У фондовій збірці Тернопільського обласного краєзнавчого музею зберігається старовинна тернова орнаментована хустка фабричного виробництва, датована приблизно 1860 роком.
«Хустка належала Остапюк Марії Павлівні, 1885 року народження. А їй дісталася від матері, 1850 року народження, яка проживала в селі Онишківці Шумського району.
Хустка передавалася в сім’ї з покоління у покоління.
У 1960-х роках хустку, якій вже було десь 100 років, від прабабусь отримала Жукевич Олена. 1945 року народження, уродженка села Голгоча Бережанського району.
У 1985 році пані Олена, вже проживаючи у Тернополі, вирішила передати давню хустину до музею, щоб вона не загубилася у тодішньому вихорі подій.
Хустка кремова, фактура тканини зрідка має поздовжні смуги з шовкових ниток. По краю нанесений квітковий орнамент: червоні та сині квіти, галузки, листя, по кутах – букетики. По внутрішньому полі розкидані квіточки з листочками. Краї оздоблені в’язаними «френзелями».
Із давніх-давен в українських сім’ях оберегом та символом любові й злагоди слугувала саме хустка. Зараз вона є гарним аксесуаром, що вдало доповнює жіночий образ. Нехай кожна хустка, яку ви носите, стане не лише елементом стилю, а й символом нашої національної гордості та єднання», – написала Галина Завіша, завідувачка сектора зберігання відділу фондів ТОКМ.
Довідка
Назва «тернової» хустки походить від імені французького підприємця Гійома Луї Терно (1763-1833). Саме він запровадив виробництво тонкої тканини з вовни, додаючи до неї козячий пух.
На хустки з тонкої вовни набивали квіткові або східні («турецький огірок») принти.
Тернова хустка була недешевою. У кінці XIX століття на західних теренах України, що входили до складу Австро-Угорщини, вартість хусток рівнялась оплаті 20 робочих днів сільського жителя. Їх виробляли на багатьох мануфактурах на заході України, а також завозили з Чехії, Угорщини та Франції.
Вовняні хустки мануфактурного виробництва на західноукраїнських землях називали «тернова», «шалянова», «салісуха», «бродська».
