Наталя Благодарська почала малювати приблизно два роки тому. У такий спосіб спробувала побороти хвилювання, відчай і депресію.
– Моя донька тоді важко захворіла, – розповідає жінка. Я дуже переживала за неї, і щоб якось опанувати емоції, вирішила зайняти себе чимось. Взялася за пензлик та фарби. Щоб опанувати техніку малювання, переглянула безліч уроків в Інтернеті. Досі пам’ятаю свою першу картину. Це був букет ромашок. Чомусь мені захотілося намалювати саме їх. Від малювання ставало легше, з’являлася надія, що все буде добре. Мене заспокоював творчий процес, і я відчула, що мені це подобається.
Як виявилося, потяг до малювання передався пані Наталі у спадок. Картини та ікони малював брат її тата.
– У Струсові знайдеться багато його робіт. Нам він теж подарував одну – картина досі висить у хаті, – пригадує жінка. – Мій батько теж малював іноді. Я любила спостерігати за його роботою. Він мріяв про те, як вийде на пенсію і повністю присвятить себе живопису. Адже йому завжди не вистачало на це часу. На жаль, він рано помер. Можна сказати, я зараз здійснюю його мрію.
У колекції Наталі Благодарської більше 200 робіт. Жінка дуже любить малювати пейзажі та квіти. Зізнається, їй подобається передавати барви, гру кольорів, створювати композицію.
– На роботу над одним полотном йде тиждень, – розповідає жінка. – Це стосується самого лише процесу малювання. А перед цим я кілька днів виношую ідею, обдумую, з чого почати працю, які використати кольори тощо. Є періоди художнього затишшя, коли доводиться чекати натхнення. Бувало, довго не торкаюся фарб, а тоді раптом побачу щось цікаве, отримаю нові враження – от інтерес до творчості і повертається.
На одній з улюблених картин пані Наталі зображений вечірній парк, лавочка і ліхтар.
– Ця робота мені дуже подобається, – каже вона. – Вона найбільш близька мені за настроєм. Малювала картину для подруги по роботі, зараз вона зберігається в неї вдома. Це полотно я створювала мастихіном під впливом творчості сучасного українського художника Леоніда Афремова. Я спробувала відтворити його техніку і відчула – це моє. Люблю малювати мастихіном. Фарба наноситься безліччю швидких штрихів, в кожен з яких треба вкласти емоції.
Сьогодні пані Наталя хворіє і їй важко тримати пензель у руках. Але щиро вірить, що недуга відступить і вона зможе повернутися до свого улюбленого заняття.
– Для мене це набагато більше, ніж просто хобі, – зізнається жінка. – Це мій засіб самовираження, реалізації в житті. Поряд з домашніми клопотами я знаходжу час для малювання. І мені це приносить позитивні емоції, дає стимул розвиватися, працювати над собою, щодня пізнавати щось нове. Це чудово, якщо у такому віці, як я, людина може знайти себе у творчості, відшукати захоплення до душі. Не бійтеся пробувати щось нове, експериментувати, адже життя дає нам мільйони можливостей – не загубіть свій шанс!
