В Україні, аби стати господарем життя, потрібно пробитися у «слуги народу». Наступного ж дня «господарі» забувають про народ і починають «орати» й «засівати» ниву власного достатку. На офіційну роботу, звісно, не вистачає часу. І бажання нема…
А ще наші політики люблять розповідати українцям про америки і європи, тамтешні порядки та рівень життя. Не забуваючи наголосити, що вони також ведуть Україну у лоно західної цивілізації, демократії та законності. Між іншим, складається враження, що деякі «байкарі»-нардепи поселилися у телестудіях. Їхні фейси «світяться» на телеканалах мало не щодня.
Так ось, «слуги» українців у Європу «ведуть», а в Раду дорогу забувають. Прогулювати роботу для них стало звичкою. У Комітеті виборців підрахували: в травні 208 парламентарів не з’являлись у Верховній Раді й не голосували майже на половині засідань. А 60 нардепів пропустили 90 відсотків голосувань.
Окремі нардепи взагалі не взяли участі у жодному голосуванні впродовж минулого місяця. Їх дев’ятеро: Євген Бакулін з «Опоблоку»; позафракційні Андрій Білецький, Дмитро Ярош та Едуард Матвійчук; Вячеслав Богуслаєв з «Волі народу»; із БПП – Петро Сабашук і Оксана Білозір (була відсутня через хворобу), а також Олександр Онищенко та Сергій Клюєв, яких розшукує українська влада.
Частина депутатів проголосували кілька разів. Причини для неголосування – невідомі. І лише двоє(!) народних депутатів – Віктор Пинзеник із БПП та Михайло Бондар із «Народного фронту» взяли участь у всіх голосуваннях. Усього ж в травні відбулося 12 пленарних засідань Ради, на яких було проведено 497 голосувань.
До речі, торік платники податків заплатили за роботу парламенту майже мільярд гривень. Цього року сума ще збільшилась. Але на совість та відповідальність політиків це не вплинуло. Їх не змінила навіть війна. Замість реальних реформ вони пропонують українцям політичні видовища.
Якщо у будь-якій цивілізованій країні норми законодавства для чиновників є своєрідною Біблією, то Україна – унікальна держава, де закон можна безкарно ігнорувати. Й найперше це роблять ті, хто закони пише і хто стежить за їх дотриманням. Які політики і політика – такі в державі справи й така економіка. Оцінюючи економічне становище країни, 39 відсотків українців визначають його як дуже погане, а 45 відсотків як «достатньо погане», 14 відсотків – «не погане і не хороше». І тільки один відсоток респондентів оцінили економічну ситуацію як хорошу, свідчать дані опитування Центру Разумкова.
Оцінка економічної ситуації в країні залежить від самооцінки рівня добробуту власної родини. Серед респондентів, які оцінюють рівень добробуту сім’ї як дуже поганий, 99 відсотків оцінюють економічне становище країни як погане або скоріше погане.
Слід зазначити, більшість українців не бачать політичної сили, якій можна довіряти. За словами директора Науково-виробничого центру з інформаційних проблем територій НАН України Петра Жука, якби дострокові вибори відбувалися цими днями, то більше половини населення або не знали б за кого голосувати, або зупинилися б на виборі «проти всіх». Така невтішна оцінка нинішнього вітчизняного політикуму.
Крім того, у суспільства дедалі частіше виникають запитання та роздратування щодо ставлення влади й політиків до війни на Сході. Наприклад, протягом трьох років російської агресії в українському уряді відсутній віце-прем’єр з оборонної промисловості. А він мав би мати ранг першого заступника глави уряду і координувати діяльність військових підприємств та науково-конструкторських центрів. Це абсолютно нормально, коли країна воює, наголошує кандидат філософських наук, політлог, доцент кафедри культурології Києво-Могилянської академії Ігор Лосєв.
Нещодавно президент Петро Порошенко заявив про необхідність збудувати новий завод із виготовлення набоїв для стрілецької зброї. Єдине в Україні таке підприємство було втрачене в Луганську в 2014 році. Не можна допустити, щоб армія залишилася без боєзапасу. Але… згодом у ЗМІ промайнуло повідомлення, наче домовилися з Туреччиною, що вона вироблятиме набої для українського війська. А чому не наша країна? Це ж ризиковано. Москва чи, приміром, західні партнери України можуть сильно натиснути на Анкару і Туреччина буде змушена відмовити Україні. Кожна держава дбає, у першу чергу, про власні інтереси. Але, видно, нашого політикуму це не стосується.
А в Україні почалося четверте літо війни…
