Таємничість Черемошу, краса гір і знамениті Буковинські водоспади. Пам’ятки культури, відомі музеї, туристичні фестивалі, автентичні страви… І нелегка людська праця у важкі часи великої війни. А ще – щирість і теплота зустрічей. Усе це побачили, відчули журналісти з Кіровоградської, Запорізької, Чернігівської, Тернопільської, Харківської та Миколаївської областей, які мали можливість побувати в Усть-Путильській громаді Вижницького району Чернівецької області під час престуру, який організував Український кризовий медіа-центр у межах Програми USAID DOBRE.
Усть-Путильська сільська громада об’єднує 13 населених пунктів. Розташована у центрі Українських Карпат, межує з Івано-Франківською областю. Очолює громаду Марія Ілюк – відповідальна, креативна, невгамовна, яка зуміла об’єднати довкіл себе небайдужих людей, однодумців. Спільно шукають можливості і втілюють у життя хороші, цікаві та корисні для громади проєкти.
Зокрема, тут активно співпрацюють з Програмою USAID DOBRE ось уже майже чотири роки. За цей час вдалося реалізувати понад 10 проєктів з місцевого економічного розвитку, розбудови молодіжної інфраструктури та залучення громадськості, покращення послуг для населення.
У пріоритеті – спорт, а значить – здоровий спосіб життя
У цьому році мешканці громади послугу спорту обрали пріоритетною. Як зауважила голова громади Марія Ільків, таким чином активізують молодь та дітей до здорового способу життя, спонукають менше часу проводити за комп’ютерами вдома, а більше на свіжому повітрі.
Приємно, що саме у День знань керівник Програми USAID DOBRE Брайан Кемпл завітав до учнів Усть-Путильської громади. Адже сюди до початку навчального року було доставлено різноманітного обладнання на суму майже 2 мільйони гривень.
На території декількох сіл та біля навчальних закладів вже встановили десятки вуличних тренажерів, воркаути та дитячі ігрові спортивні комплекси, закуплені Програмою USAID DOBRE. А в Підзахаричах – ще й гойдалку з пандусом для дітей з інвалідністю. На черзі – встановлення спортивних тренажерів в інших старостатах.
Також учні Усть-Путили, Мариничів, Підзахаричів та Розтоків отримали спортивний інвентар: тенісні столи і ракетки, спортивні мати, гімнастичні елементи, м’ячі для футболу, волейболу та баскетболу. А ще на уроках фізичної культури гратимуть у флорбол – різновид хокею, який сформувався в окремий вид командної гри.
У невеликому селі – п’ять музеїв
Знайомство з Усть-Путильською громадою розпочалось із села Підзахаричі. Ми доїжджали сюди мальовничою місцевістю, уздовж Черемошу та гір. Ще здалеку помітили велосипедисток у вишиванках, з кошиками, уквітчаними чорнобривцями, з фруктами, щедро зародженими у місцевих садах. Так оригінально зустрічали нас вчительки місцевої школи. Діти, одягнені в красиві українські строї, розгорнули рідний, синьо-жовтий стяг. І хліб-сіль, і коровай, і студена джерельна вода – цього не забути ніколи.
На подвір’ї учні демонстрували свої вироби з бісеру, різьбярства, вишивки. Ми милувалися оригінальними роботами відомої місцевої майстрині Варвари Татарин, а вишиває вона з десяти років.
У Підзахаричах діє п’ять музеїв, серед яких і музей етнографії та краєзнавства Гуцульщини. Вперше на території Путильського району, саме тут, почав діяти осередок сільського туризму, який започаткувала у своїй оселі Фрозина Том’юк разом зі своєю родиною.
У музеї етнографії та краєзнавства представлені предмети старовини, писанкарства, різьбярства, вишивки, а також – інших народних ремесел. А ще ми побачили дерев’яний пам’ятник гарчику – велетню, з якого витікає джерельна вода. Гарчик – це дерев’яна посудина (величезний кухоль), у якому зберігаються кисломолочні продукти, які возили гуцули на продаж до Вижниці.
Також у Підзахаричах є відомий музей Ксенії Колотило, знаменитої мисткині, уродженки цього мальовничого села. Вже з дитинства майбутня художниця цікавилася гуцульською вишивкою, малюванням, різьбою по дереву. Навчаючись у гімназії в Чернівцях, Ксенія на канікулах збирала в гуцульських майстрів узори та створювала свою власну збірку, до чого її заохочувала українська письменниця Ольга Кобилянська, у якої дівчина бувала разом з батьками.
