Сучасний світ надто жорсткий і прагматичний. Впливові держави не поспішають стрімголов кидатися на допомогу іншим країнам, де виникають політичні кризи. Вони не заперечують, що мають важелі впливу на владу і олігархів. Але часто обмежуються заявами, які майже нічого не вирішують.
У недалекому минулому волала до світу про допомогу Грузія. Проте Захід вперто не вірив, що Росія може проявити агресію. Що трапилося, знаємо…
Щодо України, то, як відомо, наша держава після розпаду СРСР успадкувала третій у світі після США і Росії ядерний арсенал, який налічував 176 боєголовок МБР (міжконтинентальних балістичних ракет). Після проголошення незалежності постало питання про подальшу долю потужного ядерного арсеналу. Власне, це питання було одним із ключових для майбутнього молодої держави, оскільки великі гравці на міжнародній арені – Штати і Росія – однозначно бажали бачити Україну без’ядерною державою. Відмова могла б загрожувати Україні міжнародною ізоляцією, у гіршому випадку – навіть збройним конфліктом. Зважаючи на це, тодішнє українське керівництво пішло шляхом найменшого спротиву – поспішно задекларувало наміри про відмову від ядерної зброї та позбавлення країни ядерного статусу.
В Україні побували делегації з Вашингтону й Моски. Американці пропонували знищити арсенал, а північні сусіди просили передати ядерну зброю Росії. У результаті, всі тактичні ядерні заряди оперативно перемістили на російські заводи – для знищення. Екс-президент Леонід Кравчук відрапортував у листі американцям: «Україна забезпечить знищення всієї ядерної зброї, включаючи стратегічну наступальну зброю».
Водночас, тодійшній прем’єр Леонід Кучма у промові, виголошеній у парламенті, відстоював збереження в Україні найефективнішої та найпотужнішої складової українського ядерного потенціалу – 46 твердопаливних МБР СС-24 (460 ядерних боєголовок), які могли зберігатися доволі довго. Америка у принципі не могла на таке погодитися, дбаючи про власну безпеку, оскільки частина українських МБР була націлена на її об’єкти. У листопаді 1994 року Україна приєдналася до «Договору про нерозповсюдження ядерної зброї». Таким чином, було затверджено, що Україна є власником всієї ядерної зброї, яку отримала у спадок від СРСР і має наміри повністю її позбутися, використовуючи надалі атомну енергію лише у мирних цілях. В обмін на це найбільші ядерні держави повинні були гарантувати Україні безпеку та недопущення будь-яких форм агресії чи тиску.
5 грудня 1994 року між Україною, Росією, Великобританією і США був підписаний «Будапештський меморандум», згідно з яким держави-підписанти зобов’язалися поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, утримуватися від будь-яких проявів агресії щодо нашої держави, у тому числі й від економічного тиску.
У 1996-у Україна офіційно втратила ядерний статус. Інші країни не те, що не послідували діям України, – у світі з’явилися нові ядерні держави.
Україна ж почала зазнавати економічного тиску з боку Росії. «Газові» війни, торгівельні. Додалися й інформаційні… Складається враження, що про «Будапештський меморандум» забули невдовзі після його підписання. Тепер Росія готова територіально розривати Україну на частини, а ще краще – підпорядкувати собі повністю.
Захід, замість того, щоб гарантувати Україні «недопущення будь-яких форм агресії чи тиску», забезпечив стабільність для олігархів. Там їхні гроші, бізнес, нерухомість, родини. Влучно про сумнівний український капітал написав австрійський новинний онлайн-ресурс «Format.at» у статті «Мільйонні вітання з Києва»: «Найбільша ріка в Україні не Дніпро, а велетенський, невичерпний потік державних коштів, який тече у бік Австрії, Ліхтенштейну, Великобританії та Карибських островів». У статті, яка базується на розслідуваннях «Української правди», йдеться й про те, що на представників оточення Януковича працює ціла мережа західних компаній, котрих використовують для виведенення мільйонів з країни. Центром, через який течуть таємні грошові потоки, є Відень.
Тема Австрії у контексті останніх подій в Україні, у тому числі, бізнесу родини Миколи Азарова, превалює в українських і європейських медіа. Австрійські ЗМІ намагаються зрозуміти, чому їхня країна стала оазою для «корумпованих багатіїв».
Як відомо, через кілька годин після відставки, Азаров приватним літаком вилетів до Відня, де живуть його рідні у дорогій віллі в одному з елітних районів столиці. Агентство «afp», з посиланням на австрійські медіа, повідомило: Азаров планує пожити певний час у сина.
Австрійський таблоїд «Kronen Zeitung», що першим повідомив про прибуття Азарова, у своїй статті, фактично, поставив українського екс-прем’єра на один щабель з «диктаторами та корумпованими політиками», зазначає «Німецька хвиля». Журналісти наголошують: північнокорейського диктатора Кім Чен Ина, екс-прем’єра України і очільника Партії регіонів Миколу Азарова та екс-мера Москви Юрія Лужкова єднає специфічна любов до Австрії. «Кожен із них заховав частину свого майна у нас. Експерт поліції, який побажав не називати свого імені, сказав, що гроші надходять до Австрії неофіційно, бо це занадто впадало б у очі», – пише «Kronen Zeitung».
Про подробиці австрійських зв’язків української владної еліти йшлося у радіопередачі Ö1 «Денний журнал». Журналісти згадали і про австрійський бізнес впливових «регіоналів» братів Сергія та Андрія Клюєвих, і сина Азарова – Олексія.
ЄС, тим часом, продовжує викручуватися щодо запровадження санкцій та висловлювати занепокоєння ситуацією в Україні. І жодного слова про Азарова, який назвав людей на Майдані «терористами». Ба, навіть не проголосив хвилини мовчання за загиблими під час засідання уряду. Загробив економіку і чкурнув у ненависну йому та іншим «регіоналам» Європу.
Фактично, єдині, як зазначає видання «Главком», стосовно кого діють не юридичні, але фактичні санкції – це прості українці. Хай спробує хтось із звичайних громадян отримати довгострокову шенгенвізу, якщо до цього не було подібних віз і нема в ЄС чоловіка або дружини, чи власного бізнесу.
Узагалі, яка ще держава ТАК відстоювала право на європейське майбутнє, як Україна? Тепер формат протесту змінився. Але все почалося з відмови про підписання угоди з ЄС.
Тепер, коли чимало експертів прогнозують, що Путін може вдатися до відвертої агресії, на кшталт Грузії, варто взяти до уваги «Будапештський меморандум». Бо крім Росії, його підписали США і Британія. Чи цей документ уже втратив свою вагу, оскільки кожен отримав своє? Крім, у минулому, сильної ядерної держави України.
Ольга ЧОРНА.
