Ростиславу Федчуку 22 роки, і все своє свідоме життя він присвятив бігу. Минулого року він поставив собі ціль – пробігти марафон, і досягнув її. Про те, як все відбувалося та які перешкоди виникали на шляху, ми поспілкувалися з Ростиславом.
Як давно ти займаєшся спортом?
Спорт — це невід‘ємна частина мого життя. Я займаюся активно спортом з 8 років. Звісно, я і до того цікавився спортом, але саме в цей період він став для мене дуже важливим. Спочатку я займався волейболом, представляв свою школу у спортивній команді. Також я ходив на баскетбол і футбол, а у 9-му класі навіть брав учать у змаганнях з гандболу. Коротше кажучи, я дуже люблю активно проводити свій вільний час.
Чим займаєшся поза спортом?
Мій основний вид діяльності – це IT. Я програміст. Але весь свій вільний час, поза роботою, я приділяю спорту.
Коли у твоєму житті з’явився біг?
Вперше я спробував бігати в 11—12 років. Пам’ятаю, мені тоді здавалося, що бігаю нереально багато, хоча, тоді це було лише кілька кілометрів. Я побігав лише одне літо і забув про це. А потім трапився період, коли я почував себе дуже погано, і шукав вирішення цієї проблеми. Саме тоді я свідомо почав бігати. Після довгої перерви я пробіг 9 кілометрів навколо озера, по суті, не маючи підготовки і досвіду. Саме з того моменту біг для мене — це не спорт, а спосіб ментального відпочинку. Коли ти біжиш — у тебе або взагалі немає думок, або вони приходять лише правильні. Тебе нічого не відволікає і тоді знаходиш відповіді на всі запитання. Дуже важливо – бігати саме надворі, коли навколо змінюються пейзажі.
Що для тебе біг? Що він приносить тобі особисто?
У мене є друг — Максим. Якраз після того моменту, коли я вперше почав бігати, він почав періодично кликати мене з собою на пробіжки. Саме з ним я пробіг свої перші 10 кілометрів. Максим мені навіть подарував мої перші бігові шорти і футболку. Це було для мене своєрідною посвятою. Тоді я почав набагато серйозніше ставитися до бігу.
Все це відбулося приблизно у мої 18 років. Отже, на регулярній основі я бігаю вже 4-й рік. Завжди стараюсь робити це з кимось. На початку Максим був моїм єдиним другом, який бігав. Потім я трішки займпвся цим спортом сам, для емоційної розрядки.
Як часто ти бігаєш? Сам чи в компанії? Де любиш бігати?
Зараз я бігаю нечасто. Це приблизно 2-3 рази на тиждень. Але, головне, що регулярно. Зате, коли я готувався до марафону, то максимально себе до нього налаштовував.
Розкажи детальніше про змагання, у яких береш участь.
Загалом я брав участь у близько 10-ти змаганнях, це небагато, але усі вони мені запам’яталися. Що мені дуже подобається — це медалі. Нагороди за змагання з бігу дуже відрізняються від інших. Кожна з них різної форми та з різного матеріалу. До бігу можна мати ще додаткове хобі — колекціонування медалей. Вони завжди дуже круті. Також я люблю змагання через те, що це завжди незабутні емоції, нові знайомства та проведення часу в колі однодумців.
На які дистанції бігаєш? Яка була найдовшою?
Так сталося, що на довгі дистанції я почав бігати з початком карантину. Тоді ще говорили, що не можна взагалі надвір виходити. А нам з Максимом навпаки хотілося щось робити. Пам’ятаю, тоді ще всі бігали в селах. Ми, напевне, оббігали всі навколишні села. Деякі по кілька разів. Тоді ми з Максимом пробігли свої перші 30 кілометрів і це було нереально складно.
Розкажи про свій максимальний забіг?
У 2021 році я зрозумів, що допоки у мене є хороша форма, досвід і бажання до бігу — потрібно якось реалізуватися у марафоні. Марафонський біг — це спортивні змагання з бігу на дистанцію, що становить 42 км 195 км. Думав я про це аж до 2022 року. Почалася війна, було трішки не до того. Моя ціль була чіткою: я точно знав, скільки тренувань мало бути, скільки в тиждень кілометрів я мав пробігати, щоб все вдалося. На сім днів я мав близько п‘яти пробіжок. Це було, в певних моментах, дуже складно. Але я це зробив, і наразі найдовша дистанція, яку я долав — це довжина марафону.
Я біг не сам, мене супроводжувала моя подруга, яка їхала поруч на велосипеді. З собою я мав дитяче харчування — воно рідкої консистенції, під час бігу його зручно вживати. Адже 42 кілометри для організму — це доволі багато. Я подолав цю дистанцію за 3 години і 40 хвилин. Протягом довгого бігу обов‘язково потрібно пити воду і хоча б щось їсти. Спілкувався паралельно з подругою.
Які були відчуття опісля?
Щоб описати відчуття опісля — процитую свого друга Максима: «Біль — тимчасовий. Відчуття марафонця — це на все життя». Люди бояться почати бігати, тому що це складно. Всім складно, і я не виключення. Нема людей, які почали бігати, і їм відразу було легко.
Емоції після марафону я згадую досі. Коли мені трапляються труднощі в житті, і мені здається, що все дуже складно — я згадую, як я біг, скільки вклав і чого досягнув. Приходить усвідомлення: я зробив це сам, мені ніхто не допомагав. І тоді говорю сам собі: я зможу! Найбільший плюс марафону — віра в себе.
Що можеш порадити людям, які хочуть почати бігати, але не можуть, або постійно кидають цю справу?
Порада перша — самодисципліна. Якщо ви чітко знаєте, чого ви хочете — дисциплінуйте себе і повторюйте в голові початкову ціль, яку собі поставили. Варто лише зробити зусилля, і ви відчуєте, що вам починає вдаватися!
Порада друга — не потрібно з головою кидатися в певну справу. В першу чергу біг — це заради здоров‘я, ментального і фізичного. Не варто вдаватися до крайнощів: якщо тобі дійсно занадто важко — потрібно зупинитися і відпочити. Після будь-яких фізичних навантажень потрібне відновлення.
Чи хочеш повторити щось схоже?
В найближчому майбутньому я не планую знову бігти марафон, бо розумію, що це дуже довгий процес підготовки. Якщо перестаратись — можна отримати травми. Взагалі, коли ти займаєшся спортом — травми неминучі. На це потрібно зважати. В погоні за мрією і ціллю потрібно бути обережним, щоб не зробити гірше собі самому. Все варто робити з розумом.
Катерина МАГУЛА.