Виставки народної майстрині за її участю були репрезентовані у багатьох європейських країнах: Австрії (проживала з чоловіком у Відні), Німеччині, Бельгії та Нідерландах. У 1984 р. на запрошення товариства “Україна” Ксенія Колотило мала можливість відвідати рідні Чернівці та Київ і презентувати тут свої твори. Серед них і вишиті картини, на одній з яких зображено будинок художниці, де вона народилася, річку Черемош і такі дорогі серцю Карпатські гори…
Домашній хліб, круасани і знаменитий гуцульський книш
Того дня у Підзахаричах, коли тут побували журналісти, відкрили ще й мініпекарню. І пригостили нас найсмачнішою, свіжою випічкою. Господиня пекарні, місцева підприємиця Тетяна Вицега зізнається, що вклала у цю справу всю душу, адже приготування смачних домашніх страв – справа сімейна й улюблена.
Домашній хліб, круасани, пряники, булочки, піца, вафлі з різною начинкою, медовик, та крафтовий гуцульський книш – ці смаколики тепер можна не тільки скуштувати в новій мініпекарні Усть-Путильської громади, а й самому навчитися їх робити. Бо це – не проста пекарня, але ще й місце проведення майстер-класів для учнів та молоді.
Реалізувати проєкт Тетяні допомогли Усть-Путильська громада і Програма USAID DOBRE. Підготовка до відкриття тривала майже три місяці. Були відремонтовані приміщення. Тетяна з чоловіком власним коштом підвели воду, каналізацію, відремонтували сходи до пекарні, встановивши пандус, та виконали багато інших необхідних робіт.
Програма USAID DOBRE допомогла плануванням проєкту, будівельними матеріалами, сантехнікою, меблями, закупила холодильну вітрину й обладнання для повного циклу випікання хліба, а також додаткову техніку для приготування різних страв. Загальний внесок Програми в цей проєкт склав майже 1,2 мільйона гривень.
Реалізовувати продукцію планують в ліцеях, гімназіях, дитячих садочках, продуктових магазинах і закладах громадського харчування громади.
Скуштувавши усе, та ще гуцульськ гуслянку, можу з впевненістю сказати: у пані Тетяни, у її мініпекарні смачно все!
Лягають взори на полотні
Село з милозвучною назвою Мариничі, зустрічає нас притишеною елегією осені, вишитою різнобарв’ям трав, листя на деревах і клаптиками синього неба. А за дверима швейної майстерні рукотворні кольори лягають взорами на полотні. Адже тут не лише шиють одяг, а й створюють оригінальні вишиванки: плаття, сорочки – для дітей і дорослих.
Високоякісне обладнання для майстерні закупила Програма USAID DOBRE. А це п’ять швейних машин, оверлок, прасувальний стіл і праска з парогенератором, розкрійний стіл, примірочна кабінка, кронштейн для одягу, а також гордість майстерні – професійна автоматична вишивальна машина вартістю 290 тисяч гривень.
Загальний бюджет проєкту склав близько 700 тисяч гривень.
Не тільки мариничани, а й кожен житель громади може користуватись обладнанням під наглядом спеціаліста. Можна також самому навчитися кроїти, шити чи вишивати на одязі. Для місцевої молоді це чудовий шанс спробувати свої сили і, можливо, обрати собі майбутню професію.
Можна і платно замовити собі пошиття та ремонту одягу або вишиванки. Забігають в майстерню і школярики Мариничівського НВК «Родина», під наглядом вчительки трудового навчання для них проводять заняття, оскільки шкільне швейне обладнання застаріле.
«Мрії не працюють, поки не працюєш ти»
Такі слова побачили намальованими у молодіжному просторі «Перехрестя ідей» у селі Ростоки Усть-Путильсьької громади. Тут завдяки Програмі USAID DOBRE відкрили молодіжний простір «Перехрестя ідей».
Ростоки – найбільше село громади. Тут чимало дітей та молоді, майже вісім сотень. Досі вони не мали власної локації, щоби збиратися для проведення змістовного дозвілля. Тому й виникла ідея створення молодіжного простору.
– Планів маємо дуже багато: залучати експертів і тренерів для навчання молоді, проводити майстер-класи, круглі столи, виставки, гуртки, інтерактивні навчальні ігри тощо, – каже керівниця простору Валентина Томнюк. – Програму нашої діяльності рзробляємо згідно з потребами і побажаннями молоді.
