Як українські равлики мандрують до Європи (ФОТО)

На Тернопільщині селяни збирають молюсків для французьких делікатесів

На Західній Україні все більшої популярності набуває незвичний промисел – збирання виноградних равликів. Особливо популярний він у тій місцевості, де багато лісів – на Кременеччині, Шумщині, Монастирищині. Тож «Наш ДЕНЬ» вирішив у мандрівку, аби дослідити полювання на равликів, дізнатися, чим особливі ці молюски та чому французи завозять їх аж з України.

Аби знайти збирачів равликів, вирушаємо на Кременеччину – один з наймальовничіших куточків Тернопільщини. У Великих Бережцях і навколишніх селах цим незвичним промислом займаються давно. Місцеві жителі розповідають: відколи відкрили кордони з Європою, молюски допомагають їм виживати у складні часи і заробити хоч якусь копійку.

І хоч платять за кілограм лише 5-7 гривень, знаходиться доволі багато охочих спробувати свої сили у такому нехитрому ділі.

Працівник з благоустрою Великобережської сільської ради Віктор Никитюк погоджується зробити нам екскурсію і показати, де живуть равлики. Щоправда вирушаємо ми у заповідник – на Божу гору. Тут місцеві не збирають молюсків, адже територія охороняється законом, тому їх тут можна побачити на кожному кроці.

– Равлики водяться там, де більше вологи – у видолинках, у траві, – розповідає пан Віктор. – Вони ховаються від сонячних променів, тому найкраще їх збирати, коли випала роса або після дощу. У квітні, травні вони дуже активні, тож на поверхні їх можна побачити дуже багато. Равлики у наших лісах жили споконвіків. Почали їх заготовляти десь років десять тому.

Йдемо лісовою стежиною і переконуємося – кременецькі ліси дійсно багаті на молюсків. Маленькі, великі, з коричневою і сіруватою мушлею, у траві й на узбіччі. Равлики тут на кожному кроці. За словами пана Віктора, особливо багато їх в екологічно чистій місцевості. Щоразу дивимось під ноги, аби, бува, не роздавити мушлю. Адже дуже часто равлики маскуються під колір місця,де вони живуть. Є і з коричневими мушлями, і з сіруватими.

Місцеві жителі кажуть: досвідчені збирачі вже добре знають місця, де равликів найбільше. Тож коли є попит на цей товар, вирушають на тихе полювання. Все пов’язано з тим, що роботи у селі немає, але ж утримувати сім’ю потрібно.

– Хто ще має коня, городи, то й виживає, а якщо немає, то мусить якось заробляти гроші – додає Микола Гурник. – Кажуть, французи дають за них по 40 євро, а у нас 5 гривень. Але для людей і це добре.

Равликів збирають у спеціальні контейнери або ж звичайні мішки. У відро не можна, адже спритні молюски вилізають на волю. Потім зносять до когось з місцевих жителів – на так званий заготівельний пункт . Вже зібрані, вони можуть стояти лише три дні. Протягом цього часу «товар» потрібно регулярно поливати водою, адже без вологи равлики не виживуть і засохнуть. У Європу їх перевозять вже у спеціальному транспорті.

За півдня вправний мисливець може зібрати 30- 40 кілограмів равликів, а це 200 гривень. Для села, де фактично роботи немає, це неабиякі гроші. Збирання равликів – праця нелегка, кажуть місцеві. Треба і находитися багато, і згинатися часто. Тож займаються цим промислом лише найвитриваліші та найспритніші. На один кілограм потрібно зібрати 20-25 равликів.

– Треба бути дуже уважним, мати добрі очі, – розповідає пан Микола. – Адже у траві та хмизі треба їх помітити. І то ще підходять не всі. Діаметр раковини має бути не менше трьох сантиметрів. Заготівельники мають спеціальне кільце і вимірюють зібраних молюсків.

Самі ж місцеві жителі не наважуються куштувати делікатеси, які живуть у їхніх лісах. Не знайти равликів і в меню тернопільських ресторанів. Микола Гурник зізнається – равликів їв. Щоправда, чоловік пробував готову продукцію, яку продають у Європі.

– Кума присилала з Іспанії консерви з тих равликів. То вони смачні, за смаком схожі на курятину, – каже чоловік. – Мені сподобалися, а кумові не дуже. Видно, що вони дорогі, продаються у невеликих баночках, як ікра.

У кременецьких лісах відчуваємо особливий приплив сил, приємну втому. Після міської метушні прогулянка у пошуках равликів приносить багато позитивних емоцій. Можливо, згодом місцеві жителі впровадять новий вид туризму – полювання на равликів. Гостям запропонують цікаву мандрівку лісовими стежками, відвідання заповідника довкола Божої гори, а також збирання молюсків, які потім вони зможуть приготувати. От тільки доведеться у Великих Бережцях навчитися готувати французькі делікатеси.

Цікаво, що в Україні равликів також вирощують на спеціальних фермах. Цей бізнес з кожним роком набирає обертів, хоч і не є дуже поширений. Равлики ростуть швидко, до умов не вибагливі, харчуються зеленню. У ресторанах страви із цих молюсків коштують кілька сотень гривень. На фермі кілограм можна придбати в середньому за 250 гривень, розповідає відома українська блогерка Юлія Савостіна. Найдорожча продукція – ікра равлика – коштує $1000 за кілограм.

Як виявляється, м’ясо равликів не лише має вишуканий смак, але й надзвичайно корисне, адже містить багато вітамінів, амінокислот, а білка більше в півтора рази, аніж куряче яйце. До того ж він чудово засвоюється організмом. Натомість має надзвичайно мало жиру.

В інтернеті можна прочитати відгуки людей, які за допомогою слизу равликів лікували рани і опіки – равлика садять на пошкоджене місце і слиз, який він залишає, допомагає рані швидше загоїтися. Також відомо, що унікальний слиз цих молюсків використовують в косметології для омолоджувальних процедур і виробництва дорогих кремів. А ще равлики один з найсильніших афродизіаків.

У всесвітній мережі можна знайти багато цікавих рецептів і навіть доставку готових страв. Щоправда, вартують вони 600-700 гривень за порцію.

ЦІКАВО ЗНАТИ

• Користь слимакового м’яса знали ще воїни Древнього Риму. Кожен легіонер мав солідний запас сушених равликів і з’їдав до тисячі штук на тиждень.
• Перші християнські ченці у Німеччині розводили равликів при монастирях у садах. Вони заміняли м’ясо у піст.
• Галли, які населяли територію сучасної Франції, подавали равликів як десерт. Сьогодні ця країна залишилась світовим лідером з їх вживання, це стало гордістю національної кухні.
• Окрім Франції, ними найбільше смакують у Німеччині, Польщі, Італії. Там вони майже цілком знищені у природі, і вирощують їх на спеціальних фермах.
• За рік у Франції з’їдають майже 700 мільйонів слимаків. Сьогодні там готують з них більше ста страв.
• Виявляється, що ці милі маленькі створіння володіють неймовірною силою: вони можуть нести в 10 разів більше речей, ніж їх власна вага.
• Віднедавна вчені починають використовувати равлика в якості донора нервової тканини для лікування мозку. Уже навіть є результати подібної терапії у щурів.

Юля ТОМЧИШИН.