За сприяння Кременецької міської ради роботу проводить Фонд Культурної Спадщини Польщі. За цей час на древньому некрополі очистили від заростів десятки надгробків, п’ять надмогильних пам’ятників повністю реставрували. Зокрема, на могилі видатного науковця-ботаніка Віллібальда Бессера та його кращого друга, художника Йозефа Сандерса.
Відновили й надгробки на могилах директорів та професорів славетного Кременецького ліцею, який, проіснувавши лиш чверть століття (1805-1831), забезпечив місту славу культурно-освітнього центру Правобережної України.
«Проводячи реставрацію на Монастирському кладовищі, ми намагалися максимально відповідально підійти до цих робіт. На жаль, багато пам’ятників і надгробків у дуже поганому стані. Проте, ми робимо усе, аби врятувати та зберегти якнайбільше цінних культурних пам’яток, що є спільними для польського та українського народу», – каже координатор проектів Фонду Культурної Спадщини Польщі Даніель Потканскі.
Ознайомитися та оцінити роботу Фонду та волонтерів до Кременця завітали також представники Міністерства культури Республіки Польща.
«Ми з великою вдячністю ставимося до таких хороших починань наших польських друзів, робитимемо усе необхідне аби надати залежну від нас допомогу, – наголосив Олексій Ковальчук. – Адже, у цей непростий час, коли наші народи намагаються розсварити, ми маємо залишити певні негаразди минулого на розсуд історикам, а самі дивитися у майбутнє та робити все можливе для того, аби зберегти дружні стосунки між Україною та Польщею».
Монастирський цвинтар у Кременці на згадку про монахів-василіан інколи називають Базиліанським або Василіанським. Василіанський цвинтар – це давня уніатська некрополія, що знаходиться у північній частині міста на схилі гори Воловиця. Кладовище повстало первісно ще як місце поховання отців реформаторів.
Тут поховані викладачі Волинського ліцею, у тому числі знаменитий ботанік Віллібальд Бессер (1784 – 1842), відомий художник, графік Йозеф Заундерс (Сандерс) (1773 – 1853), уродженець Лондона, російський придворний художник і професор Віленського університету, який наприкінці життя перебрався у Кременець і тут знайшов місце вічного спочинку; воїни УНР, що полягли в Кременці 1919 році. Наприкінці 50-х рр. ХХ ст. на Монастирський цвинтар перенесли останки митрополита Олексія (Громадського), який під час війни очолював так звану Автономну Православну Церкву в Україні й трагічно загинув на початку травня 1943 року.
Більша частина цвинтаря – сучасні поховання, а трохи вище є біла церква-каплиця побудована у стилі класицизму і яка датується XVIII-XIX ст., навколо якої і розташовані старовинні поховання.
