, з’ясували, що екс-депутат отримав постріл із мисливської зброї в голову. Тоді в квартирі знайшли передсмертну записку, яку разом зі зброєю вилучили та відправили на експертизу. В передсмертній записці екс-регіонал просив у всіх вибачення.

У 1990-ті роки Мельник працював гендиректором заводу “Сармат”, а в 1999-му очолив фірму “Люкс” у Донецьку. Жив депутат в невеличкому містечку поблизу Києва – Українка. За півроку до смерті вкоротила собі життя його донька. Тоді знайомі переконували, що ці смерті мають прямий зв’язок.

Валентина Семенюк

2014 року обірвалось життя екс-голови Фонду держмайна Валентини Семенюк. Її тіло знайшла донька на дачі в селі Чайки на Київщині. На момент загибелі політикині було 57 років. Причиною її смерті став постріл в голову із мисливської зброї, яка належала її колишньому чоловікові. Зброю виявили біля тіла загиблої. Ті, хто особисто знав Валентину Петрівну, переконані – вона не могла вкоротити собі життя.

Валентина Семенюк любила життя і не могла так його вкоротити / Фото з відкритих джерел

Відомий журналіст Дмитро Гнап тоді казав, що за статистикою жінки ніколи не стріляють собі в голову, коли хочуть вкоротити віку, а також, що покійна отримувала перед смертю погрози. За словами Гнапа, її тіло було розташоване неприроднім чином, тобто так, начебто хтось підклав рушницю.

Я дізнався, що на рушниці, з якої вбито Валентину Семенюк, узагалі не було відбитків. Нічиїх. Навіть її. Наче її старанно протерли. І що поліція ледь знайшла понятих, щоб підписати протоколи відтворення подій. Стільки збігів… І всі такі випадкові,
– розповідав Дмитро Гнап.

Євген Кушнарьов

Народний депутат, заступник голови фракції Партії регіонів Євген Кушнарьов помер у 2007 році в Ізюмській міській лікарні, що в Харківській області. Політик зазнав важкого вогнепального поранення на полюванні у мисливському угідді “Гай” на Харківщині. Куля калібром 7,62 пройшла навиліт і зачепила життєво важливі органи: печінку та нирки. Майже добу медики намагались врятувати йому життя, проте їм це так і не вдалось зробити.

Смерть Євгена Кушнарьова визнали трагічною випадковісттю / Фото з відкритих джерел

Тоді оголошували три версії того, що сталось. Згідно з першою, яку озвучували одразу після трагедії, Кушнарьов з товаришем автомобілем повертався з полювання. Машина підстрибнула на вибоїні, і зброя сама вистрелила, оскільки не була поставлена на запобіжник.

Друга версія, яку оприлюднювали в оточенні депутата, – компанія їхала в автомобілі. Посеред дороги вони побачили вовка і зупинились, аби вполювати його. Як наслідок, хтось зі стрілків промахнувся і підстрелив Кушнарьова.

За третьою версією, Євген Петрович сидів у засадці в кущах, і хтось по ньому вистрелив. Хто саме, начебто не зрозуміли й самі мисливці.

Тоді в прокуратурі наголошували, що інцидент – трагічна випадковість.

Юрій Кравченко

У 2005 році подвійним пострілом у голову застрелився екс-голова МВС Юрій Кравченко. Мертвого генерала знайшли у гаражі його маєтку за кілька годин до того, як він мав іти до Генпрокуратури давати свідчення у справі Гонгадзе. Правоохоронці запевняли – Кравченко двома пострілами застрелив себе сам. Натомість, знайомі та родичі не повірили у версію слідства – самогубство.

Юрій Кравченко: вбивство чи все ж самогубство? / Фото з відкритих джерел

ЗМІ ширилось багато версій трагедії. Якщо відштовхуватись від того, що було два постріли, виходить, що генерал спочатку спробував накласти на себе руки, приставивши пістолет до підборіддя і натиснувши спусковий гачок, проте не розрахував траекторію і куля пішла не в мозок, а вилетіла в районі носа. Другий постріл був смертельним. Чи може людина після такого поранення контролювати себе і повторити спробу – питання. За версією слідства – може. Щоправда, деякі журналісти наполягали на версії зі снайпером.

Тоді дочка Юрія Кравченка переконувала, що вона не вірить у версію самогубства, оскільки батько любив і цінував життя, насолоджувався ним.

Георгій Кірпа

Мертвим знайшли на дачі у 2004 році міністра транспорту Георгія Кірпу. Він помер від вогнепального поранення в голову. Поряд лежав бойовий ПСМ калібра 5,45 мм, який високопосадовець завжди носив із собою.

Георгію Кірпі багато вдалось зробити за життя / Фото з відкритих джерел

У ЗМІ ширилась інформація, що Кірпа провів дружину з дачі, потім поговорив з кимось по телефону, згодом до нього завітав таємний вископосадовець. Водночас, ЗМІ повідомляли, що того дня міністр відмовився від охорони. Тоді в оточенні Кірпи говорили, що за кілька тижнів до трагедії вони помітили зміни в настроях політика. Він важко переживав зміну влади і пив заспокійливе. Того трагічного дня всіх близьких відправив з дому та вчинив самогубство.

Всі ці смерті залишили багато сумнівів та питань, адже всі загиблі були людьми далеко не пересічними. Чи дізнаємось ми всю правду про ці смерті – сумнівно. Після деяких “самогубств” вже минуло понад 10 років, щоправда, з того часу лише побільшало питань, але аж ніяк не відповідей.

Автор: Ірина Поліщук.