Почну з роздумів вголос. Так, я вибрав складну особисто для мене тему і, думаю, не тільки для мене. У нашому західному регіоні України питання миру на Донбасі останнім часом не згадується. Зрозуміло, чому – час затягнувся і ніхто не бачить виходу з такої складної ситуації. Думаю, що все-таки комусь доведеться приймати зважене доленосне рішення для України.
«Сором мовчати, гинути й страждати, як маєм у руках хоч заржавілий меч», – писала Леся Українка. Перед тим, як проаналізувати цю складну тему – «Мирний план Сергія Тарути» – я почав із крилатого вислову української поетеси – і хотів би повернутися до своєї статті «Спішити повільно» від 3 жовтня в газеті «Наш ДЕНЬ». У ній я розмірковую: якщо сусід створює пожежну ситуацію, граючись із вогнем, то чи не повинні ми мати свій вогнегасник удома і не чекати, коли приїде пожежна машина, адже може бути різне на дорозі, різні погодні умови, різні обставини. Можна моделювати різні ситуації, але коли підпалили твій будинок, потрібно його рятувати, а не бігати по сусідах просити допомоги…
Так, я переконаний, українці не повинні шарахатись у пошуках стратегій між Заходом і Сходом, а розраховувати в першу чергу на свій військово-промисловий комплекс, підприємства якого чекають на багатомільярдні державні замовлення, але чомусь небагаточисельні держінвестиції ідуть повз вітчизняних виробників. Із останніх прикладів, які свідчать про надання пріоритету під час закупівель зарубіжним постачальникам, – отримання кредиту на 475 мільйонів євро (14 мільярдів гривень) на придбання 55 гелікоптерів виробництва компанії «Airbus Helicopters». Тоді як «Мотор Січ» має свій проект гелікоптера «Надія», який пройшов сертифікацію. Цей вітчизняний гелікоптер можна використовувати для різних цілей. У підсумку мільярди гривень пішли з країни, а з ними – нові робочі місця та податки.
Станом на 1990 рік Україна за ВВП була на 5-му місці в Європі. Разом із падінням ВВП скорочувалась чисельність армії – і, як наслідок, маємо військовий конфлікт на сході нашої держави.
Відновлення миру на українській землі є невідкладною умовою початку виходу України з кризи та сталого розвитку. У першу чергу, це завдання включає у себе деокупацію Донбасу з подальшою його реінтеграцією і поверненням Криму.
Мирний план Сергія Олексійовича Тарути «Три основи» був запропонований ще 2,5 роки тому, на Мюнхенській конференції із безпеки. І сьогодні практично всі положення цього плану стали предметом переговорів на високому міжнародному рівні.
Три роки мирних переговорів щодо Донбасу, які проводили в двох форматах – Мінському та Нормандському, не тільки не привели до врегулювання конфлікту, але й загострили проблеми.
План мирного врегулювання «Три основи» пропонує сконцентрувати зусилля саме на вирішенні трьох головних проблем – легітимність, безпека, довіра.
Першим кроком цього процесу стане домовленість на рівні Ради безпеки ООН про створення і запровадження миротворчої місії ООН в окуповані райони Донбасу, невід’ємним компонентом якої має стати міжнародна тимчасова адміністрація (МТА) для вирішення питань соціально-економічного управління. Військовий компонент місії повинен взяти на себе контроль над усіма нині окупованими ділянками Донбасу до держкордону включно (можливо поетапно) і забезпечити участь (як мінімум присутність) представників влади України у контролі кордону з РФ.
Для вирішення актуальних економічних питань та життєзабезпечення, а також фінансування реінтеграції буде створено спеціальний фонд міжнародних донорів (на першому етапі його засобами розпоряджатиметься МТА), а також введений режим особливої вільної економічної зони. При цьому посилену увагу буде приділено вирішенню актуальних проблем екології та інфраструктури. Українська правова система відновить свою дію там разом із введенням місії ООН та доповниться елементами юстиції перехідного періоду (особливо це стосується питань амністії і відновлення порушених прав громадян і юридичних осіб).
Для реалізації мирного плану для Донбасу «Три основи» потрібно створити і задіяти Віденський формат. Так, якщо українські дипломати не будуть спати на засіданнях ООН тоді, коли виступає президент України, то гармати стріляти не будуть.
Як хочеться закінчити статтю на чомусь позитивному, адже ми віримо, що негаразди, як хмари, які затягнулися над нашим небом, розжене вітер, вітер перемін, якого зачекалися українці. Як обнадійливо висловився Сен-Жюст – перемагають лише ті, хто бореться.
