Хресту Твоєму поклоняємось, Владико…
Чому «Хрест Животворний»?
14 вересня свято Воздвиження Хреста Господнього, яке належить до 12 великих. Історики вважають, що передусім дві події лягли в основу встановлення свята: віднайдення у 4-му столітті Хреста, на якому розіп’яли Ісуса, та повернення цього хреста з Персії до Єрусалиму у 7-му столітті. За переказами, під час розкопок була знайдена печера, де був похований Ісус, а поруч три однакових хрести. Тому, важко було дізнатися який же з них Ісусів. Допомогло диво: хвора жінка доторкнулася до одного з хрестів і зцілилася. Так і з’явилася назва – Животворний Хрест.
Слово «воздвиження» означає «піднесення», тобто урочистий обряд почитання та прославляння Хреста Господнього.
Оскільки свято Воздвиження нагадувало про Христове розп’яття і смерть, то з найдавніших часів стало звичаєм Церкви в цей день дотримуватися строгого посту.
Також у це свято не можна займатися важкою працею, що-небудь різати, рубати, сваритися, ображати інших. Цього дня читають молитви на просять у Бога зцілення від хвороб, прощення гріхів та благословення.
Воздвиження у тернопільських храмах і традиціях
14 вересня близько у 40 населених пунктах Тернопільщини відзначатимуть храмовий празник – Воздвиження Чесного Хреста Господнього.
Варто зазначити, що серед цих сорока є й справді унікальні храми, зокрема пам’ятки архітектури національного значення – у Тернополі (Надставна, кін. 16 ст.), Копичинцях (1630 р., дерев’яна), Бучачі (1771 р.). Варто згадати серед усіх цих храмів й дерев’яні: у містах Кременець (1889) і Монастириська (1892), селах Швайківці (1730) на Чортківщині, Пліхів (1742) Бережанщині, Носівці (1760-і) Зборівщині, Угриньківці (1769 р.) Заліщанщині, Новий Олексинець (1846) Кременеччині, Великі Загайці (1864) Шумщині, Плиска (1750) і Чайчинці (1776) Лановеччині, с. Нараїв (1833, ювілярка – 190 років) Бережанщині, церкву-мандрівницю с. Бобрівники (1890 р., перевезену із с. Олешів на Івано-Франківщині) Монастирищині та ін.
Чому дерев’яні храми будували без цвяхів?
До речі, особливістю майже усіх дерев’яних церков було те, що майже всі вони були зведені без жодного цвяха. Тому й часто у нас їх називають «унікальними». Варто зауважити, що навіть бані кріпилися здебільшого дерев’яними цвяхами, бо поважні господарі, які керували будівництвом церков не хотіли, щоби залізні цвяхи вбивали у дерево, як це було в історії з Ісусом.
Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього у с. Монастирок, що на Борщівщині, приваблює туристів давньослов’янським печерним храмом, також унікальна – у ній зберігається чудотворна ікона Матері Божої.
З Воздвиженням осінь до зими зсувається, а змії до нір ховаються
У народі говорили, що на Воздвиження осінь літо відсуває. Згідно з народними повір’ями, цього дня не можна ходити в ліс, оскільки на південь не тільки летять птахи, а й повзуть змії, тому прогулянка може бути небезпечною.
За три дні до свята збирали всі овочі з корінням, бо вважали, що ранкові заморозки знищать урожай. Від цього дня займалися заготівлею капусти на зиму. Також наші предки вважали, що від Воздвиження до Благовіщення вже не можна було чіпати землю, бо не буде дощів.
У церквах ставили свічку до ікони Воздвиження Хреста Господнього і молилися за мир, здоров’я і благополуччя в родинах.
Тож перемоги, миру, здоров’я та благополуччя усім нашим родинам!
Віктор УНІЯТ, історик, краєзнавець, журналіст.
