У тебе день народження, сестричко. Ти старша за мене на все життя, на Вічність. Зовсім крихітною тебе забрали на небо ангели. Так колись казала мама. І ти також стала янголятком.
Я й досі шукаю тебе серед міріадів зірок. Ти – одна з них. Розмовляю з тобою серцем. Ти зі мною – мовою Всесвіту. Сідаєш на мою рукавичку мініатюрною сніжинкою. Усміхаєшся весняним первоцвітом. Влітку гойдаєшся у мереживній колисочці, сплетеній павучком. Прилітаєш золотим осіннім листочком до мого вікна…
Коли я була маленькою, назвала твоїм іменем своє улюблене дерево. Може, до нього навідувалась твоя душа. Ти була для мене в усьому: у сонній квітці, краплині роси, сонячному промінчику, пухнастому кошеняті, чарівній казці… Мені так було легше сумувати за тобою…
Я не маю твоєї світлини. Тому малюю тебе на палітрі своєї уяви. На моїх невидимих картинах ти сидиш на сріблясто-рожевих хмаринках. Бавишся з дітками-ангеликами. Часом картини мають терпкуватий аромат жалю і втрати. Так пахнуть чорнобривці, які любила наша мама…
Ти знаєш всі мої таємниці. Я подумки розповідаю їх тобі. Запитую поради…
Я не можу нічого подарувати тобі, крім молитви і теплого вогника запаленої свічечки. З днем народження, сестричко!
