У невеличкому і небагатому галілейському місті Назареті жило подружжя – Іоаким і Анна. Праведний Іоаким походив з покоління Іуди, потомка царя Давида, якому Бог обіцяв, що з його насіння народиться Спаситель світу.
В житті Іоаким займався скотарством, мав свої стада тварин, був пастухом. Праведна Анна – молодша дочка священика Матфана – була доброю жінкою і господинею. Обоє ревно виконували заповіді Божі, особливо були милосердними до нужденних людей. Святий Іван Дамаскін пише, що ця праведна сім’я поділила своє майно на три частини – одну частину призначила для єрусалимського храму, другу – для вбогих, а з третьої жили самі в скромності і смиренні.
До повного щастя праведному подружжю не вистачало тільки одного – дітей. За старим заповітом бездітність – це знак неласки у Бога. Проте праведна Анна не переставала просити Бога про потомство постійними і палкими молитвами. Вона вірила, що в Бога все можливе і що тільки Він один може допомогти їм у цьому, навіть при їхній старості. Святі Іоаким і Анна на знак великої любові до Бога заприсяглися посвятити Богові для служби в храмі дитя, яке їм Господь пошле. Молитви їхні були вислухані Богом і архангел Гавриїл приніс стареньким радісну вістку, що у них народиться преблагословенна дочка Марія, через Яку буде дароване спасіння всьому світу. Прихилилося Небо до прохань їхніх – в Анни народилася дочка. Народилася Марія в осінь життя цих святих, Богом вибраних людей, і зняла з них сором, що його вони, як бездітні, зазнавали серед свого народу.
Своєю появою на світ Марія дала батькам радісну вістку, що Бог не гнівається на них, а людям сповістила, що скоро настане день і зійде сонце – Христос Бог, а Вона, Божа Мати, приходить, як Його зірниця. Така велика, така ясна, що всі дороги освітила, бо нарешті народилася Жінка, сім’я Котрої зітре голову змію-дияволу – Мати Спасителя світу, Божа Мати. Те, чого світ ще не знав, батьки Марії вже знали – їхня дитина призначена для вищого духовного життя та дуже великої слави. Адже з народженням Богом обраної Невісти наблизилось до землі благодатне Царство Боже, Царство правди, чесноти та безсмертного життя.
Церква чи не найкраще прославила достойність Матері Божої, коли вложила на ЇЇ честь у святу літургію постійну хвалебну пісню: «Достойно є воістину величати блаженною тебе, Богородицю, присноблаженну і пренепорочну, і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо».
Прославляймо і ми, безнастанно величаймо Марію – Матір Божу і Матір нашу. Звернімося до Богородиці з теплою молитвою: Мати Божа! Молимо Тебе, дай нам хоч малу частину тих душевних рис, які Ти мала, щоб і ми продовжували своє життя у вірі непохитній та надії безсумнівній, у мирі і злагоді, в смиренні і покорі душевній. Віддаємо себе в Твої руки. Будь з нами завжди і всюди.