До створення простору долучилися голова Усть-Путильської громади Марія Ілюк, місцеві підприємці, активісти і небайдужі жителі села, котрі зібрали кошти і провели капітальний ремонт у приміщенні Розтоківського центру культури і дозвілля. Адже бюджет невеликої гірської громади досить обмежений. А приміщення було старе, ще й колись тут сталася пожежа. Тож довелося добре попрацювати, аби все довести до ладу.
Програма USAID DOBRE теж долучилася допомогою на суму понад 380 тисяч гривень, закупивши меблі, лінолеум, інтерактивну техніку, кондиціонер, акустичну систему та інше обладнання.
Керівник Програми USAID DOBRE Браян Кемпл зазначив, що це вже другий простір для молоді в громаді, організований з їхньою підтримкою. Зокрема, молодіжний простір облаштували також у приміщенні центральної бібліотеки у селі Усть-Путила загальною площею 64,4 кв.м. Молодь має вільний доступ до простору у зручний час для відпочинку та спілкування. Ремонт приміщення провела громада, а від Програми USAID DOBRE отримали меблі та техніку для облаштування простору на суму 270 тисяч гривень.
І потужний осередок визвольного руху
Гірська місцевість Усть-Путильщини свого часу була потужним осередком визвольного руху. Тут діяли близько 20 різних криївок, в одних зберігали зброю та їжу, в інших – переховувалися провідники УПА. На хуторі Горби племінник та онук воїна УПА Микола Штефуряк з допомогою небайдужих відтворив сховок, де зустрічалися зв’язкові. Це – своєрідний музей, де можна побачити, як жили повстанці, ознайомитися з документами тих часів та іншими експонатами.
Зокрема, тут розміщено одяг членів УПА та речі з їхнього ужитку. Також є окреме місце, де колись за друкарською машинкою працювали писарки, – вони друкували штафетки, за допомогою яких поширювали новини серед членів організації.
Пан Микола розповідає, раніше у кожній криївці був запасний вихід, аби члени організації могли уникнути арешту у разі, якщо їх викриють. Такий вихід теж відтворили.
Нині на фронті захищають Україну чимало жителів Усть-Путилької громади. Серед них – і син пана Миколи.
«Кам’яна багачка» – одне зі ста чудес природи України
Дорогою додому, у селі Усть-Путила, нас ще чекала «Кам’яна багачка» (Зачарована скеля), одне із ста чудес природи України. Це диво ви побачите біля злиття річок Путила і Черемош, неподалік від кордону з Румунією.
Стрімка кам’яна скеля вражає виглядом закам’янілої людської постаті, адже сягає до 30 м у висоту, а ширина основи – 12 метрів. З усіх боків обрамлена зеленню гірських схилів, що ще більше підсилює уяву туристів, нагадуючи форму велетенської жінки.
Про скелю побутує чимало гуцульських легенд. За однією з них, на цьому місці якось зустрілися багата поміщиця і бідна вдова, яка попросила у неї шматок хліба для своїх дітей. У відповідь на це прохання багачка розсміялася, ще й кинула у бідолаху каменем. Тоді вдова у гніві промовила: “Щоб ти сама скам’яніла!” Відтоді поміщиця перетворилася на кам’яну одиноку скелю, як нагадування людям про те, що жорстокість і жадібність караються вищими силами. І так уже 45 мільйонів років.
Щиро дякую за знайомство із цим чудовим краєм Український кризовий медіа-центр Програма DOBRE, Марії Ілюк, голові Усть-Путильської громади, Антоніні Скидан, громадській активістці, голові ГО “Злагода” та іншим прекрасним людям, які були з нами у цей день.
Недарма Гнат Хоткевич у свій час писав: «Як роззявив рота від здивування, прибувши до Гуцульщини, то так і ходив з роззявленим ротом шість років…»
І нам, мені особисто, обов’язково захочеться, впевнена, повертатися знову сюди, де гори шепочуть тільки їм та ще місцевим жителям відомі таємниці, де на берегах Черемоша народжуються правдиві легенди, де живуть чудові люди, які однією командою у цей важкий час війни втілюють у реальність хороші і корисні ідеї. Перемоги Україні і нам усім!
Зіна КУШНІРУК, редакторка видання «Наш ДЕНЬ».
