Як подорожній, котрий вирушив у далеку і важку путь, радісно дивиться на тінисте дерево біля дороги, щоб під ним відпочити і підкріпитися, так і християнин на шляху великопосного подвигу, який для нашої плоті є немов би кам’янистою дорогою під сонячною спекою, радісно жде того часу, коли він відпочине і підкріпиться для дальшої боротьби з пристрастями, що перешкоджають йому йти шляхом посного подвигу. Для цього Церква в третю неділю Великого посту встановила поклоніння Чесному і Животворящому Хресту Господньому, щоб ми, поклоняючись йому, пригадували собі всі труди Спасителя, зроблені для нашого спасіння.
Перед нами хрест із зображенням розп’ятого Сина Божого. Хрест, який був колись знаряддям ганьби і прокляття, прийнявши на себе Христа, став для сповідників Його символом радості і спасіння. Хрест не тільки подає радість і втіху, захищає і зціляє, але і постійно спрямовує наші думки до Голгофських подій.
Споглядаючи цей хрест духовним поглядом, ми бачимо всі страсті і муки Спасителя, які Він терпів з любові до нас, щоб з ворогів Божих зробити нас дітьми і спадкоємцями Царства Його. Через Хрест Господь увійшов у славу Свою і показав нам, що і ми до тієї слави можемо піднестися. Хто хоче бути учасником слави Христа, хай стане послідовником Його приниження, хай терпляче зносить долю, хоч би і найтяжчу, хай іде за Христом. І тоді може бути певний, що стане учасником Його слави. Поклоняючись святому Хресту, розмірковуймо, що ми повинні зробити, щоб бути учасниками слави Спасителя нашого. Хто хоче бути дійсним послідовником Христа, каже св. Єфрем Сирин, повинен радісно прийняти бідність за багатство, смуток за радість, зневагу за почесть, ганьбу за славу, бо в тім полягає правдива слава слуги Божого.
Справжньому християнинові жодне нещастя не приходить несподівано, він знає, що в цій долині сліз не може сподіватися постійного щастя. Там, де інші втрачають мужність і впадають у відчай, він зберігає спокій душі. Його серце не прив’язане до матеріального, воно не засліплює себе земними благами, бо такий християнин переконаний, що жоден скарб землі не може винагородити втрату душі. Так поводилися всі святі і побожні люди. Поклоняймося Животворящому Хресту Господньому з вірою в спасенну благодатну силу його. Припадаймо до нього з молитвою, сердечною скрухою, сповнені щирим покаянням у гріхах. Нехай буде міцною наша віра в непереможну і незбагненну силу Хреста Христового. Щоденно призиваючи її в молитві на допомогу в боротьбі з гріхами проти зла ворожого, ми осягнемо вічне блаженство. Щиро благаймо Христа Спасителя і Бога нашого, щоб Він Своєю всесильною благодаттю допоміг нам в ці дні Великого посту і до кінця нашого життя нести покладений Ним на нас хрест з повною відданістю волі Його і з твердою надією на Його ласку і милосердя.
о.Богдан ЗІНЧЕНКО,
член Національної спілки журналістів України.
